2. Особливості технологізації суспільства.
Ще двісті років тому засади традиційного суспільства були сакралізовані, його природа була принципово непізнавана, сприймалася як божа даність, а стабільність і стійкість, відсутність змін сприймалися як найбільше благо. Із одного боку, усталеність соціального устрою надавала впевненість в майбутньому (народження, наприклад, в родині ремісника давало суспільну гарантію наслідування батьківського соціального положення), з іншого боку, обмежувала можливості переходу в інші соціальні сфери, якщо здібності людини перевищували властиві успадкованій соціальній ніші. Ці суперечності природно спонукали до змін в напрямі свободи вибору, разом з тим, соціальні гарантії втрачалися.
В Давньогрецькій культурі, від якої походить європейська, слово «техне» позначало майстерність, саме починаючи з давніх греків закладається тенденція залучення технічних (ремісничих) аналогій для тлумачення організмічних суспільних та людських процесів, тобто започатковується відхід від природних аналогій для пояснення буття.
Найвищій розвиток техносвітогляду маніфестується механіцизмом, якому властиве усвідомлення людини як аналогу складного механізму, машини. Механіцизм актуальний і зараз. Одним з його проявів є намагання перенести технічні підходи та поняття на людське та суспільне життя.
Те, що зараз відбувається у сфері соціальних технологій визначається як технологічна революція. Вона викликана наростанням ряду чинників технологізації суспільства, разом із тим, протилежністю технологізації суспільства є його гуманітаризація. Взаємовплив гуманітаризації та технологізації створює певні особливості сучасного суспільства, як то:
Звуження сфери традиціоналізму. Соціальні інновації із спорадичних перетворюються на іманентну властивість соціальної сфери.
Глобальна демократизація суспільних систем веде до зростання значущості особи, затвердження терпимості до чужої позиції, на зміну епохи детермінованої технології і її монізму, приходить епоха технологічної свободи і плюралізму.
Інформаційна фаза розвитку цивілізації. Інформація, її потоки, інститути і віртуальна реальність глибше проникають у всі сфери сучасного суспільства, стають життєво важливим і необхідним ресурсом його подальшого розвитку.
Розвиток «третинної сфери» суспільства (наука, освіта, охорона здоров'я, рекреація, сфера обслуговування, захист прав людини).
Зміна галузі концентрації робочої сили (чисельне зменшення сфери виробництва, триває перехід в сферу обслуговування). На зміну індустріальним технологіям приходять соціальні технології.
Зміни в соціальній структурі забезпечують вихід на домінуючі позиції гуманітарної частини населення.
Досягнення планетарної межі в розвитку технократичної цивілізації, переорієнтація зусиль на поглиблення соціального пізнання і ефективне перетворення обмеженого соціального простору.
На зміну глобальної експансії неминуче приходить глобальний конструктивізм, а на зміну творчій завзятості — творча обережність. Зміна акцентів в соціальній діяльності – переміщення їх з макропроцесів на мікропроцеси.
Глобалізація проблем сучасної цивілізації, які можуть бути розв’язані тільки спільними зусиллями всіх країн і народів.
Посилюються процеси соціальної інтеграції і дифузії цивілізацій, суспільних і культурних систем, забезпечуючи взаємодію раціонального і ірраціонального, практики і знань.
Помітними темпами відбуваються мутації і запозичення технологічних систем, розширюється можливості застосування соціальних технологій. Виникає необхідність формування самостійної сфери наукового знання – теорії соціальних технологій, – теоретичної основи соціально-інженерної діяльності.
В країнах, що йдуть від тоталітаризму до демократії проблема соціальних технологій полягає у відмові від напрацьованих технологій придушення, підкорення до розробки і впровадження соціально-гуманістичних технологій.
Подолання тотальної кризи в українському суспільстві пов'язують із підвищенням ефективності і якості соціального управління, розширенням процесів самоорганізації і самоврядування, що дозволяють наповнити ідею правової, демократичної держави реальним змістом, надати державі цивілізованої форми.
Умови сучасного світу ставлять перед людиною і суспільством завдання різного ступеня складності, умовою їх ефективного рішення є така організація людської діяльності, яка максималізує її результат та мінімізує витрати ресурсів, засобів і часу.
Технологізація соціальної роботи, завжди має інноваційний, творчий характер, тому що пов'язана з постійним пошуком більш досконалих і, як наслідок, більш ефективних способів використання ресурсів людини, її фізичного й інтелектуального потенціалу.
Впровадження технологічного підходу в практику організації соціального обслуговування й соціальної допомоги найбільш уразливих прошарків населення – має в своїй основі відмову від методу «спроб та помилок», має постійну орієнтацію на високий кінцевий результат оптимізуючи витрати сил і засобів.
Без знань теорії соціальних технологій, принципів технологічного підходу до професійної діяльності і конкретних методик роботи з клієнтом неможливі планування, організація й здійснення соціальної роботи. Знання та досвід регулювання людських стосунків у формі конкретної технології можна передавати від одних спеціалістів до інших, у короткі терміни навчати кадри мистецтву роботи з людьми.
Фахівцю необхідно добре уявляти, які види технологій існують, яку вони мають структуру, як із усіх численних технологій вибрати саме ту, яка дозволить найбільш ефективно вирішити конкретне професійне завдання. На оволодіння цими знаннями і навичками й спрямований навчальний курс "Технології соціальної роботи".
Питання для самоконтролю:
Накопичення досвіду в яких галузях знання заклало базу розвитку технологізації соціальної сфери?
Шляхи вдосконалення соціальної системи за К.Поппером.
Головні підходи до вирішення питання сутності соціальних технологій
«Соціальна технологія» у вузькому та у широкому сенсі слова.
Ознаки технологізації соціальної сфери.
Властивості соціальних технологій.
Особливості соціальних технологій.
Особливості сучасного суспільства, які впливають на розвиток соціальних технологій.
Питання до семінарського заняття: