ВСТУП
Актуальність теми. Актуальність теми полягає у розгляді законів та податків, що регулюють і регламентують всю діяльність сільськогосподарських підприємств в Україні та забезпечують відповідний контроль над ними, і які покликані внести спрощення у справлянні податків із сільськогосподарських товаровиробників, сприяти їх економічній зацікавленості і зростанню, що на даний момент відповідає основним напрямкам і тенденціям в розвитку пріоритетних галузей економіки.
Податки – дуже складний й надзвичайно впливовий на всі економічні явища і процеси фінансовий інструмент. Можна без перебільшення сказати, що з одного боку, податки – це фінансовий базис існування держави, який визначає її можливості у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу. Із іншого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів фізичних і юридичних осіб у державі.
На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток техніки і науки, масштаби соціальних гарантій населенню. Але без наукової концепції податкової політики вони можуть гальмувати економічний розвиток держави.
Розвиток сільського господарства відіграє далеко не останню роль у загальному економічному розвитку країни. Сільське господарство створює робочі місця, а також зменшує рівень бідності населення. Це галузь матеріального виробництва, що має важливе значення в забезпеченні населення продуктами, а промисловість – сировиною. Розвиток сільського господарства постає як життєво важливий чинник становлення усіх секторів економіки України.
Мета роботи полягає в комплексному вивченні теорії і практики оподаткування підприємств в Україні, виявленні шляхів його оптимізації та в розробці пропозицій по його вдосконаленню. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
дослідити становлення оподаткування підприємств в Україні;
провести дослідження діючої системи оподаткування підприємств на прикладі конкретного суб’єкта господарювання;
ознайомитись із зарубіжним досвідом оподаткування підприємств;
провести систематизацію принципів оптимізації оподаткування підприємств;
ознайомитись із загальною характеристикою діяльності ТОВ «Унірем Агро";
провести оцінку фінансового стану об’єкта дослідження;
проаналізувати фінансовий стан ТОВ "Унірем Агро"
проаналізувати сплату фіксованого сільськогосподарського податку;
розробити пропозиції щодо вдосконалення обчислення фіксованого сільськогосподарського податку і його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств;
Об’єктом дипломної роботи роботи визначено підприємство ТОВ "Унірем Агро", яке працює в галузі сільгоспвиробництва.
Предметом дослідження є оцінка ефективності роботи сільгоспвиробників при переході на спрощене оподаткування сільгоспвиробників у вигляді інтегрального фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), а також фінансові відносини, які виникають в процесі оподаткування підприємств та контролю за своєчасним і повним перерахуванням податків в бюджет суб'єктами господарювання.
У процесі дослідження було використано ряд методів: розрахунковий, економічний, монографічний, аналітичний, балансовий, метод середніх, відносних та абсолютних величин, структури, порівняння та співставлення. В основу ж покладено діалектичний підхід до вивчення економічних та фінансових явищ, який передбачає виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей, що постійно змінюються і розвиваються. В роботі використовувались метод аналізу і синтезу, методи порівняльного аналізу при проведенні дослідження діючої практики оподаткування підприємств, графічного зображення, витримано системний підхід.
Інформаційну базу дослідження складають відповідні законодавчі та нормативні акти, офіційні статистичні матеріали, бухгалтерська звітність суб'єктів господарювання, інформація податкових, фінансових органів і підприємств, літературні джерела.
Темою оподаткування цікавиться чимало науковців, зокрема професор КНЕУ Поддєрьогін А.М., кандидати економічних наук Садеков А.А., Лащак В.В., Чацкіс Ю.Д., Литвиненко Є.О., Василик О.Д. та багато інших. Їхні праці були використані при написанні теоретичної частини роботи і зазначені у списку використаної літератури. Також у процесі дослідження значний акцент ставився на нормативно – правову базу України, оскільки діяльність всієї системи оподаткування базується саме на законодавчих актах.
РОЗДІЛ 1.ТОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Сутність, види та класифікація податків в Україні
Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загальнодержавні потреби.
Процес виникнення та становлення податків як особливої форми соціальних відносин пройшов декілька етапів [46,с.47].
Перший етап виникнення податкових відносин пов’язаний з рабовласницькими суспільствами. Виникнення держави як особливого інструменту регулювання суспільних відносин та захисту права приватної власності стало безпосередньою причиною існування податків. Основними формами оподаткування цього періоду стають прямі (подушний, поземельний) податки та непрямий – мито, як специфічна форма оподаткування торговельної діяльності.
Другий етап розвитку податків відбувся в умовах феодального способу господарювання, який в свою чергу поділяється на періоди раннього та пізнього середньовіччя. Особливість раннього середньовіччя полягає в натуральному характері податків. Основними носіями податків виступали селяни (як вільні, так і закріпачені), що пов’язано з особливостями земельних відносин. Реципієнтами (отримувачами) податків виступали місцеві феодали. Для пізнього середньовіччя характерним стають процеси централізації державної влади в руках монархів, що викликало відповідну концентрацію державних фінансів в руках центральної влади і розширення кола платників податків за рахунок духовенства, дрібних та великих феодалів, міського населення.
На третьому етапі в буржуазних суспільствах, які прийшли на зміну абсолютним монархіям, відбувалось остаточне формування сучасної системи оподаткування. Оскільки провідною верствою в цей період стає буржуазія, нею встановлюються нові принципи оподаткування (справедливість, рівномірність та дешевизна податків, запровадження податків виключно парламентськими законами тощо). Виникають такі сучасні форми оподаткування, як пряме прибуткове оподаткування, остаточно формується підсистема непрямого оподаткування – специфічних та універсальних акцизів. Суттєвою особливістю слід вважати запровадження системи обов’язкового соціального страхування та превалювання регулюючої функції оподаткування над фіскальною.
Сьогодні Україна вибудовує свою податкову систему, орієнтуючись на найрозвиненіші країни світу. Адже податкова система є найважливішою основою економічної системи кожної розвиненої країни. З одного боку вона забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни. Жодна держава не може обійтись без податків, що є головним у її відносинах з суб‘єктами господарювання. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства.
Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення ними функцій держави – управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні ознак еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру, що збираються за місцем події (наприклад, ринковий збір) [41].
Прагнення держави збільшити надходження в бюджет зрозуміти можна, водночас рівень податкових ставок не повинен перевищувати того рівня, за яким зростання ставки податку веде до зменшення надходжень. Теоретично це обґрунтував американський економіст А.Лаффер. Крива Лаффера, яка показує залежність між максимальними ставками оподаткування і податковими надходженнями в бюджет, зображена на рисунку 1.1.
Рисунок 1. 1 – Крива Лаффера
Основна ідея полягає в тому, що із зростанням податкової ставки від 0 до 100%, податкові надходження поступово зростають до свого максимального рівня Y, а потім знову зменшуються до нуля. На думку Лаффера, податкові надходження до бюджету знижуються після точки Y, адже більш високі податкові ставки стримують економічну активність, гальмують науково-технічний прогрес, а доходи в бюджет скорочуються. Професор Лаффер спробував теоретично довести, що при ставці податку більше 50% різко знижується ділова активність фірм і населення в цілому. Необхідно знайти такий рівень податкової ставки, за якої надходження в бюджет будуть найбільшими. Світовий досвід свідчить, що найбільший ефект дає податкова ставка на рівні 30–35% [60].
Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить cистему оподаткування. Основними принципами її побудови є:
стимулювання науково-технічногo прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) – на більші доходи;
рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів;
соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року [53]. Податкова система має залишатись стабільною на певний період часу. Залежно від економічної доцільності він може складати 3–5 років. Цей фактор дозволить всім учасникам ринку прогнозувати та планувати свої доходи та видатки. Нестабільність податкової системи спонукає до виконання чисто фіскальної функції з боку держави [54];
економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
компетенція – встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору, об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
доступність – забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.
Визначення принципів побудови системи оподаткування має важливе значення для створення дієздатної, ефективної податкової системи.
Сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності з боку держави.
Основні засади податкового законодавства України:
- Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
- загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
- фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
- економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
- рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
- Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.
- Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
- Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
- При встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.
Історично, за формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є загальноприйнятим, але неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.
Прямі податки встановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном. До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки. Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто має більш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США, Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько 40–90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень [40, с.13].
Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання. Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.
До непрямих податків традиційно належать такі податки, як податок з обороту(суми) споживання, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.
Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки доволі широко використовуються в усьому світі, оскільки при відносно простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави та ухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаються платниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у ціні товару, роботи, послуги. Тому платник податку в момент його сплати не завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.
