5. Кримінальний тип

Цей тип мотивації зустрічається не дуже часто, але потребує безумовного виявлення. Він характеризується неявною антисоціальною спрямованістю, що, як правило, маскується правильними поясненнями. Ці люди прагнуть використати професію в своїх цілях, які не відповідають вимогам, що постають перед професіоналом. Для них характерні нечесність, безпринципність, схильність до авантюри, стереотипність у відповідях на запитання, знайомство тільки з зовнішнім боком діяльності. При цьому типі мотивації вже у період навчання за спеціальністю у осіб можуть проявлятися порушення дисципліни та законності. Діагностування кримінального типу мотивації пов'язане з деякими труднощами і потребує не тільки комплексного та грамотного використання психологічних методів, але й досвідченості дослідника.

Типи професійної мотивації можуть зустрічатися в різних сполученнях, оскільки основу поведінки будь-якої людини завжди складають декілька мотивів.

Необхідно відзначити, що відносно випускника школи, який не має професії та спеціальної освіти, казати про адекватний тип професійної мотивації досить важко, адже такий тип передбачає включення предмету професії у зміст Я-концепції людини, коли цілі та задачі професійної діяльності стають особистими цінностями. А це може статися тільки в процесі спеціального навчання або безпосередньо в діяльності. Крім того, виникають труднощі при визначенні типу мотивації у конкретного кандидата на роботу чи навчання. Зокрема, це виражається в соціально очікуваних відповідях, коли люди бажають приховати дійсні мотиви. Наприклад, в основі прагнення до торжества справедливості можуть лежати компенсаторні або кримінальні спонуки. Тому в діагностиці адекватної мотивації необхідним с уточнення її змісту стосовно випускників шкіл та ретельний аналіз ієрархії мотивів кандидата, а також умов їх формування.

Дана класифікація професійних мотивів об'єднує вищевказані класифікації, але ж не є кінцевою і потребує вдосконалення з урахуванням конкретних сучасних умов.

3. Методи дослідження професійної мотивації

Оцінка мотивації є досить складною. Разом з тим вона необхідна й для формування особистості, й для підвищення ефективності діяльності. Хоча в зрілому віці мотиви поведінки та діяльності людини складаються в певний комплекс й знаходяться в ієрархічній супідрядності, для практичних цілей часто буває необхідним мислено його розділити. Такий розподіл необхідний для того, щоб мати можливість оцінити як окремі мотиви, так і мотиваційну сферу особистості в цілому. При цьому оцінка мотивів, мотивації та мотиваційної сфери особистості проводиться, виходячи з поставлених завдань, та передбачає характеристику й за видами мотивації, за діяльністю, поведінкою у конкретних умовах. Дана оцінка будується на основі аналізу як окремих мотивів, так і мотивації в цілому. Такі найважливіші характеристики мотиву, як сила та стійкість, можуть використовуватися для оцінки окремого мотиву.

Сила мотиву як показник непереборного прагнення особистості оцінюється за ступенем, глибиною усвідомлення (розуміння, «присвоєння», «прийняття») потреби й самого мотиву, за його інтенсивністю.

Стійкість мотиву може оцінюватися за його наявністю у всіх основних видах діяльності та за збереженістю його впливу на поведінку та діяльність особистості в складних умовах, а в деяких випадках – й за його збереженістю протягом певного ласу (наприклад, у шкільному чи студентському віці). Стійкість мотивації неоднозначно впливає на успішність професійного навчання й відношення до майбутньої дальності. Перебудова мотивації може бути й позитивним фактором у відношенні до ефективності професійного навчання, якщо попередня мотивація була неадекватною його змісту.

Ці параметри – сила та стійкість – можуть також бути використані й для оцінки мотивації в цілому. Але в цьому випадку сила й стійкість – це вже показник інтегрований, складений на основі сумарної оцінки окремих мотивів, особливостей їх прояву.

Але ж для оцінки мотивації в цілому цих параметрів не вистачає, в зв'язку з чим виникає необхідність використовувати й інші, такі, як численність, структурність та ієрархічність. Численність відображує передусім розвиненість змісту мотивації, що забезпечує позитивне стійке ставлення до діяльності. Мається на увазі достатня кількість мотивів, що вимірюється за допомогою кількісних та якісних показників. При цьому виникає необхідність співставлення існуючих мотивів з тими, що очікуються, імовірними.

Діагностика мотивації утруднюється через складність мотиваційної системи особистості. Найбільш плідною є комплексна методика, яка містить аналіз результатів діяльності (успішність та ставлення до діяльності), анкетування (опитування), "твори", експеримент, спостереження, бесіду, аналіз незалежних характеристик.

Застосування якогось одного методу знижує валідність та надійність виявлення мотивації, а іноді робить її неможливою. Очевидно, що для дослідження мотивації більш надійним є паралельне застосування прямих та проективних методик. Але ж за деяких умов, особливо при масових дослідженнях, можливість використання усієї сукупності методів обмежена, й тому доводиться користуватися лише деякими, а іноді й одним із них. Розглянемо ці методи.