8.3. Використання відходів як вторинної сировини

Проблемою переробки полімерних відходів займаються ВАТ „Дімакс”, ППКП „Алгеал” та інші. Утилізовано за 2009 рік полімерних відходів - 167,1 т. З липня 2006 року працює сміттєсортувальний комплекс в м. Саки. За 2009 рік проведено сортування 9170,78 т ТПВ, відібрано 810,92 ресурсоцінних відходів;

У 2009 році нові об’єкти для утилізації, зберігання та захоронення відходів, в тому числі токсичних і оборонної промисловості, не створювались. Земельні ділянки для розміщення означених об’єктів також не відводилися.

Динаміка використання відходів Таб.8.3.1

№ з/п	Показник	2000 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
1	Обсяги утворення відходів, т		842534	1046015,129	1003195,746	1198549,438
2	Обсяги використання відходів, т		13436	12914,696	15223,598	22351
3	Рівень використання, %		0,016	0,012	0,015	0,018

8.4. Транскордонні перевезення відходів.

Транскордонне перевезення відходів у 2009 році не здійснювалось.

8.5. Державне регулювання у сфері поводження з відходами

Пропозиції щодо зменшення техногенного впливу відходів на навколишне природне середовище для розгляду на рівні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

1. Створити банк даних стратегічних інвесторів у сфері поводження з небезпечними відходами, хімічними речовинами з їх пропозиціями про створення сприятливих умов для залучення інвестицій.

2. Державному підприємству „Національний центр поводження з небезпечними відходами” із залученням Академії наук України, провідних інститутів України та підприємств, найбільших забруднювачів довкілля, розробити та впровадити технології утилізації небезпечних відходів та хімічних речовин.

3. Передбачити будівництво полігону для утилізації і захоронення токсичних відходів, накопичених в Україні і тих, що не підлягають утилізації.

4. Предбачити виділення коштів з бюджетів усіх рівнів:

- для проведення заходів щодо екологічно безпечного знешкодження заборонених та непридатних для використання пестицидів і агрохімікатів;

- для розробки та сертифікації установки, у тому числі мобільної, з утилізації та знешкодження токсичних відходів, у тому числі непридатних для використання пестицидів та агрохімікатів.

5. Регулярно інформувати територіальні органи Мінприроди, не тільки о наявності новітніх технологій утилізації небезпечних відходів, але і рекомендованих до використання на території України.

9. Екологічна безпека

9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки

Загальна характеристика екологічної ситуації в техногенній сфері

Відмінною рисою екологічної ситуації сучасності є концентроване відображення результатів тривалої нераціональної взаємодії людини з природою. Економічне відродження Криму неможливо без рішення давно назрілих екологічних проблем, які взаємообумовлені і взаємозалежні між собою.

Основними джерелами забруднення навколишнього природного середовища на території республіки є підприємства видобувної, хімічної промисловостей, агропромислового комплексу, об’єкти теплоенергетики, житлово-комунального господарства, транспорт. Однією з проблем навколишнього середовища є проблема забруднення повітря. Основними забруднювачами атмосферного повітря є автомобільний, залізничний, авіаційний та морській транспорт, хімічні підприємства, ТЕЦ та котельні.

Рівень забруднення атмосферного повітря на території автономії зумовлено викидами від підприємств палива та енергетики та складає 5,5%,переробна промисловість - 59,5%, у т.ч. хімічне виробництво-53% , сільське господарство-17%. Основними забруднювачами атмосферного повітря є стаціонарні джерела викидів підприємств: Симферопольська ТЕЦ, ЗАТ „Бахчисарайський комбінат „Будіндустрія”, ЗАТ „Кримський Титан”, Камиш-Бурунська ТЕЦ, ТОВ «Крим ТЄЦ», ВАТ „Кримський содовий завод”, пересувні джерела. За результатами отриманих даних від відомчих інформаційних служб встановлено, що в цілому тенденції погіршення стану довкілля в 2009 р. не спостерігається, але має місця збільшення рівня забруднення атмосфери у містах Красноперекопському районі на 14,2 т, Феодосії на 85,3 т, Джанкої на 613,6 т., Сімферополі на 475,0 т,Сакі8,8т.Кіровському районі-11,6т., Красногвардійському районі на 684,3 т, , Ленінському районі на 5,3т, Чорноморському районі на 1,8т.

В автономії 13 водосховищ є джерелами централізованого водопостачання, з них 7 водосховищ наповнюються від Північно-Кримського каналу, 6 – за рахунок поверхневого стоку гірських річок. У зв’язку з природними особливостями Крим забезпечує свої потреби у воді тільки на 16,5 %, а 83,5 % води використовується за рахунок Північно-Кримського каналу. Загальний обсяг забору води з природних джерел склав: 83,5 % - вода Півнично-Кримського каналу, 9,5% - місцевий стік, 7% - підземна вода.

Згідно з даними водно-екологічних моніторингових спостережень за станом поверхневих водоймищ, які здійснювалися на 11 водних артеріях Кримського півострова (річках Салгір, Малий Салгір, Біюк-Карасу, Качі, Альмі, Чурук-Су, Демерджи, Бистрій та інших) особливих змін комплексного призначення не відбулося, спостерігаються лише сезонні коливання (в інтервалах ГДК).

Практично усі види господарської діяльності впливають на забруднення вод. Основним забруднювачем водного басейну республіки є об'єкти комунального господарства, на частку яких припадає більш 80% скиду забруднених стічних вод. У зв’язку з відсутністю зворотного водопостачання на водоочисних спорудах до водних об'єктів надходять промивні води, які обумовлюють забруднення малих рік. Перевірки ефективності робіт очисних споруд показали, що значна кількість незадовільно працюючих очисних споруд розташована в сільський місцевості: у Сімферопольському, Бахчисарайському, Роздольненському, Первомайському, Кіровському, Нижньогірському районах. Але якість скиду очищених стічних вод об'єктів, розташованих у Великій Ялті, містах Алушта, Феодосія, Євпаторія, смт. Чорноморське відповідає нормативним вимогам.