За економічним змістом об’єкта оподаткування всі непрямі податки відносяться до податків на споживання, які сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їх використанні.
В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Види податків та зборів. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Стаття 9 Податкового Кодексу України містить в собі перелік загальнодержавних податків та зборів. До загальнодержавних належать такі податки та збори:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб;
податок на додану вартість;
акцизний податок;
збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
екологічний податок;
рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
плата за користування надрами;
плата за землю;
збір за користування радіочастотним ресурсом України;
збір за спеціальне використання води;
збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
фіксований сільськогосподарський податок;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
мито;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено Податковим Кодексом.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.
Стаття 10 Податкового Кодексу України включає в себе перелік місцевих податків та зборів. До місцевих податків належать:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Податковим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Загальна характеристика сільськогосподарських підприємств в Україні
Аграрний сектор традиційно відіграє важливу роль в економіці України, ґрунтово-кліматичні умови, природно-ресурсний потенціал та трудові ресурси якої дозволяють створити ефективне конкурентоспроможне на міжнародному рівні сільське господарство. Агропромисловий комплекс є одним із потужних важелів подальшого економічного розвитку нашої держави, в якому зосереджено майже третину основних виробничих фондів, виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу.[1,с.123-131]
Питання складного становища, подальший процес розвитку та джерела формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств є однією з найважливіших умов їх ефективного функціонування. Нині агропромисловий комплекс перебуває у досить складному становищі, його потенціал використовується не повністю: тваринництво занепадає, вирощування багатьох видів сільськогосподарських культур стає нерентабельним, скорочуються робочі місця, підвищується неплатоспроможність сільськогосподарських товаровиробників, знижуються обсяги виробництва, наростає структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства у бік сировини, невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки. Негативні явища пояснюються прорахунками у стратегії і тактиці проведення аграрної реформи. У другій половині 90-х років економіка України переживала важкий період: нестача кредитів, інфляція, застій промисловості, відсутність чіткої ринкової політики, що в сукупності негативно позначилося на сільськогосподарському виробництві. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.
Від успішного розв'язання проблем економічного та соціального розвитку агропромислового комплексу як пріоритетного сектору економіки країни значною мірою залежить розвиток інших галузей національного господарства, продовольча безпека держави, фінансове забезпечення потреб країни, формування внутрішнього і зовнішнього ринків, підвищення добробуту населення.
В останні роки єдиним шляхом виходу аграрного сектору економіки із кризи практично всі визнають необхідність державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Ідея пільгового кредитування й дотації сільського господарства України розглядається базовою селянами та усіма причетними до управління цією галуззю.[2, с.52]
Так, у 2012 році країнами Євросоюзу було витрачено 71 млрд євро на підтримку сільського господарства. Як відомо, землі України становлять п'яту частину земель Європи. З огляду на це наша держава мала б виділяти кошти у розмірі 14,2 млрд євро, що становить 156,2 млрд грн. Натомість, 2012 року на підтримку галузі сільського господарства в Україні було витрачено 5,9 млрд грн. Можна лише уявити, яких темпів розвитку набуло б сільське господарство України, якби його фінансування збільшилося у 26 разів.
Отже, у 2012 році бюджетні витрати на підтримку підприємств агропромислового комплексу були на 16,2% меншими минулорічних і становили лише 5,9 млрд грн. Нині залишаються недофінансованими такі важливі програми, як здешевлення кредитів, бюджетна дотація у тваринництві та рослинництві, компенсація вартості палива й електроенергії, підтримка фермерських господарств тощо.[3]
Важливим джерелом формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і відродженням галузі залишається кредитна та інвестиційна діяльність. Однак через збитковість галузі, відсутність ліквідної застави у товаровиробників і, як наслідок, високу ймовірність неповернення кредитів і недосконалість законодавчих механізмів аграрний сектор став непривабливим для інвестицій, а кредитування сільськогосподарських товаровиробників - надто ризиковим бізнесом. Через це частка кредитів комерційних банків у загальній структурі кредитування була дуже низькою. [2, с.53]
Вивчення зарубіжного досвіду свідчить, що аграрний сектор у провідних країнах кредитується у великих обсягах. До країн з найвищою питомою вагою позичкових коштів в аграрному капіталі належать Великобританія та Німеччина - 50%, на Францію припадає понад 40, Італію та Бельгію - більше 30%. Формування кредитної системи визначається характером існуючих у країні кредитних відносин і відповідних форм кредиту. Отже, можна зробити висновок, що діяльність сільськогосподарських підприємств у системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.[4]
Важливе значення у формуванні фінансово-кредитного механізму належить державі, оскільки однією з головних її функцій є створення сприятливого економічного середовища, вона застосовує й відповідні економічні методи впливу. До них належать: державні кредити, формування цін через систему доплати, державне замовлення, пільги з оподаткування, фінансова допомога. Названі методи спрямовані на максимальний захист національного товаровиробника, підтримку його конкурентоспроможності на зовнішньому і внутрішньому ринках.
Аналіз умов формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств та доступу їх до зовнішніх джерел фінансування свідчить про необхідність перегляду концептуальних основ державного регулювання економіки та активізації позиції держави. Необхідність посилення державного регулювання економічних відносин в аграрній сфері зумовлюється значенням сільськогосподарського виробництва в національному господарстві нашої держави.
Першочерговими заходами щодо відродження галузі сільського господарства мають бути такі: дотації у сільське господарство, поліпшення фінансування та кредитування села, зменшення відсоткових ставок по кредитах, стимулювання будівництва тваринницьких комплексів, встановлення справедливих цін на сільськогосподарську продукцію, врегулювання законів щодо ринку землі.
Інвестиції у виробництво продовольства та технічних культур мають підґрунтям сильну науково-дослідну базу. Результатом наукомістких удосконалень у сільському господарстві стане не тільки продовольча безпека, а й поліпшення якості навколишнього середовища та економічного розвитку. Сільське господарство має бути визначене як пріоритетна галузь для інвестицій у наукові дослідження. Необхідно також розширити навчальну місію університетів, пов'язаних з аграрними дослідженнями, для того, щоб охопити як стаціонарне академічне, так і дистанційне навчання.
Таким чином, поповненню фінансових ресурсів і розширенню діяльності й розвитку сільськогосподарських підприємств сприятиме системне та комплексне розв'язання завдань аграрної реформи в Україні, зважена державна політика розвитку села та механізмів її реалізації, удосконалення механізму підтримки сільськогосподарських товаровиробників, формування фінансових і кредитних відносин.[2, с.55]
1.3 Спрощена система інтегрованого оподаткування сільгоспвиробників у вигляді фіскального сільськогосподарського податку.
ЗАКОН УКРАЇНИ „Про фіксований сільськогосподарський податок” [11,с.3] визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі.
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
товарна сільськогосподарська продукція це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації;
фіксований сільськогосподарський податок це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.
Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
податку на прибуток підприємств;
плати (податку) за землю;
податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
комунального податку;
збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
збору за спеціальне водокористування.
Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування" [6], сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
Особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, сільські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.
Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" або зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва.
У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.
Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.
Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Розміри ставок податку встановлені в ст. 304 ПКУ у відсотках від бази оподаткування і залежать від категорії (типу) земель і їх розташування:
для ріллі, сіножатей та пасовищ (крім угідь, сіножатей та пасовищ, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях, а також що перебувають у власності або в користуванні сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) і переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті), — 0, 15%;
для ріллі, сіножатей та пасовищ, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях, — 0,09%;
для багаторічних насаджень — 0,09%;
для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях, — 0,03%;
для земель водного фонду — 0,45%.
для ріллі, сіножатей та пасовищ, що перебувають у власності або в користуванні сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) і переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, — 1,0%.Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.
Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом [11,с.7], і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.
Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
у I кварталі 10 відсотків;
у II кварталі 10 відсотків;
у III кварталі 50 відсотків;
у IV кварталі 30 відсотків.
Платники податку перераховують у визначений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.
Органи державної податкової служби у районах ведуть облік нарахування і сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою адміністрацією України. Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюють органи державної податкової служби.
До платників ФСП також належать суб’єкти господарювання, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства – платника ФСП (незалежно від терміну реорганізації), які також займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Новостворені суб’єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, у рік створення є платниками ФСП (ст. 2 Закону № 320XIV [11]).
При цьому до платників ФСП можуть належати лише сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 % загальної суми валового доходу підприємства. А в разі коли у звітному періоді валовий дохід від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менше 75 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.
