Тема 1.2. Сутність соціальних технологій.
План лекції:
Сутність соціальних технологій.
Особливості технологізації суспільства.
Головні поняття теми: «активна соціологія», соціальні технології, механіцизм, технологічна революція, гуманітаризаці, технології придушення, соціально-гуманістичні технології.
1. Сутність соціальних технологій.
Ще в 70-х рр. XX ст. піддавалось сумніву сама можливість технологізації соціальної сфери. Основою для динамічного розвитку соціальних технологій є знання і досвід, накопичені соціологічною та психологічною наукою.
До того часу методи соціології розвивалися в основному як способи отримання знання. Контраст між достовірністю висновків і відстороненістю рекомендацій почав поступово долатися завдяки переходу соціології в стадію «активної соціології» — не тільки виявлення проблем (як раніше), а й вироблення їх рішення. Інакше кажучи, соціальні технології стали у потребі для здійснення реальних суспільних змін.
Одним з перших дослідників, що розглядали проблему формування соціальних технологій на концептуальному рівні, був Карл Поппер. Початковий пункт його міркувань полягав в констатації неспроможності більшості мікросоціальних, соціально-утопічних теорій, і створених на їх основі проектів виступати у якості чинників принципового і глобального перевлаштування суспільства.
На думку К. Поппера, соціальне життя не потребує тотального перетворення. Вдосконалення соціальної системи можливе в процесі поступової, «часткової» роботи, тобто соціальної технології, спрямованої на усунення конкретних недоліків соціального життя. Виходячи з такого розуміння, К.Поппер визначив соціальні технології як спосіб застосування теоретичних висновків в практичних цілях і вказав на існування таких різновидів цього феномена, як:
холістські соціальні технології, утопічні, яким властиве прагнення до тотальних перетворень соціальної системи революційним шляхом,
часткові соціальні технології, тобто ті, що є програмою і методологією вирішення конкретного соціального завдання.
Зіставляючи ці два основні види технологій, К. Поппер виділив і основні переваги часткових технологій, в порівнянні з утопічними, а саме:
тверезість і зваженість в постановці цілей;
облік можливих негативних наслідків;
обережність і поступовість в перетвореннях;
постійний контроль за їх протіканням;
можливість своєчасно ліквідовувати непередбачені наслідки власних дій;
можливість коректування діяльності суб'єкта по здійсненню змін.
Ця частина переконань К.Поппера, та подальший розвиток соціоінженерної дослідницької діяльності стали основою для сучасних розробок в галузі соціальних технологій.
У сучасному соціальному пізнанні існує два основних підходи до вирішення питання сутності соціальних технологій:
Перший, розглядає соціальні технології як специфічну систему знань, що досліджує процеси цілеспрямованої дії на соціальні об'єкти, обґрунтовує і розробляє ефективні способи і прийоми такої дії. При цьому, як соціальний об'єкт можуть виступати самі різні явища: соціальна група або соціальний інститут, соціальне відношення або соціальна організація і т.д.
Другий – можна визначити як «практично орієнтований». У його рамках поняття «Соціальні технології» трактується як сукупність прийомів, методів і дій на соціальний об'єкт, обумовлена необхідністю і потребою досягнення поставленої мети і отримання заданого результату.
У сучасній науковій літературі налічується понад сорок визначень поняття «соціальна технологія», оскільки існують різні визначення категорії «соціальне». Не одне з існуючих визначень не є точним, що свідчить про складність явища технологізації соціальних процесів і про те, що формулювання її дефініції ще в процесі розробки.
У вузькому сенсі «соціальна технологія», охоплює лише ті технології, які відносяться виключно до соціальної сфери суспільства.
У широкому сенсі слова, до «соціальних технологій», відносяться не тільки власне соціальні технології, а й економічні, політичні, соціокультурні, інформаційні, управлінські і ін. Саме такий широкий смисловий контекст соціальних технологій набуває останнім часом всього більшого поширення, що дає всі підстави представити поняття «Соціальна технологія» в наступних положеннях:
1. Соціальна технологія — це певний спосіб здійснення людської діяльності за досягнення суспільно значущих цілей. Суть даного способу полягає в раціональному розчленуванні діяльності на окремі операції з їх подальшою координацією і синхронізацією. Це розчленовування виконується заздалегідь, свідомо і планомірно на основі і з використанням наукових знань, передового досвіду, а також з урахуванням специфіки тієї області, в якій здійснюється людська діяльність.
2. Соціальна технологія виступає в двох формах: як програма містить процедури і операції (зміст яких — способи і засоби діяльності), і як сама діяльність, побудована відповідно до цієї програми. Специфіка програми полягає в тому, що вона істотним чином зумовлює спрямованість і зміст діяльності що технологізується.
3. Соціальна технологія є елементом людської культури і виникає двома шляхами:
формується в соціокультурному середовищі еволюційним шляхом;
будується по її законах культури як штучне явище.
Кожне із наведених визначень соціальної технології відображує її певний істотний аспект, що має важливе значення для загальної характеристики як соціальної технології, так і технології соціальної роботи. Найбільш поширене визначення соціальних технологій:
Соціальні технології – це система знань про оптимальні способи перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів у життєдіяльності людей, а також сама практика алгоритмічного застосування оптимальних способів перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів.
