Мета роботи

Дослідити унікальне оздоровче значення засобів тренуючих впливів в умовах навчального процесу у ВНЗ. Будучи джерелом потужних стимулюючих впливів, фізичні вправи є саме тим засобом, який може в умовах навчального закладу нейтралізувати самі передумови захворювань, викликаних гіпокінезією, - порушенням функцій організму, - і на цій основі підвищити успішність студентів у навчальному процесі. При цьому важливо мати на увазі, що фізичні вправи дозволяють студенту використовувати власну мускулатуру як генератора енергії - стимулятора життєдіяльності організму

Методи досліджень

Об'єктами дослідження були студенти, що пройшли медичний огляд, визнані практично здоровими і допущені до участі в цьому дослідженні. В експерименті взяло участь 30 осіб (всі - чоловічої статі).

Педагогічний експеримент був спрямований на перевірку ефективності розробленої нами експериментальної програми, створеної на основі неспецифічної форми організації занять. На цій основі було проведено 48 тренувальних занять. Додатково студентам давалися для щоденного виконання домашні завдання.

Для педагогічного експерименту ми сформували дві групи - експериментальну і контрольну - по 15 чоловік у кожній. Для обох груп були підібрані методи, спрямовані на підвищення функціональних і фізичних кондицій студентів.

Дослідження проводилися у два етапи, в ході яких використовувалися в комплексі перераховані нижче біологічні та педагогічні методи:

1. Вивчення, аналіз та узагальнення досвіду практики, наукової та методичної літератури.

2. Педагогічний експеримент.

3. Лабораторний експеримент.

При проведенні педагогічного та лабораторного експериментів використовувалися наступні методи:

1. Педагогічні спостереження.

2. Хронометрування.

3. Контрольні тестування.

4. Диспансерне обстеження.

5. Спірометрії й спірометру.

6. Велоергометрія.

7. Пневмотахометрія.

8. Електрокардіографія.

9. Хронорефлексометрія.

Отримані в цих дослідженнях результати були об'єднані в варіаційні ряди за диференційованими групами і піддавалися статистичній обробці. Наукові дослідження та практика роботи вищих навчальних закладів з фізичного виховання студентів свідчать, що обов'язковою умовою оптимального застосування засобів тренуючих впливів є відповідність обсягу й інтенсивності фізичних навантажень індивідуальним можливостям організму тих, хто займається.

У літературі є дані про те, що студенти з хронічним перенапруженням серця і відсутністю скарг на самопочуття показують відносно високі результати за заліковими вимогами і нерідко тренуються з великими навантаженнями.

У зв'язку з цим виникає практична необхідність у вивченні і зіставленні показників енергетичного обміну і працездатності студентів з різними рівнями їх спортивних досягнень і функціональних можливостей, тобто в розробці диференційованого тренувального процесу.

У більшості студентів, які брали участь у лабораторному і педагогічному експериментах, не було виявлено відхилень у стані здоров’я. Однак в окремих осіб з числа випробовуваних спостерігалися функціональні зміни, які межують з граничними. Технічні результати залікових вимог також мали широкий діапазон коливань.

Основним показником до зниження обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень і до призначення відповідного тренувального режиму були:

1. Збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) у спокої.

2. Підвищення ЧСС після стандартного навантаження.

3. Підвищення артеріального тиску (АТ) у стані спокою (вранці після сну).

4. Збільшення АТ після фізичного навантаження.

5. Зниження життєвої ємності легень (ЖЄЛ).

6. Зменшення VO₂ max (споживання кисню)

7. Зменшення VO₂ на кг / ваги тіла.

При цьому враховувалися такі незадовільні суб'єктивні відчуття студентів, як головний біль, біль в ділянці серця, втома, небажання тренуватися, млявість, поганий сон.

Поряд з функціональними дослідженнями ми проводили педагогічні спостереження за тренуванням студентів, що дозволяють оцінити зовнішню сторону застосованого навантаження, режим чергування вправ з відпочинком, а також оцінки за виконання вправ. При цьому звертали увагу не тільки на зростання показуваних результатів, але й на їх зниження.

Для педагогічного експерименту ми при розподілі студентів на групи з різним режимом тренувального процесу використовували такі критерії:

1. Спортивний результат за заліковою програмою.

2. Дані функціональних досліджень.

3. Показники лікарського контролю.

4. Рівень загальної працездатності.

По суті, ці критерії і були основою для побудови диференційованого тренувального впливу, яке здійснювалося в умовах педагогічного експерименту. Ці критерії забезпечили отримання необхідної інформації про функціональний стан студентів.

Педагогічні та лікарські спостереження при виконанні функціональних проб і порівняння цих показників із заліковими результатами з фізичного виховання дозволили диференціювати студентів за рівнем їх функціональних можливостей і результатів залікових вимог, розділивши на дві експериментальні групи - по 15 осіб кожна (табл.1).

Таблиця 1.

Характеристика експериментальних груп студентів з різним рівнем спортивних результатів і функціональних можливостей

Показники функціонального стану та спортивні результати	Перша група	Друга група	Р
Ступінь функціональної готовності	Високі результаті	Знижені результати	-
Спортивні результати за 5-бальною системою	Відмінно (5 балів)	Задовільно (3 бали)	-
VO2 л/хв	3,75 ± О2	3,4 ± 0,15	<0,05
VO2 на кг / ваги тіла	52,04 кг і більше	46,5 ± 2,5	<0,5
ЖЄЛ	Норма	Зменшення на 2,6 ± 3%	-
ЧСС вранці після сну (уд/хв)	68 ± 4	76 ± 3	<0,5
ЧСС під час стандартної проби (уд/хв)	132 ± 6	152 ±	<0,5
АТ систолічним в спокої (мм рт.ст.)	122,0 ± 5,0	133,0 ± 4,0	<0,5
АТ систолічним після стандартної навантаження (мм рт.ст.)	144,0 ± 6,0	179,0 ± 8,0	<0,5

VO₂ - споживання кисню;

ЖЄЛ - життєва ємність легень;

ЧСС - частота серцевих скорочень;

АТ - артеріальний тиск;

Р - достовірність відмінностей.

У першу групу були об'єднані студенти, які показали на залікових змаганнях результати на оцінки «добре» та «відмінно» і володіють відносно високим рівнем функціональних можливостей, що дозволяє вести тренувальний процес без будь - яких обмежень.

До другої групи були віднесені студенти, які мають знижені спортивні результати і рівень функціональних можливостей.

Дослідження показали, що загальна та спеціальна працездатність студентів у їх майбутній спеціалізації залежить від загальної фізичної працездатності, одним із показників якої є рівень споживання кисню (VO₂). Показник VO₂ мах у першій групі становив 3,7 ± 0,4 л/хв, а в другій він був меншим - 3,14 ± 0,15 л / хв.

Відповідні зміни (табл.1) були і у відносних величинах показника VO₂ мах на кг ваги тіла випробуваних (52,0 л і більше; 46,5 ± 2,5).

Одним із показників загальної працездатності є і частота серцевих скорочень (РL). При цьому має значення вивчення ЧСС в стані спокою і під час функціональної проби. У стані спокою ЧСС (табл.1) дорівнює у першій групі 68 ± 4 уд / хв, а в другій - 76 ± 3 уд / хв.

Систолічний артеріальний тиск у стані спокою і після фізичного навантаження був у стані норми, однак у другій групі спостерігалося більш значне збільшення систолічного АТ, ніж у першій групі.

Величина життєвої ємності легень (ЖЄЛ) у першій групі не набагато перевищувала належні величини. У другій групі величина ЖЄЛ була трохи меншою - на 2,6 ± 3%.

Кращі величини Пульсового показника (щодо фактичної частоти серцевих скорочень і належною ЧСС для даного віку) були в першій групі, де вони становили 82,5 ± 2,0%, що підтверджує більш економну роботу серцево-судинної системи; у другій групі - 76,6 ± 5,0%.

При спостереженні за тренувальним процесом було помічено, що в студентів, які віднесені до другої групи, в кінці виконання вправ з'явилася млявість в рухах, знизилася витривалість.

У процесі педагогічного експерименту поліпшення всіх показників у студентів слугувало підставою для підвищення тренувального режиму і його інтенсивності, а погіршення показників було підставою для зниження фізичного навантаження.

Перш ніж приступати до вивчення впливу різних режимів інтенсивності диференційованого тренувального впливу на показники в групах студентів з різними функціональними можливостями, ми поставили завдання: з'ясувати особливості режимів чергування вправ з відпочинком, що застосовуються в практиці тренування (дослідження здійснювалося без втручання експериментатора у тренувальний процес).

Застосовувані в тренувальних заняттях вправи є переважно стандартними - відповідно до існуючої програми ВНЗ з фізичного виховання. Однак кількість виконуваних вправ, їх тривалість та інтенсивність варіюють в широких межах.

Аналіз отриманих нами даних дозволяє виділити особливості двох режимів роботи і відпочинку, що збігаються, в основному, з даними інших авторів.

Було з'ясовано, що частина обстежених студентів тренуються в такому режимі, коли перерви на відпочинок між виконанням вправ становлять менше 2 - 5 хвилини, при цьому кожну наступну вправу виконували на тлі ЧСС, що складає 120-130 уд / хв.

На таких тренувальних заняттях спостерігалося збільшення латентного (прихованого) часу зорово-моторної реакції - - в середньому з 150 ± 10 мс до початку тренувального заняття і до 193 ± 15 мс в кінці тренування. Показники ЧСС і також VO₂ на кг ваги тіла через 10 хвилин після закінчення тренувального заняття перевищували аналогічні показники до початку тренування, що свідчить про велике навантаження на організм студентів.

У студентів, які тренувалися за такою ж програмою, але інтервали відпочинку між вправами коливалися від 2,5 хв до 3,5 хвилини, при ЧСС 100-115 уд/хв – режим навантажень «В» (7), спостерігалося поліпшення латентного часу зорово-моторної реакції з 167±9 мс на початку тренувального заняття до 142,8±9 мс після його закінчення.

Показники ЧСС, а також VO₂ на кг ваги тіла через 10 хвилин після тренування наближалися до вихідних даних, що свідчить про кращу адаптацію організму до тренувального навантаження.

Показники динамометру лівої і правої рук збільшувалися в порівнянні з вихідними на 3-5 кг. Результат пробігання «човникового бігу» покращився на 2,2-2,5 секунди. Такі умови проведення тренувальних занять сприяли поліпшенню рухової координації та підвищенню якості виконання вправ. У тих студентів, у яких спостерігалися емпіричні інтервали відпочинку від 1 хвилини до 6,5 хвилин і більше, зазначалися нерівномірні зміни показників. Порівнявши отримані дані з наявними в літературі, можна стверджувати, що застосування у спортивному тренуванні режимів чергуванню вправ з відпочинком відрізняється за групами наступними особливостями.

Перша група студентів за типом реакції досліджуваних показників відповідає чергуванню роботи і відпочинку в режимі "В". Його особливостями є зниження нервово - м'язової збудливості, швидкісних якостей, зниження рівня скорочувальної здатності м'язів та їх опірності втомі, зменшення спеціальної працездатності при виконанні швидкісно-силових вправ. Згідно з даними такий режим чергування вправ з відпочинком, сприяє розвитку швидкісної витривалості і координаційних можливостей.

Друга група студентів за типом реакції досліджуваних показників відповідає чергуванню роботи і відпочинку в режимі "Д". Характерним для цього режиму є підвищення нервово-м'язової збудливості, скорочувальної здатності та чутливості м'язів при виконанні рухів, підвищення рівня спеціальної працездатності при виконанні складнокоординаційних і швидкісно-силових дій. За даними ряду авторів, такий режим чергування вправ з відпочинком сприяє більшою мірою розвитку швидкості, тонкощі координаційних діфференційовок та підвищенню спеціальної працездатності у швидкісно-силових діях.

Проведені нами дослідження дозволяють говорити про наступне:

1. На тренувальних уроках зі студентами, які застосовуються в спортивній практиці, інтервали відпочинку між тренуючими навантаженнями дозуються емпірично. Це призводить до різних за величиною і напрямком змін ряду показників стану центральної нервової системи та фізичної готовності студентів.

2. У тих випадках, коли перерви на відпочинок між вправами складають менше 2,5 хвилини, відбувається погіршення показників часу прихованого періоду зорово-моторної та рухової реакції, зниження швидкісних можливостей студентів, а також погіршення відновлення функціонального стану організму за вивченими показниками після тренування.

3. На тих тренувальних заняттях, в яких інтервали відпочинку між вправами коливаються від 2,5 хв. до 3,5 хвилини, відбувається зменшення прихованого часу.

Таким чином, попередній експеримент показав порівняно недостатній рівень фізичних можливостей випробовуваних студентів, а результати виконання ними залікових нормативів на оцінку підтвердили важливість посилення інтенсифікації загальнофізичної підготовки. Більш високі оцінки були у тих студентів, які мали кращі показники з фізичної підготовки.

У цілому, як ми бачимо з даних, наведених у табл.2, середні оцінки за результатами заліків у всіх групах були зниженими.

Таблиця 2