Тема 1.2. Сутність соціальних технологій.

План лекції:

1. Сутність соціальних технологій.

2. Особливості технологізації суспільства.

Головні поняття теми: «активна соціологія», соціальні технології, механіцизм, технологічна революція, гуманітаризаці, технології придушення, соціально-гуманістичні технології.

1. Сутність соціальних технологій.

Ще в 70-х рр. XX ст. піддавалось сумніву сама можливість технологізації соціальної сфери. Основою для динамічного розвитку соціальних технологій є знання і досвід, накопичені соціологічною та психологічною наукою.

До того часу методи соціології розвивалися в основному як способи отримання знання. Контраст між достовірністю висновків і відстороненістю рекомендацій почав поступово долатися завдяки переходу соціології в стадію «активної соціології» — не тільки виявлення проблем (як раніше), а й вироблення їх рішення. Інакше кажучи, соціальні технології стали у потребі для здійснення реальних суспільних змін.

Одним з перших дослідників, що розглядали проблему формування соціальних технологій на концептуальному рівні, був Карл Поппер. Початковий пункт його міркувань полягав в констатації неспроможності більшості мікросоціальних, соціально-утопічних теорій, і створених на їх основі проектів виступати у якості чинників принципового і глобального перевлаштування суспільства.

На думку К. Поппера, соціальне життя не потребує тотального перетворення. Вдосконалення соціальної системи можливе в процесі поступової, «часткової» роботи, тобто соціальної технології, спрямованої на усунення конкретних недоліків соціального життя. Виходячи з такого розуміння, К.Поппер визначив соціальні технології як спосіб застосування теоретичних висновків в практичних цілях і вказав на існування таких різновидів цього феномена, як:

• холістські соціальні технології, утопічні, яким властиве прагнення до тотальних перетворень соціальної системи революційним шляхом,

• часткові соціальні технології, тобто ті, що є програмою і методологією вирішення конкретного соціального завдання.

Зіставляючи ці два основні види технологій, К. Поппер виділив і основні переваги часткових технологій, в порівнянні з утопічними, а саме:

• тверезість і зваженість в постановці цілей;

• облік можливих негативних наслідків;

• обережність і поступовість в перетвореннях;

• постійний контроль за їх протіканням;

• можливість своєчасно ліквідовувати непередбачені наслідки власних дій;

• можливість коректування діяльності суб'єкта по здійсненню змін.

Ця частина переконань К.Поппера, та подальший розвиток соціоінженерної дослідницької діяльності стали основою для сучасних розробок в галузі соціальних технологій.

У сучасному соціальному пізнанні існує два основних підходи до вирішення питання сутності соціальних технологій:

Перший, розглядає соціальні технології як специфічну систему знань, що досліджує процеси цілеспрямованої дії на соціальні об'єкти, обґрунтовує і розробляє ефективні способи і прийоми такої дії. При цьому, як соціальний об'єкт можуть виступати самі різні явища: соціальна група або соціальний інститут, соціальне відношення або соціальна організація і т.д.

Другий – можна визначити як «практично орієнтований». У його рамках поняття «Соціальні технології» трактується як сукупність прийомів, методів і дій на соціальний об'єкт, обумовлена необхідністю і потребою досягнення поставленої мети і отримання заданого результату.

У сучасній науковій літературі налічується понад сорок визначень поняття «соціальна технологія», оскільки існують різні визначення категорії «соціальне». Не одне з існуючих визначень не є точним, що свідчить про складність явища технологізації соціальних процесів і про те, що формулювання її дефініції ще в процесі розробки.

У вузькому сенсі «соціальна технологія», охоплює лише ті технології, які відносяться виключно до соціальної сфери суспільства.

У широкому сенсі слова, до «соціальних технологій», відносяться не тільки власне соціальні технології, а й економічні, політичні, соціокультурні, інформаційні, управлінські і ін. Саме такий широкий смисловий контекст соціальних технологій набуває останнім часом всього більшого поширення, що дає всі підстави представити поняття «Соціальна технологія» в наступних положеннях:

1. Соціальна технологія — це певний спосіб здійснення людської діяльності за досягнення суспільно значущих цілей. Суть даного способу полягає в раціональному розчленуванні діяльності на окремі операції з їх подальшою координацією і синхронізацією. Це розчленовування виконується заздалегідь, свідомо і планомірно на основі і з використанням наукових знань, передового досвіду, а також з урахуванням специфіки тієї області, в якій здійснюється людська діяльність.

2. Соціальна технологія виступає в двох формах: як програма містить процедури і операції (зміст яких — способи і засоби діяльності), і як сама діяльність, побудована відповідно до цієї програми. Специфіка програми полягає в тому, що вона істотним чином зумовлює спрямованість і зміст діяльності що технологізується.

3. Соціальна технологія є елементом людської культури і виникає двома шляхами:

• формується в соціокультурному середовищі еволюційним шляхом;

• будується по її законах культури як штучне явище.

Кожне із наведених визначень соціальної технології відоб­ражує її певний істотний аспект, що має важливе значення для загальної характеристики як соціальної технології, так і тех­нології соціальної роботи. Найбільш поширене визначення соціальних технологій:

Соціальні технології – це система знань про оптимальні спо­соби перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів у життєдіяльності людей, а також сама практика алгоритміч­ного застосування оптимальних способів перетворення і регулю­вання соціальних відносин і процесів.

