
- •1. Практична необхідність та теоретичні передумови виникнення теоретичного перекладознавства.
- •2. Предмет лінгвістичного перекладознавства.
- •3. Методи та завдання лінгвістичного перекладознавства.
- •4. Мова як особлива знакова (кодова) система.
- •6. Семантична теорія перекладу: зміст та недоліки.
- •7. Трансформаційна теорія перекладу: зміст та недоліки.
- •8. Теорія динамічної еквівалентності ю. Найди.
- •10. Еквівалентність на рівні структури висловлювання.
- •11. Еквівалентність на рівні повідомлення, опису ситуації, мети комунікації.
- •12. Еквівалентність на рівні мовного знаку. Загальна характеристика.
- •13. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата.
- •14. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі категоризації та реалізації стилістичної функції мови.
- •15. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при реалізації емоційного значення, багатозначності.
- •16. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі похідного або складного слова оригіналу та його комбінаторності.
- •19. Поняття мовної еквівалентності при перекладі: загальна характеристика та різновиди.
- •21. Поняття та загальна характеристика перекладацьких співвідношень/ відповідників.
- •22. Жанрово-стилістична класифікація видів перекладу.
- •23. Психолінгвістична класифікація видів перекладу.
- •24. Дві тенденції в історії перекладу.
- •25. Суперечка про можливість перекладу: передумови, зміст, сучасне трактування.
- •26. Головні напрямки розвитку теорії перекладу: літературознавчий, лінгвістичний, культурологічний.
- •27. Етапи перекладацького процесу:
- •28. Визначення та класифікація перекладацьких прийомів.
- •29. Проблема одиниці перекладу.
- •30. Специфіка перекладу як реального процесу (прагматичні аспекти перекладу)
- •31. Поняття адекватності перекладу.
- •33. Жанрово-стилістичні особливості тексту як суб’єктивний чинник перекладу.
- •34. Учасники процесу перекладу як суб’єктивний чинник перекладу
7. Трансформаційна теорія перекладу: зміст та недоліки.
Трансформаційна теорія перекладу побудована на основі лінгвістичних теорій з урахуванням трансформаційної граматики (генеративістська лінгвістика). Переважно розвив в США(Міллер і Хомський).
У свідомості людини несвідомо існують так звані ядерні конструкції, і коли у людини виникає задум – потреба вербалізувати щось, вона висловлюється. Тлді одна чи біль яд кон(найближчі до задуму) розгортаються в поверх конструкції(це і є висловлювання).
Відбуваються різні трансформації:
І етап перекладу – етап аналізу трансформації – внутрішньомовний характер, поверхневі структури тексту оригіналу зводяться до ядерних структур мови оригіналу.
ІІ етап перекладу – власне переклад – міжмовний характер – ядерні структури мови оригіналу зводяться до ядерних структур мови перекладу.
ІІІ етап - етап синтезу – трансформація має внутрішньомовний характер – ядерні структури мови перекладу розгортаються в поверхневі структури тексту перекладу).
Недоліки: надмірно абстрагована і суттєво нічого не пояснює.
8. Теорія динамічної еквівалентності ю. Найди.
«Переклад – процес пошуку природних еквівалентів». Ю.Найди працював у American Bible Society, перекладав Біблію на різні мови та вивів два типи еквівалентності.
За Ю. Найди (Towards the Science of Translation) еквівалентність буває двох видів:
формальна (штучне утворення) : збереження пунктуації, принцип конкорданса (переклад одного слова завжди одним еквівалентом)
динамічна: орієнтована на реакцію рецептора (той вплив, який чиниться на рецептора, має чинитися на рец. перекладу. Це викликало дуже бурхливу реакцію. У деяких випадках встановлення динамічної Е пов*язане з радикальною адаптацією.(приклад про маїс і текілу)
9. Загальна характеристика теорії рівнів еквівалентності В. Коміссарова. Теорія описана у його книзі «Слово о переводе». Існує 5 рівнів еквівалентності:
1. Рівень мовного знаку (слова)
2. Висловлювання/ речення
3. Структури повідомлення
4. Опису ситуації
5. Мети комунікації
На всіх рівнях одразу еквівалентність встановлюється одночасно, а не послідовно. Рівні еквівалентності – штучно виділені рівні аналізу, щоб показати, як відбувається регуляція/ балансування еквівалентності, бо автор стверджує, що в процесі перекладу перекладач корегує рівень еквівалентності на кожному нижчому рівні, у зв’язку з чим еквівалентність буде підвищуватися на вищому рівні. Звідси слідує, що кожен наступний рівень буде залежати менше, ніж попередній від особливостей мови і визначатися буде не мовними, а іншими чинниками. Для встановлення максимального адекватного рівня еквівалентності перекладач позбавляється від впливу мовних чинників і підпадає під вплив чинників комунікативних.
10. Еквівалентність на рівні структури висловлювання.
На цьому рівні ми розглядаємо два типи інформації:
Інформація, що передається структурними особливостями висловлювання, незалежно від одиниць, які входять до нього.
Темо-рематична організація висловлювання, нова інформація – наприкінці висловлювання. Структура речення в перекладі має бути передана з урахуванням його темо-рематичної організації, наявності компенсаційних механізмів перекладу.
Інформація, що передається стійким сполученням одиниць.
Існують різні види висловлювань (усталених одиниць) і вони перекладаються як цілісні утворення, а не як окремі одиниці. (МАЛЮНОК)
Якщо такої одиниці немає, то перекладач може замінити її на іншу одиницю, яка буде мати таку ж структуру.