Тема 8 теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки план
1. Суспільні потреби як соціальна база добробуту
2. Національний продукт як виробнича база добробуту
3. Засади соціально-ринкової економіки
4. Становления ринкового механізму ціноутворення
1. Суспільні потреби як соціальна база добробуту
Добробут як соціяльно-економічне явище є лише результатом рішень уряду і виробничої діяльності зайнятих в економічній сфері. Отже, як рішення уряду, так і результати праці та виробництва мають забезпечити матеріяльну і духовну основу добробуту суспільства.
* Добробут — соціялъно-економічний стан суспільства, який виражає відповідністъ матеріяльного і духовного забезпе чення всіх і кожного згідно з їх природными потребами.
Добробут є лише наслідком управлінських і виробничих дій у системі національної економіки. Управлінські і виробничі дії повинні випливати із суспільних і індивідуальних потреб. Отже, потреби людей відіграють домінантну роль у формуванні національної економіки та соціальної політики. Виробнича та соціальна складові господарської системи країни є визначальними в розв'язанні питань, що характеризуют стан і рівень добробуту суспільства. Структура виробництва орієнтується на потреби, а створений продукт — на задоволення суспільних потреб.
Соціальні потреби є складним і багатоаспектним явищем, яке виражає безпосереднє ставлення виробника і споживача до об'єкта виробництва і предмета споживання.
* Потреби — види продукції речей, послуг, які необхідні людям і які вони бажають і прагнуть мати, споживати, використовувати.
Найзагальніше потреби виражають об'єктивно необхідні переду мови виробництва, взаємодії виробників і споживачів. Остаточний результат виробництва є суспільно необхідним і суспільно важливим продуктом, який існує у двох формах: натуральніи Q і грошовій Гм. На цій основі формуються основні категорії ринку: пропозиція Q і попит Гм. Пропозиція об'єднує реальних виробників товарів і послуг, попит — споживачів товарів і послуг. Виробники створюють предмети потреб, а споживачі через акти купівлі-продажу — попит споживачів. Отже, потреби споживачів визначають зміст, структуру й обсяги виробництва, а винагорода грішми стає фактором організації виробництва і праці. Таке розуміння сутності потреби і фактора певною мірою характеризує сутність і механізм функціонування та розвитку підприємництва і праці, є ключем до розуміння характеру змін і розвитку виробництва та суспільства загалом.
Структура потреб споживачів має визначати структуру галузей економіки, структуру національного продукту і структуру доходів грішми споживачів:
Qц = vГм.
Ліва частина рівняння відображає обсяг, структуру і вартість національного продукту, права — доходи грішми зайнятих і незайнятих в економіці, структуру доходів грішми і платоспроможність споживачів.
Відмінності в характері діяльності та умовах життя, економічні, соціяльні і психологічні відмінності між людьми зумовлюють відмінності в їхніх потребах. Зміст категорії "потреби особистості полягає у тому, що для одних вони є стимулом до підприємництва і праці, для інших — реалізацією життєвих потреб, тобто встановлюється певне співвідношення між пропозицією (виробництвом) і попитом (споживанням).
Потреби класифікують:
> за суб'єктом: націоналъні, регіоналъні, колективнї, індивідуальні (приватні);
> за функціональною роллю: пріоритетні, стійкі, ситуаційні, другорядні;
> за обєктом): матеріялъні, духовні, етичні, естетичні;
> за сферами діяльності: політичні, ідеологічні, потреби у праці, пізнанні, спілкуванні, рекреаційні, релігійні та ін.
Потреби є соціально-економічним, національно-суспільним явищем Вони перебувають у постійному розвитку, мають історичний характер. Відсутність усвідомленої потреби збуджує до неї інтерес, формує стимул до підприємництва і до праці для її задоволення. Отже, потреба, стимул, інтерес не існують поза людиною чи групою людей. Вони перебувають у тісному діалектичному зв'язку, є тими ланками, через які виявляють свою дію економічні закони у сферах виробництва і обміну.