У сучасному понятті "технологія" виділяють три аспекти:

1. науковий: технологія являє собою науково розроблене рішення певної проблеми, що ґрунтується на досягненнях теорії і практики;

2. формально-описовий: технологія – це модель, опис цілей, змісту, методів і засобів, алгоритмів дій, що застосовуються для досягнення запланованих результатів;

3. процесуально-дієвий: технологія – це сам процес реалі­зації діяльності, послідовність та порядок функціонуван­ня і зміни всіх його компонентів, в тому числі об'єктів і суб'єктів діяльності.

Спеціалісти в галузі соціальних технологій вказують, що ефективність соціальних технологій можлива за таких умов:

• об'єкт впливу має певний ступінь складності;

• необхідність виділення елементів системи об'єкта соціаль­ного впливу;

• можливість формалізації реальних процесів і демонстрації їх у вигляді певних операцій, процедур, по­казників;

• можливість відтворення і повторюваності опе­рацій, процедур чи показників у нових умовах.

Отже, потреба в створенні технології обумовлюється, перш за все, самим об'єктом, ступенем його складності.

Технологізація має чітко виражені ознаки, насамперед це:

• розмежування;

• розділення;

• розчленування соціального процесу на пов'язані між со­бою етапи, фази;

• координація і поетапність дій;

• однозначність виконання операцій і процедур. Це вирішальна, неодмінна умова досягнення результатів, адекватних поставленій меті;

• можливість багаторазового застосування вироблених стандартних алгоритмів діяльності для вирішення типо­вих завдань соціального управління.

Соціальна технологія повинна мати такі властивості, як:

• привабливість мети;

• простоту обґрунтування мети;

• гнучкість застосування процедур і операцій;

• надійність теоретичного і методичного забезпечення;

• економічність досягнення мети відтворення (соціальної, соціально-психологічної, організаційної, економічної та ін.);

• гармонійність, несуперечливість;

• інноваційсть;

• зручність освоєння;

• гуманістичність.

Для глибшого проникнення в суть соціальних технологій слід звернутися до осмислення їх принципів, таких як:

• використання наукового знання;

• операціоналізація і алгоритмізація;

• кардинальність і межа;

• механізація;

• автоматизація і комп'ютеризація.

Провідна перевага технологічного підходу до соціаль­них процесів полягає в науковому підборі таких методів, за­собів і способів діяльності, за допомогою яких можна забезпе­чити її максимальну результативність.

Ключовою ланкою будь-якої технології є детальне визначення кінцевого результа­ту і чіткого шляху його досягнення. Ще однією з позитивних властивостей технології є відтворення, тобто можливість її реа­лізації іншою людиною після спеціального навчання, освоєння.

Разом з тим слід акцентувати увагу на тому, що викорис­тання технологій у соціальних процесах має свої особливості:

• очікуваний результат не може бути досконально конкре­тизованим, бо досить складно змінювати об'єкт, якщо цим об'єктом виступає людина, а основним параметром зміни є одна чи декілька її властивостей;

• на відміну від промислових технологій, що являють со­бою певну послідовність точно підібраних технологіч­них процесів і операцій (причому заміна одного проце­су іншим, а також зміна послідовності призводить до зниження результативності), у соціальних процесах процедура перетворення є більш гнучкою, не так жорстко детермінованою; соціальні технології відрізняються також значно більшою варіабельністю і різноманітністю. Це обумовлено, перш за все, участю в них людей з їх індивідуальною неповторністю

• визначена послідовність навіть досить результативних процесів чи заходів не гарантує досягнення повної ефек­тивності, бо ж людина є системою багатофакторною, на неї діє значна кількість зовнішніх впливів, сила й спря­мованість яких досить різноманітні, а інколи і протилежні тому наперед визначити ефект того чи іншого впливу часто просто неможливо;

• значну роль відіграє зворотний зв'язок (наслідок конкретного впливу), можливим є вибіркове повторення окремих частин процесу.

За місцем соціальних технологій, яке вони займають в суспільстві, їх можна розглядати в чотирьох аспектах. Будь-яка соціальна технологія є своєрідним конгломератом, вона одночасно є:

• соціальним інститутом, як найбільш раціональною формою організації спільної діяльності людей з його нормативною системою;

• соціальним процесом, як послідовних, цілеспрямованих, диференційованих змін соціальних явищ у просторі та часі;

• соціально-перетворюючою діяльністю, з боку її суб'єктів направленою на заплановане перетворення соціальних об'єктів, явищ і процесів;

• соціальною системою, що характеризується структурно-функціональною визначеністю.

Можна говорити про домінування в суспільстві того або іншого вектора сутності соціальних технологій. Виходячи з цього положення, все різноманіття соціальних технологій можна представити в таблиці:

Сутнісно-змістовні аспекти соціальних технологій

Сутнісний аспект соціальних технологій	Види соціальних технологій	Змістовні характеристики соціальних технологій
Соціальний інститут	• економічні; • політичні; • соціальні; • культурні (виховно-освітні); • релігійні і ін.	• форма спільної діяльності людей; • форма організації; • норми; • цінності
Соціальний процес	• технології функціонування; • технології розвитку: еволюційні і революційні	• час; • простір; • складові; • механізм; • результат
Соціально-перетворююча діяльність	• одноцільові і багатоцільові; • суб’єкт-суб’єктні і суб’єкт-об'єктні; • ресурсно-зберегаючі і ресурспоживаючі; • короткострокові і довгострокові; • ефективні і неефективні	• мета; • суб'єкт; • об'єкт; • методи; • ресурси; • час; • ефективність; • результат
Соціальна система	• прості і складні; • стійкі і дисипативні; • функціональні і структурні; • внутрішні і зовнішні	• мета; • склад; • структура; • функції; • середовище