
- •1. Практична необхідність та теоретичні передумови виникнення теоретичного перекладознавства.
- •2. Предмет лінгвістичного перекладознавства.
- •3. Методи та завдання лінгвістичного перекладознавства.
- •4. Мова як особлива знакова (кодова) система.
- •6. Семантична теорія перекладу: зміст та недоліки.
- •7. Трансформаційна теорія перекладу: зміст та недоліки.
- •8. Теорія динамічної еквівалентності ю. Найди.
- •10. Еквівалентність на рівні структури висловлювання.
- •11. Еквівалентність на рівні повідомлення, опису ситуації, мети комунікації.
- •12. Еквівалентність на рівні мовного знаку. Загальна характеристика.
- •13. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата.
- •14. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі категоризації та реалізації стилістичної функції мови.
- •15. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при реалізації емоційного значення, багатозначності.
- •16. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі похідного або складного слова оригіналу та його комбінаторності.
- •19. Поняття мовної еквівалентності при перекладі: загальна характеристика та різновиди.
- •21. Поняття та загальна характеристика перекладацьких співвідношень/ відповідників.
- •22. Жанрово-стилістична класифікація видів перекладу.
- •23. Психолінгвістична класифікація видів перекладу.
- •24. Дві тенденції в історії перекладу.
- •25. Суперечка про можливість перекладу: передумови, зміст, сучасне трактування.
- •26. Головні напрямки розвитку теорії перекладу: літературознавчий, лінгвістичний, культурологічний.
- •27. Етапи перекладацького процесу:
- •28. Визначення та класифікація перекладацьких прийомів.
- •29. Проблема одиниці перекладу.
- •30. Специфіка перекладу як реального процесу (прагматичні аспекти перекладу)
- •31. Поняття адекватності перекладу.
- •33. Жанрово-стилістичні особливості тексту як суб’єктивний чинник перекладу.
- •34. Учасники процесу перекладу як суб’єктивний чинник перекладу
19. Поняття мовної еквівалентності при перекладі: загальна характеристика та різновиди.
Еквівалентність – це тотожність, схожість або подібність. Вона є основою для визнання перекладом власного перекладу. Переклад – єдина еквівалентна форма міжмовної комунікації. На перших етапах еквівалентність розглядалася як мовна ознака/ характеристика перекладу. Це означає, що одиниці якоїсь окремої мови мають свої відповідники в інший мові. 50-60рр – ідея того, що машинний переклад от-от з’явиться.
Еквівалентність – комунікативна та мовленнєва характеристика. Шкала еквівалентності/тотожності між оригіналом і перекладом (МАЛЮНОК).
Неможлива 100% еквівалентність за причин:
- суб’єктивних: індивідуальність автора, перекладача; форма перекладу (письмовий, усний)
- об’єктивних: особливості оригіналу (не можна відтворити оригінал)
З урахуванням об’єктивного чинника еквівалентність не може досягнути 100%, бо діє суб’єктивний чинник.
20. Мовна та міжмовна комунікація. Переклад як засіб міжмовної комунікації.
Комунікація може бути мовною і міжмовною (або, в іншій термінології, вербальною й невербальною - від лат. verbum 'слово'). Вербальне спілкування є найбільш дослідженою різновидом людської комунікації. Крім цього, це найбільш універсальний засіб передачі думки. На вербальний людську мову можна 'перевести' повідомлення, створене за допомогою будь-якої іншої знакової системи. Наприклад, сигнал червоне світло перекладається як 'проїзд закрито', 'зупиніться'. Одиниці мовної комунікації - одиниці, що утворюються в процесі вербального спілкування і організують це спілкування.
Переклад відноситься до класу дій,охоплюваних поняттям «міжмовна комунікація».Усередині даного поняття виділяються 2 підкласи - «пряма міжмовна комунікація» і «опосередкована мовна комунікація». Відмітною рисою опосередкованої комунікації є наявність крім двох звичайних для всякого комунікативного акта етапів (породження вихідного тексту і сприйняття) проміжного етапу (перекодування з ВМ на ПМ),він називається мовним посередництвом,а особа , яка його виконує-мовним посередником. Переклад входить у підклас опосередкованої комунікації, де сусідить з такими явищами як реферат,анотація,переказ,перекладання.
Комунікація міжмовна — міжмовна комунікація відбувається між представниками мовних спільнот,і неможлива без посередника.
Переклад - це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах. Тому для теорії перекладу особливе значення мають дані комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовної комунікації, специфіку прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого сенсу, що мається на увазі, у вислові і тексті, впливі контексту і ситуації спілкування на розуміння тексту, інших чинниках, що визначають комунікативну поведінку людини. Мовне спілкування може здійснюватися і між комунікантами, що говорять на різних мовах. Обов'язковою умовою спілкування між «різномовними» комунікантами є наявність проміжної ланки, що здійснює мовне посередництво, тобто що перетворює початкове повідомлення в таку мовну форму, яка може бути сприйнята Рецептором (інакше кажучи, передавального це повідомлення на мові Рецептора). Мовний посередник повинен витягувати інформацію з тексту початкового повідомлення («оригіналу») і передавати її на іншій мові. Тому цю роль може виконувати лише особа, що володіє необхідним ступенем двомовності, тобто що володіє двома мовами. Крім своєї посередницької ролі в процесі міжмовного спілкування, перекладач іноді виконує комунікативні функції, що виходять за рамки мовного посередництва. Як правило, це має місце в процесі усного перекладу, коли перекладач безпосередньо спілкується з учасниками міжмовного спілкування. Кожному перекладачу як учаснику своєрідного мовленнєвого акта абсолютно необхідне володіння певною екстралінгвістичною інформацією. Перекладачеві також необхідно знати культуру народів, що говорять даними мовами”.