- •Рескомприроди криму м. Сімферополь вступ
- •1. Загальні відомості
- •Географічне розташування та кліматичні особливості Автономної Республіки Крим (арк)
- •1.2 Соціальний та економічний розвиток арк
- •2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах арк
- •2.1.3 Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економики).
- •2.2 Транскордонне забруднення атмосферного повітря.
- •2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря.
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2. 6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття.
- •Заходи спрямовані на покращення якості атмосферного повітря.
- •3. Зміна клімату
- •3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів та у сфері адаптації до зміни клімату.
- •3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів.
- •3.3.Політика у сфері адаптації до зміни клімату.
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3. Якість поверхневих вод
- •4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідро біоценозів
- •4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4. Екологічний стан Азовського та Чорного морів
- •4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- •4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- •5. Збереження біо – та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- •5.1. Збереження біо – та ландшафтного різноманіття та формування екомережі
- •5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових.
- •5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біоландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- •5.1.3 Біобезпека генетично модифікованих організмів
- •5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1. Лісові ресурси
- •5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів.
- •5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.4. Адвентивні види рослин
- •5.2.5. Стан зелених насаджень ар Крим
- •5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі
- •5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні
- •5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- •5.3.5. Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття
- •5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України
- •6. Стан земельних ресурсів та ґрунтів
- •6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- •6.1.2. Деградація земель
- •6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- •7. Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1 Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4. Транскордонні перевезення відходів.
- •8.5. Державне регулювання у сфері поводження з відходами
- •9. Екологічна безпека
- •9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2. Об’єкти,щостановять підвищену екологічну небезпеку.
- •9.3. Радіоекологічна безпека та радіоекологія
- •9.3.2. Радіоактивні відходи
- •10.Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •10.1. Ведення сільського господарства в Україні
- •10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблюванні землі і під багаторічні насадження
- •10.3. Використання пестицидів у сільському господарстві
- •11. Вплив Енергетики на довкілля
- •11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави
- •11.2. Ефективність енергоспоживання
- •11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- •11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- •12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- •12.1. Транспортна система Криму
- •12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- •2.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •12.3. Використання альтернативних видів палива
- •13. Державне управління у сфері охорони навколишньго природного середовища
- •13.1. Екологічна політика України
- •13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- •13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
- •13.5. Економічні засади природокористування
- •13.5.1. Економічний механізм природоохоронної діяльності
- •13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- •13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- •13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- •13.8. Екологічний аудит
- •13.9. Екологічне страхування
- •13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- •13.11.2. Громадські рухи
- •13.12. Виконання державних екологічних програм
- •Висновки і пропозиції
- •Аналіз найважливіших екологічних проблем:
- •Додатки
11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
На відміну від загальнодержавної ситуації в автономії відсоток викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря енергетичного комплексу складає 5,5% від загального обсягу викидів стаціонарних джерел. На Україні такий показник становить до 30%.
11.4. Використання альтернативних джерел енергії
Автономна Республіка Крім має достатньо високий потенціал ветроенергетичних ресурсів, що створює значні передумови для розвитку нетрадиційних джерел енергії у Криму. Рескомприроди Криму підтримує державну політику в сфері енергозбереження, бережливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів і вважає доцільним і необхідним подальший розвиток нетрадиційних поновлюваних джерел енергії та їх використання у системі енергопостачання Криму, як екологічно чистого виду енергії, і завжди, в першу чергу, підтримує і погоджує заходи, що направлено на поліпшення екологічного стану Криму, як курортного регіону.
Вітроенергетика є складовою частиною Національної енергетичної програми України. У виконання Указу Президента України від 02 березня 1996 р. №159 і доручення Прем'єр-міністра України від 12 березня 1996 р. розроблена і діє Комплексна програма будівництва вітрових електростанцій. Метою програми є виробництво ВЕУ і будівництво промислових ВЕС у складі електроенергетичних систем. Комплексна програма будівництва ВЕС передбачає вирішення технічних і організаційних проблем розвитку вітроенергетики, включаючи створення сертифікатних центрів, ремонтних баз, навчання експлуатаційного персоналу, розробку законодавчо-правової і нормативної бази.
Політика у сфері енергозбереження також визначається раніше затвердженими державними програмами «Комплексна державна програма енергозбереження України» (ухвала КМУ від 05.02.97г. №148;), «Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії і малою гидро-тепло-енергетики». Розроблено Комплексну програма енергозбереження в Автономній Республіці Крим до 2010 року.
Крим володіє достатнім досвідом у сфері використання енергії вітру, яка вважається найбільш важливим поновлюваним джерелом енергії в країні. В даний час в Криму в рамках виконання вищезгаданих програм здійснюється будівництво і експлуатація наступних вітроелектростанцій:
- Донузлавська ВЕС;
- Судацька ділянка Донузлавської ВЕС (мис.Меганом Судацький регіон);
- Чорноморська ділянка Донузлавської ВЕС;
- Акташська ділянка Східно-кримської ВЕС (Ленінський район);
- Мирнівська ВЕС (Сакський район );
- Тарханкутська ВЕС (Чорноморський район);
- Пресноводненська ВЕС (Ленінський район).
До початку виконання Комплексної програми українськими заводами на чолі з ПО «Південмаш» було освоєно до розробки виробництво ліцензійної ВЕУ USW 56-100 потужністю 107,5 кВт.
В даний час ухвалено рішення про доцільність впровадження в Україні могутніших ВЕУ потужністю 600 кВт і вище.
Проектна документація на будівництво цих ВЕС, зокрема з впровадженням могутніших ВЕУ, отримала позитивні висновки держекологічної експертизи.
У 1-му кварталі 2009 року Рескомприроди Криму підготовлено позитивний висновок держекологічної експертизи ТЕР «Західно-Кримська ВЕС потужністю 250 мВт Чорноморського району Автономної Республіки Крим» (замовник ТОВ «Західно-Кримська ВЕС»).
У Криму також є досвід експлуатації станцій сонячних колекторів для нагріву води. У Красногвардійському і Джанкойському районах працюють дві геотермальні установки.
З метою поліпшення екологічного стану санаторно-курортного комплексу Криму доцільно створювати подальші умови для впровадження геліоколекторів для обмеження використання котельних в літній період, так само розвивати мережу геотермальних установок.
За рахунок впровадження нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії у Криму можна досягнути певної економії паливно-енергетичних ресурсів та зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин.