1.3. Властивості мотиваційної сфери людини

Мотиваційна сфера характеризується визначеністю для кожної людини, її своєрідністю. Мотиваційні сфери різних людей відрізняються одна від одної за:

• змістом мотивації,

• структурою,

• ієрархією,

• силою,

• стійкістю мотивів.

Мотиваційна сфера характеризується стійкістю, яка проявляється в збереженні дієвості мотивації, тобто її функціонуванні довгий час (хоча б більшості складаючих її мотивів). Крім того, ці мотиви не зникають по мірі їх реалізації в діяльності. Наприклад, хороший заробіток як мотив трудової діяльності не зникає при отриманні високої зарплата кожного місяця,

Мотиваційна сфера особистості динамічна. Динаміка мотивів може бути як позитивною, так і негативною стосовно ефективності діяльності. Ці загальні характеристики динаміки мотиваційної сфери свідчать лише про формування, розвиток у певному напрямку, зміцнення мотиваційної сфери або її послаблення, що може проявитися у зміні відношення до різних видів діяльності, переважності їх вибору.

Динамічність мотиваційної сфери проявляється в зміні сили як окремих мотивів, таж і мотивації в цілому. Наприклад, існуюче раніше прагнення займатися певною діяльністю може згасати чи, навпаки, можуть зміцнюватися слабкі мотиви.

Може змінюватись і стійкість мотивації. При цьому іноді мотиви, які раніше спонукали діяльність, починають проявлятись лише за певних обставин, а не завжди, як це спостерігалося раніше. Можливі також випадки, коли мотив, який спонукав раніше декілька видів діяльності, проявляється лише в деяких з них. Все це є свідоцтвом негативної динаміки мотивації.

Динамічність мотиваційної сфери особистості проявляється й в зміні сукупності мотивів даного виду діяльності або усіх її основних видів.

Змінюється й структура мотивації, наприклад, замість чотирьох основних груп мотивів (широкі соціальні, діяльнісні, колективістичні, стимулюючі), до діяльності, якогось одного виду можуть спонукати мотиви тільки однієї з вищеназваних груп, або всі основні види діяльності – декілька (не всі чотири групи), а іноді й одна. Динамічність мотиваційної сфери проявляється також у зміні супідрядності цих груп мотивів.

Процес виникнення й становлення мотивів передбачає засвоєння соціального досвіду, власний індивідуальний досвід, його осмислення, позитивні успіхи в даній діяльності, сприятливе відношення соціального оточення до даної діяльності або поведінки.

Зміцненню мотивації та її розвитку, підвищенню її стійкості сприяють багато факторів: пізнання життя суспільства, існуючих суспільних відносин, цілеспрямоване виховання особистості, формування її спрямованості, систематична ефективна діяльність та ін.

1.4. Класифікація мотивів

Найзагальніша класифікація мотивів, що пропонується скоріше як варіант для обговорення, ніж для ствердження, містить декілька груп мотивів, які об'єднуються за різними критеріями.

1. Мотиви, пов'язані з найважливішими суспільними потребами особистості за критерієм їх змісту. Тут можуть бути виділені ідейні мотиви (пов'язані зі світоглядом), політичні (пов'язані з позицією особистості у відношенні до політики, як зовнішньої, так і внутрішньої), моральні (пов'язані з моральними нормами та принципами), естетичні (пов'язані з потребою у прекрасному).

2. За джерелом виникнення, обумовленості (а також за особливостями регуляції) виділяють мотиви широкі соціальні (патріотичні), колективістичні, діяльнісні (діяльнісно-процесуальні) та заохочувальні (стимульно-заохочувальні).

Джерелом виникнення патріотичних мотивів є широкі соціальні інтереси, характер суспільно-економічних відносин, загальнонаціональні цінності. Колективістичні мотиви мають джерелам колектив, виникають внаслідок готовності керуватися у своїй поведінці, в діяльності інтересами конкретного колективу, до якого належить людина. Усвідомлення особистістю своєї відповідальності веред колективом спонукає її до поведінки, відповідної нормам існування даного колективу, взаємовідношенням в ньому, громадській думці й традиціям, його "мікроклімату". Діяльнісні мотиви виникають на основі конкретної діяльності людини, вони є наслідком особливостей трудової діяльності, умов та змісту даної конкретної праці. Джерелом виникнення заохочувальної мотивації є матеріальне та моральне стимулювання, винагорода (у вигляді зарплати, премії, надбавки) або похвала (нагородження похвальною грамотою, занесення до Дошки пошани, присвоєння почесних звань та ін.).

3. За видами діяльності виділяють мотиви, пов'язані з такими важливими видами діяльності, як суспільно-політична, професійна, навчально-пізнавальна.

4. За часом проявлення можуть бути виділені постійно, довго та короткочасно діючі мотиви. Перші діють протягом усього життя людини (наприклад, пов'язані із задоволенням природних потреб); другі - протягом багатьох років (наприклад, пов'язані з пізнавальними потребами особистості); треті - протягом обмеженого часу (наприклад, пов'язані з пізнанням чогось нового).

5. За силою проявлення мотиви діляться на сильні, які складають особливо діючу мотивацію, помірні, які характеризуються середньою силою їх прояву, та слабкі, які малозначно впливають на діяльність, хоча й спонукають її.

6. Мотиви розрізняються й за ступенем стійкості на сильно-, середньо- та слабостійкі.

7. За проявом у поведінці виділяють реальні, або актуальні, й потенціальні мотиви. Реальними називають мотиви, які фактично спонукають поведінку та діяльність. Під потенціальними мотивами розуміють такі, що сформувалися в особистості, але не проявляються в даний момент Тут можуть бути два варіанти: або людина готується до майбутньої діяльності, або зона нею вже займалася, але переключилася на іншу.

Іноді в певні моменти до потенційних можуть переходити й деякі реальні мотиви. Причиною цього може бути недостатня сила мотиву, що обумовлює його прояв лише в якихось крайніх ситуаціях, або переважання інших мотивів.

Своєрідність усіх цих груп мотивів характеризує мотиваційну сферу особистості. При цьому перші три групи фактично складають її змістовну характеристику, а чотири останні - динамічну.

Мотиваційна сфера має досить складну структуру. При цьому мотивація вистроюється в певну ієрархію не тільки у межах кожного виду діяльності, але й відбувається ранжування мотивації різних видів діяльності. Численність, структурність та ієрархічність мотивації – найважливіші характеристики мотиваційної сфери особистості. Береться до уваги й сила, й стійкість мотивів.

Виділяють системи мотивів різних видів діяльності. Наприклад, у мотивах навчальної діяльності можна виділити загальні пізнавальні та конкретні - інтерес до різних предметів навчання. При аналізі професійної мотивації виділяють мотиви як трудової діяльності взагалі, так й певного її виду (навіть в певних виробничих умовах, на даному виробництві, в даному колективі). В цьому випадку першу групу мотивів іноді називають професійними, а другу – виробничими.

Особливе місце в мотиваційній сфері особистості посідають мотиви спілкування, які, з одного боку, тісно пов'язані з мотивами діяльності, так як в процесі спільної діяльності люди незмінно спілкуються; з іншого боку, вони пов'язані мотивами поведінки, яка не обмежується рамками діяльності В мотивах спілкування також можна виділити декілька видів (наприклад, мотиви діяльнісного, «комунікативного» спілкування та ін).