По-п’яте, з прийняттям Закону № 974IV строки сплати ФСП приведено у відповідність до Закону № 2181III.
Відтепер ФСП сплачується щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, в розмірах, визначених Законом № 320XIV (частина друга ст. 5).
Для сільськогосподарських підприємств у 2012 р. продовжується застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до глави 2 розділу XIV Податкового кодексу у вигляді сплати фіксованого сільськогосподарського податку (далі — ФСП).
На сплату ФСП у цьому році можуть перейти сільськогосподарські товаровиробники — юридичні особи, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2011 р. дорівнює або перевищує 75%.
Новостворені у 2011 р. сільськогосподарські підприємства та утворені у 2011 р. шляхом поділу або виділення можуть бути платниками ФСП у 2012 р., якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за 2011 р., дорівнює або перевищує 75%. При цьому норма щодо дотримання цієї частки поширюється на кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників попереднім податковим (звітним) періодом є період з дня державної реєстрації по 31 грудня того самого року.
Існують окремі обмеження щодо переходу на сплату ФСП. Зокрема, платниками ФСП у 2012 р. не можуть бути зареєстровані такі суб’єкти господарської діяльності:
у яких понад 50% доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за 2011 р., становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);
що здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;
які станом на 01.01.2012 р. мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Сільськогосподарські підприємства розрахунок річної суми ФСП здійснюють за ставками, розмір яких з 1 га сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії земель, їх розташування та становить (у відсотках від бази оподаткування):
для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських районах і на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) — 0,15;
для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських районах і на поліських територіях, — 0,09;
для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських районах і на поліських територіях) — 0,09;
для багаторічних насаджень, розташованих у гірських районах і на поліських територіях, — 0,03;
для земель водного фонду — 0,45;
для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, — 1,0.
Для сільськогосподарських товаровиробників — платників ФСП існують особливості щодо сплати ними окремих податків і зборів.
Так, платники ФСП не є платниками податку на прибуток підприємств, земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва), збору за спеціальне використання води та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності). Інші податки і збори сплачуються платниками ФСП у порядку та розмірах, установлених Податковим кодексом.
Щодо сплати земельного податку платниками ФСП, то ними сплачується земельний податок за земельні ділянки, які не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Водночас Законом № 3609 внесено зміни до ст. 282 Податкового кодексу, згідно з якими пп. 282.1.10 п. 282.1 ст. 282 викладено у новій редакції та встановлено, що від сплати земельного податку звільняється платник фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Отже, платник ФСП у декларації з земельного податку відображає земельні ділянки, що використовуються ним для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, та суму пільги зі сплати земельного податку за такі земельні ділянки та земельні ділянки, що не використовуються для сільськогосподарського товаровиробництва, за якими він визначає нараховану суму земельного податку. (ДПА України листом № 1959/7/15-2117ф надавала роз’яснення щодо сплати земельного податку платниками ФСП.)
Сільськогосподарські підприємства мають щороку підтверджувати статус платника ФСП, оскільки розрахунок питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства, який є основною вимогою для переходу на сплату ФСП, здійснюється за попередній звітний рік.
Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від реалізації продукції:
рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах;
тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах;
сільського господарства, виробленої із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.
У разі якщо платник податку подає загальний розрахунок податку на всі площі земельних ділянок, які підлягають оподаткуванню, до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації, то у верхній частині розрахунку в клітинці «Загальний розрахунок» за рядком 1 робиться позначка «X».
Якщо платник податку подає розрахунок за земельну ділянку до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки, то позначка «X» робиться у клітинці «Звітний розрахунок» за рядком 1.
Якщо у платника податку у власності або/та користуванні, у тому числі на умовах оренди, є лише земельні ділянки в межах території одного органу місцевого самоврядування, до бюджету якого зараховується відповідна частина ФСП, то у звітному розрахунку позначка «X» робиться у двох клітинках «Звітний розрахунок» та «Загальний розрахунок» за рядком 1, а окремий загальний розрахунок не подається.
У 2012 році законодавці порадували платників ФСП. Законом про держбюджет 2012 [14, с.17] було передбачено, що у 2012році платники ФСП окремо внески до Пенсійного фонду не сплачують. Сплатою вважатиметься спрямування 68 % суми ФСП до Пенсійного фонду. Тож принаймні на один рік отримано перепочинок (це «звільнення» стосується як нарахувань «32 %», так і фіксованої суми пенсійних внесків для приватних підприємців)*.
З 2012 року збори в Пенсійний фонд України для страхувальників, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно Інструкції [20, с.13] сплачуються в наступних розмірах:
у 2012 та 2013 роках 6,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;
у 2013 році 12,8 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;
у 2014 році 19,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;
у 2015 році 25,6 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;
з 2016 року 32 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;
Розраховувати виручку від реалізації сільгосппродукції пропонується на підставі статистичної звітності – форми № 50сг «Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств», затвердженої наказом Держкомстату від 06.06.2012 р. № 165. Звіт за формою № 50сг має подаватися всіма сільськогосподарськими юридичними особами. При цьому звертаємо увагу на таку проблему. У звітності виручка від реалізації сільгосппродукції обліковується з ПДВ, тобто суми, що переносяться з форми № 50сг, містять суми ПДВ. При цьому, на думку ДПАУ, при розрахунку 75 % порога суми ПДВ необхідно виключити з розрахунку [53, c.42].
Слід зауважити, що якщо платник ФСП не надає форму № 50сг, то розрахунок можна здійснити і на підставі даних бухгалтерського обліку, та і сама форма № 50сг складається на підставі даних бухгалтерського обліку. При цьому необхідно брати до уваги оборот по дебету субрахунка 701 «Дохід від реалізації готової продукції» в частині реалізації сільгосппродукції. Такі дані можуть бути отримані тільки з аналітичного обліку за видами сільгосппродукції.
Нижче наводиться рекомендована форма розрахунку і пояснення щодо її заповнення згідно з Методрекомендаціями № 419 [54,c.38].
Дані для розрахунку 75 % порога можуть бути й неточними. Так, працівники податкових органів просять до 1 січня підтвердити свій статус платника ФСП на наступний рік. Звичайно, у цьому випадку дані будуть не точними, а прогнозними.
Розрахунок податку не викликає труднощів. Об’єктом обкладення ФСП є:
– площа сільськогосподарських угідь, переданих у власність або наданих у користування (оренду) сільськогосподарським товаровиробникам;
– площа земель водного фонду, що використовуються для розпліднення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами.
Зауважимо, що платник ФСП одночасно може мати як сільгоспугіддя, так і землі водного фонду, податок у цьому випадку справлятиметься із загальних площ таких земель.
Ставку податку встановлено залежно від виду сільгоспугідь (див. табл. 1.2). Причому вона різна для платників, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях (графа 4), та платників, земельні угіддя яких не розташовані на таких територіях (графа 3).
Таблиця 1.1
|
РОЗРАХУНОК визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства за 2012рік тис. грн., з одним десятковим знаком
|
Таблиця 1.2
|
Вид сільгоспугідь |
База оподаткування |
Ставка, % | |
|
загальна |
на поліських та гірських територіях | ||
|
Рілля, сіножаті й пасовища |
Грошова оцінка одиниці площі (га) |
0,15 |
0,3 |
|
Багаторічні насадження |
Грошова оцінка одиниці площі (га) |
0,09 |
0,1 |
|
Землі водного фонду, що використовуються для розпліднення, вирощування та вилову риби |
Грошова оцінка одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим |
0,45 |
0,45 |
Базою оподаткування є грошова оцінка земельних сільськогосподарських угідь, що визначається на підставі їх грошової оцінки, проведеної станом на 01.07.95 р. за Методикою № 213. У зв’язку з цим виникає таке запитання: чи потрібно індексувати грошову оцінку землі для розрахунку суми ФСП? Нагадаємо, що грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, розрахунку суми земельного податку та ФСП. Коефіцієнт індексації грошової оцінки землі застосовується згідно із Законом про плату за землю. Він щороку розраховується Держкомземом, доводиться до власників земельних ділянок і враховується при обчисленні сум податку на землю. У той же час платники ФСП для цілей його обчислення індексацію грошової оцінки землі не провадять. Це пов’язане з тим, що на платників ФСП не поширюються норми Закону про плату за землю, у тому числі в частині проведення індексації грошової оцінки землі. Такої позиції дотримуються і працівники податкових органів («Вісник податкової служби України», 2004, № 36). Разом із тим у Положенні про ФСП передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок уточнюється у зв’язку зі зміною їх складу. Як ураховуються орендовані площі? Це залежить від того, у кого платник ФСП орендує земельні ділянки, – у платника ФСП чи особи, котра такою не є.
