Реферат

На тему: Докази в кримінальному процесі

Поняття і властивості доказів у кримінальному процесі

Вступ

Тема докази є однією з найширших і складних у кримінальному процесі. На основі речових доказів будується доказування в кримінальній справі, правила якого регулюється кримінально-процесуальними нормами. Ці правила настільки істотно зачіпають права і свободи людини і громадянина, що їх принципові засади регулюють норми Конституції Російської Федерації. Стаття 49 Конституції встановлює, що доведення винуватості у злочині має проводитися в порядку, передбаченому Федеральним законом. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Непереборні сумніви у винуватості особи тлумачаться на користь обвинуваченого. Відповідно до ст. 50 Конституції при здійсненні правосуддя не допускається використання доказів, отриманих з порушенням Закону. На підставі ст. 51 Конституції ніхто не зобов'язаний свідчити проти себе самого, свого чоловіка і близьких родичів.

Норми про докази і доведенні нерозривно пов'язані з усіма нормами кримінально-процесуального права, що визначають завдання судочинства та його принципи, повноваження державних органів, права, обов'язки та гарантії прав учасників процесу, порядок провадження слідчих і судових дій, вимоги, яким повинні відповідати рішення, що приймаються у кримінальному процесі. У науці про доведенні в кримінальному процесі використовуються досягнення різних наук, у тому числі логіки, психології, криміналістики, судової медицини, психіатрії та ін Важливу роль у розвитку теорії доказів грає вивчення слідчої і судової практики.

Мета цієї роботи полягає в тому, щоб дослідити і проаналізувати правову природу доказів у кримінальному процесі. У даній роботі я спробую дати загальну характеристику поняття і властивостей доказів у кримінальному процесі. Робота грунтується на чинному законодавстві РФ.

1. Поняття доказів у кримінальному процесі

Поняття доказів визначено в ст. 74 КПК України: Доказами у кримінальній справі є будь-які відомості, на основі яких суд, прокурор слідчий, дізнавач, в порядку, визначеному КПК, встановлює наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню при виробництва по кримінальній справі, а також інших обставин, що мають значення у кримінальній справі.

Факти, з якими закон пов'язує докази, утворюють дві відносно самостійні групи:

обставини, які становлять у своїй сукупності предмет доказування по кримінальній справі;

факти, що не входять в предмет доказування (проміжні, допоміжні, побічні). [1]

Предмет доказування у кримінальному судочинстві - це юридично значимі фактичні обставини, які передбачені в кримінально-процесуальному законі і підлягають доведенню для прийняття рішень у справі в цілому або за окремими правових питань.

В ст. 73 КПК України перераховані ті фактичні обставини, які при вирішенні будь-якої справи мають правове значення. Це обставини, що характеризують подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винності обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що характеризують особу обвинуваченого; характер і розмір шкоди, заподіяної злочином; обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання; обставини, які сприяли вчиненню злочину.

Таким чином, докази це:

а) фактичні дані, під якими необхідно розуміти відомості про що мав місце в минулому подію злочину;

б) фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винної особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи;

в) фактичні дані, які встановлюються тільки свідченнями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами;

г) фактичні дані, зібрані у встановленому законом порядку. Ст. 70 УПК визначає способи збирання доказів, а відповідні норми - порядок виробництва різних слідчих дій;

д) фактичні дані, перевірені та оцінені за внутрішнім переконанням. [2]

Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, все, що служить встановленню істини, якщо дотримані законні правила доказування.

Деякі вчені (М. С. Строгович, П. С. Елькінд, В. Д. Арсеньєв, І. М. Гуткін) під доказами, про які йдеться в ст. 74 КПК України, розуміють не інформацію, відомості про тих чи інших обставин, а самі факти об'єктивної реальності, які встановлюються при доведенні у кримінальній справі, а іноді і те і інше [3] .

На наш погляд, це не відповідає змістом закону і природі доказування. Самі факти, що представляють інтерес для органів розслідування і суду, не можуть бути пізнані інакше, як шляхом доведення, за допомогою доказів. Докази -- це не самі факти, що підлягають встановленню у справі, а відомості про ці факти, інформація про них, їх відображення.

Тільки окремі обставини, факти можуть бути сприйняті слідчим, суддею безпосередньо. Це ті факти і стани, які збереглися до часу розслідування, розгляду судом справи.

До цієї групи можна віднести: