1) операційні збої;

2) низька якість обслуговування клієнтів;

3) підозра у зв'язках з кримінальними структурами;

4) помилки керівництва в інформаційній політиці банку;

5) нездатність відповідати за своїми зобов'язаннями;

6) неможливість задовольняти попит на кредит;

7) нездатність дотримуватися банківського законодавства;

8) банківська криза;

9) судові справи.

Ризик недостатньої

ліквідності

Ризик втрати репутації банку

Ризик

неплатоспроможності

Рис. 7.2.2.(1) Основні причини настання ризику втрати репутації

Для оцінювання рівня управління ризиком репутації викорис­товують такі критерії:

1) сприйняття ринком або суспільством менеджменту та фінан­сової стабільності банку;

2) сприйняття ринком або суспільством продуктів чи послуг, які пропонує банк;

3) бажання та здатність керівництва банку коригувати бізнес-стратегії відповідно до змін у законодавстві, кон'юнктури ринку або інших чинників (наприклад, припинення або обмеження дії окремих пунктів ліцензії, зміна статусу банку тощо);

4) практика роботи банку щодо аналізу перспектив розширен­ня спектру продуктів і послуг та розроблення відповідної внут­рішньої нормативної бази, у тому числі щодо перевірки клієнтів та отримання інформації про них; перспективи збереження такої практики надалі;

5) обсяг послуг довірчого управління й умови їх здійснення;

6) характер та обсяг скарг і звернень від клієнтів і здатність та бажання керівництва відповідно реагувати на них;

7) існування дуже гучної або помітної судової справи, яка не­гативно впливає на імідж банку;

8) штрафи, пені та Інші фінансові збитки, завдані банку в ми­нулому внаслідок притягнення банку (або його керівників) до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності;

9)результати перевірок уповноважених органів державного регулювання, бажання та здатність керівництва відповідно реагу­вати на їхні рекомендації;

10)участь банку у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб. Система управління ризиком репутації включає:

1) політику і положення щодо управління ризиком репутації, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління та періодично пере­глядатися. Вони мають охоплювати стандарти роботи з клієнтами та іншими зовнішніми сторонами, роботи з інформацією та най­манням персоналу з відповідною позитивною репутацією;

2) інформаційну систему управління (форми звітності, схема документообороту тощо) для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо моніторингу ураз­ливості всіх видів діяльності банку до ризику втрати репутації;

3) процес контролю за репутацією клієнтів банку для уник­нення контактів із клієнтами з незадовільною репутацією, оскіль­ки такі контакти можуть негативно вплинути на репутацію само­го банку.

7.2.3. Управління юридичним ризиком банку

Банківські установи наражаються на юридичний ризик, який безпосередньо не пов'язаний з їх операціями, а зумовлений перед­усім змінами у законодавстві. Часте прийняття нових законодавчих актів, які регулюють банківську діяльність, їх недостатня опрацьованість, неоднозначне тлумачення нерідко призводять до того, що здійснювана банком фінансова операція, яка спроможна принести Дохід у рамках чинного законодавства, стає збитковою у зв'язку зі змінами в ньому.