У сучасному понятті "технологія" виділяють три аспекти:
науковий: технологія являє собою науково розроблене рішення певної проблеми, що ґрунтується на досягненнях теорії і практики;
формально-описовий: технологія – це модель, опис цілей, змісту, методів і засобів, алгоритмів дій, що застосовуються для досягнення запланованих результатів;
процесуально-дієвий: технологія – це сам процес реалізації діяльності, послідовність та порядок функціонування і зміни всіх його компонентів, в тому числі об'єктів і суб'єктів діяльності.
Спеціалісти в галузі соціальних технологій вказують, що ефективність соціальних технологій можлива за таких умов:
об'єкт впливу має певний ступінь складності;
необхідність виділення елементів системи об'єкта соціального впливу;
можливість формалізації реальних процесів і демонстрації їх у вигляді певних операцій, процедур, показників;
можливість відтворення і повторюваності операцій, процедур чи показників у нових умовах.
Отже, потреба в створенні технології обумовлюється, перш за все, самим об'єктом, ступенем його складності.
Технологізація має чітко виражені ознаки, насамперед це:
розмежування;
розділення;
розчленування соціального процесу на пов'язані між собою етапи, фази;
координація і поетапність дій;
однозначність виконання операцій і процедур. Це вирішальна, неодмінна умова досягнення результатів, адекватних поставленій меті;
можливість багаторазового застосування вироблених стандартних алгоритмів діяльності для вирішення типових завдань соціального управління.
Соціальна технологія повинна мати такі властивості, як:
привабливість мети;
простоту обґрунтування мети;
гнучкість застосування процедур і операцій;
надійність теоретичного і методичного забезпечення;
економічність досягнення мети відтворення (соціальної, соціально-психологічної, організаційної, економічної та ін.);
гармонійність, несуперечливість;
інноваційсть;
зручність освоєння;
гуманістичність.
Для глибшого проникнення в суть соціальних технологій слід звернутися до осмислення їх принципів, таких як:
використання наукового знання;
операціоналізація і алгоритмізація;
кардинальність і межа;
механізація;
автоматизація і комп'ютеризація.
Провідна перевага технологічного підходу до соціальних процесів полягає в науковому підборі таких методів, засобів і способів діяльності, за допомогою яких можна забезпечити її максимальну результативність.
Ключовою ланкою будь-якої технології є детальне визначення кінцевого результату і чіткого шляху його досягнення. Ще однією з позитивних властивостей технології є відтворення, тобто можливість її реалізації іншою людиною після спеціального навчання, освоєння.
Разом з тим слід акцентувати увагу на тому, що використання технологій у соціальних процесах має свої особливості:
очікуваний результат не може бути досконально конкретизованим, бо досить складно змінювати об'єкт, якщо цим об'єктом виступає людина, а основним параметром зміни є одна чи декілька її властивостей;
на відміну від промислових технологій, що являють собою певну послідовність точно підібраних технологічних процесів і операцій (причому заміна одного процесу іншим, а також зміна послідовності призводить до зниження результативності), у соціальних процесах процедура перетворення є більш гнучкою, не так жорстко детермінованою; соціальні технології відрізняються також значно більшою варіабельністю і різноманітністю. Це обумовлено, перш за все, участю в них людей з їх індивідуальною неповторністю
визначена послідовність навіть досить результативних процесів чи заходів не гарантує досягнення повної ефективності, бо ж людина є системою багатофакторною, на неї діє значна кількість зовнішніх впливів, сила й спрямованість яких досить різноманітні, а інколи і протилежні тому наперед визначити ефект того чи іншого впливу часто просто неможливо;
значну роль відіграє зворотний зв'язок (наслідок конкретного впливу), можливим є вибіркове повторення окремих частин процесу.
За місцем соціальних технологій, яке вони займають в суспільстві, їх можна розглядати в чотирьох аспектах. Будь-яка соціальна технологія є своєрідним конгломератом, вона одночасно є:
соціальним інститутом, як найбільш раціональною формою організації спільної діяльності людей з його нормативною системою;
соціальним процесом, як послідовних, цілеспрямованих, диференційованих змін соціальних явищ у просторі та часі;
соціально-перетворюючою діяльністю, з боку її суб'єктів направленою на заплановане перетворення соціальних об'єктів, явищ і процесів;
соціальною системою, що характеризується структурно-функціональною визначеністю.
Можна говорити про домінування в суспільстві того або іншого вектора сутності соціальних технологій. Виходячи з цього положення, все різноманіття соціальних технологій можна представити в таблиці:
Сутнісно-змістовні аспекти соціальних технологій
Сутнісний аспект соціальних технологій |
Види соціальних технологій |
Змістовні характеристики соціальних технологій |
Соціальний інститут |
• економічні; • політичні; • соціальні; • культурні (виховно-освітні); • релігійні і ін. |
• форма спільної діяльності людей; • форма організації; • норми; • цінності |
Соціальний процес |
• технології функціонування; • технології розвитку: еволюційні і революційні |
• час; • простір; • складові; • механізм; • результат |
Соціально-перетворююча діяльність |
• одноцільові і багатоцільові; • суб’єкт-суб’єктні і суб’єкт-об'єктні; • ресурсно-зберегаючі і ресурспоживаючі; • короткострокові і довгострокові; • ефективні і неефективні |
• мета; • суб'єкт; • об'єкт; • методи; • ресурси; • час; • ефективність; • результат |
Соціальна система |
• прості і складні; • стійкі і дисипативні; • функціональні і структурні; • внутрішні і зовнішні |
• мета; • склад; • структура; • функції; • середовище |