Таблиця 1.3
|
Статус орендодавця |
Якщо орендар – платник ФСП |
Якщо орендар – неплатник ФСП |
|
Орендодавець – платник ФСП |
Орендовані площі включаються до розрахунку суми ФСП орендодавця |
Орендовані площі включаються до розрахунку суми ФСП орендодавця |
|
Орендодавець – неплатник ФСП |
Орендовані площі включаються до розрахунку суми ФСП орендаря |
Х |
Справляння ФСП одночасно з орендодавця та орендаря, платників ФСП не передбачено. Цей податок сплачує хтось один. Зауважимо: у будь-якому випадку орендар – платник ФСП зобов’язаний, крім суми ФСП, сплачувати й орендну плату згідно з умовами договору оренди землі. До того ж нагадаємо, що укладення такого договору є обов’язковим. Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768III [5, c.76] приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), отримання документа, що засвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Договір оренди землі засвідчує право користування землею, отже, без його укладення орендарю обробляти земельну ділянку заборонено.
Порядком розрахунку ФСП передбачено подання Розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку. Слід відзначити таку особливість – Розрахунок складається не за минулий звітний рік, а на поточний, тобто ФСП нараховується авансом. Із 5 лютого 2013 року Розрахунок необхідно подавати в строки, вказані в табл.1.4.
Таблиця 1.4
|
Суб’єкти |
Період, за який подається Розрахунок |
Термін подання Розрахунку |
|
Новостворені |
Від дня їх створення до кінця року |
Протягом 20 календарних днів, наступних за місяцем їх створення |
|
Створені шляхом реорганізації |
Від дня їх створення до кінця року |
Протягом 20 календарних днів, наступних за місяцем їх створення |
|
Діючі |
На поточний рік |
До 25 лютого поточного року |
Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку [54, c.40] визначає єдині правила обчислення фіксованого сільськогосподарського податку і складання податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, розроблений відповідно до Законів України "Про фіксований сільськогосподарський податок", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 658 [22, с.6].
Платники фіксованого сільськогосподарського податку (далі платники податку) визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок", виходячи з площі земельних ділянок та її грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року N 213 (далі Методика).
Платники податку, які не займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), не включають до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку площу земель водного фонду.
Загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік на всю площу земельних ділянок, які підлягають оподаткуванню, подається щорічно до 25 лютого поточного року платником податку до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації. У цей самий термін платник податку подає звітний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо за кожною земельною ділянкою до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.
Платник фіксованого сільськогосподарського податку виправляє самостійно виявлені ним помилки майбутніх або минулих податкових періодів у порядку, установленому пунктом 5.1 статті 5 і пунктом 17.2 статті 17 Закону [13, с.37].
У разі зміни об'єкта оподаткування протягом року, що зменшує суму фіксованого сільськогосподарського податку за звітний місяць, платник податку до закінчення граничних строків подання податкових декларацій за такий місяць, установлених підпунктом "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України [13,с.30] (протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця), подає новий загальний розрахунок за місцем своєї реєстрації і новий звітний розрахунок за місцем розташування земельної ділянки з виправленими показниками за такий звітний місяць (а за потреби і за наступні за звітним місяці) без нарахування штрафів, установлених пунктом 17.2 статті 17 цього Закону.
Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку може бути поданий до податкового органу за добровільним рішенням платника податку в електронній формі за умови дотримання вимог чинного законодавства, що регулює ці питання.
Сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «УНІРЕМ-АГРО»
2.1 Загальна характеристика тов «Унірем-Агро»
Товариство з обмеженою відповідальністю "УніремАгро" (далі по змісту "Товариство”), засноване установчими зборами учасників від 12 лютого 2001р. і діє на основі самоврядування, законності та гласності, здійснює свою діяльність на підставі Конституції України, чинного законодавства, Законів України "Про власність", "Про господарські товариства" [9,с.4] та Господарського кодексу України [2, с.12].
Товариство з обмеженою відповідальністю «УніремАгро» зареєстроване
виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 12.02.2001р. реєстраційна справа 04052072Ю0020317, ідентифікаційний код 31329842.
Найменування Товариства: на українській мові : Повне Товариство з обмеженою відповідальністю "УніремАгро", Скорочене ТОВ "УніремАгро"
Юридична адреса Товариства: Україна, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, Більшовицький провулок, буд. 4а.
Товариство створено з метою:
насичення ринку товарами, послугами та одержання на підставі цього Прибутку;
проведення господарської та іншої діяльності (відповідно з предметами діяльності), задоволення на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів членів колективу Товариства та Учасників Товариства.
Основним предметом діяльності Товариства є :
Виробництво продуктів рослинництва.
Вирощування зернових та зернобобових культур.
Вирощування технічних культур.
Вирощування олійних культур.
Вирощування картоплі, баштанних культур, овочів.
Виробництво продуктів тваринництва: молоко, яйця, мед;велика рогата худоба, свині, вівці, птахи, кролі та інша жива худоба.
Послуги в сільському господарстві по обробленню полів і насіння, посіву і садінню культур, збирання врожаю, сортуванню, очистці, охолодженю і зберіганню продукції.
Надання послуг сільськогосподарською технікою разом із обслуговуючим персоналом.
Агрохімічне обслуговування.
Авіаційно-хімічні роботи.
Вирощування ставної риби,
Виловлювання ставної, озерної, річної риби, ракоподібних, молюсків.
Переробка сільгоспродукції:
а) заморожене м'ясо, сухі, солоні, копчені м'ясопродукти, ковбасні вироби;
б) перероблена і консервована риба, ракоподібні і молюски;
в) перероблена і консервована картопля, фрукти і овочі, соки, фруктово-овочеві консерви;
г) олія, жири, маргарин;
д) молочні продукти, морозиво;
е) борошно, крупи, корми для тварин;
ж) хлібобулочні, кондитерські вироби, макарони;
з) пиво, прохолодні та алкогольні напої.
МАЙНО ТОВАРИСТВА
Майно Товариства становлять закріплені за ним основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі і яке належить йому на праві власності.
Для заснуванні товариства статутний капітал був внесений учасниками у розмірі 1 672 000 (один мільйон шістсот сімдесят дві тисячі) грн., при цьому
вклади 3х учасників до Статутного капіталу Товариства складали:
а) ТОВ "Унірем" 1 546 600 (один мільйон п'ятсот сорок шість тисяч шістсот) грн., що складає 92,5% (дев'яносто дві цілих п'ять десятих відсотка);
б) Черниш Любов Павлівна 41 800 (сорок одна тисяча вісімсот) грн., що складає 2,5% (два цілих п'ять десятих відсотка);
в) Фесун Віктор Васильович 83 600 (вісімдесят три тисячі шістсот) грн., що складає 5% (п'ять відсотків).
На протязі 2005 року ТОВ „УНІРЕМАГРО” підвищило розмір статутного капіталу до 7 600 991 грн., а розподіл вкладів додаткових учасників до Статутного капіталу Товариства став наступним (табл.2.1):
Таблиця 2.1
Засновники ТОВ „УНІРЕМАГРО” та розподіл статутних долей капіталу:
|
Засновник |
Код засновника фізичної особи |
Сума внеску в статутний фонд,грн |
Еквівалент суми валютного внеску в $ США |
Вид валюти |
Країна | |||
|
ФЕСУН ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ |
1992408112 |
2 703 235,00 |
0 |
УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ |
УКРАЇНА | |||
|
ЧЕРНИШ ЛЮБОВ ПАВЛІВНА |
2083710122 |
340 875,00 |
0 |
УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ |
УКРАЇНА | |||
|
БАЛЕНКО ВІКТОРІЯ ОЛЕГІВНА |
2972918060 |
77 235,00 |
0 |
УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ |
УКРАЇНА | |||
|
ФЕСУН ГАННА ВІКТОРІВНА |
3121400722 |
77 235,00 |
0 |
УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ |
УКРАЇНА | |||
|
ГЕРШУН ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ |
0 |
463 411,00 |
0 |
УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ |
СПОЛУЧЕНI ШТАТИ АМЕРИКИ | |||
|
ДЕРІКСОН РОНАЛЬД МАЙКЛ |
0 |
3 939 000,00 |
0 |
УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ |
КАНАДА | |||
|
Разом статутний фонд, грн |
7 600 991,00 |
|
|
| ||||