
- •1. Практична необхідність та теоретичні передумови виникнення теоретичного перекладознавства.
- •2. Предмет лінгвістичного перекладознавства.
- •3. Методи та завдання лінгвістичного перекладознавства.
- •4. Мова як особлива знакова (кодова) система.
- •6. Семантична теорія перекладу: зміст та недоліки.
- •7. Трансформаційна теорія перекладу: зміст та недоліки.
- •8. Теорія динамічної еквівалентності ю. Найди.
- •10. Еквівалентність на рівні структури висловлювання.
- •11. Еквівалентність на рівні повідомлення, опису ситуації, мети комунікації.
- •12. Еквівалентність на рівні мовного знаку. Загальна характеристика.
- •13. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата.
- •14. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі категоризації та реалізації стилістичної функції мови.
- •15. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при реалізації емоційного значення, багатозначності.
- •16. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі похідного або складного слова оригіналу та його комбінаторності.
- •19. Поняття мовної еквівалентності при перекладі: загальна характеристика та різновиди.
- •21. Поняття та загальна характеристика перекладацьких співвідношень/ відповідників.
- •22. Жанрово-стилістична класифікація видів перекладу.
- •23. Психолінгвістична класифікація видів перекладу.
- •24. Дві тенденції в історії перекладу.
- •25. Суперечка про можливість перекладу: передумови, зміст, сучасне трактування.
- •26. Головні напрямки розвитку теорії перекладу: літературознавчий, лінгвістичний, культурологічний.
- •27. Етапи перекладацького процесу:
- •28. Визначення та класифікація перекладацьких прийомів.
- •29. Проблема одиниці перекладу.
- •30. Специфіка перекладу як реального процесу (прагматичні аспекти перекладу)
- •31. Поняття адекватності перекладу.
- •33. Жанрово-стилістичні особливості тексту як суб’єктивний чинник перекладу.
- •34. Учасники процесу перекладу як суб’єктивний чинник перекладу
31. Поняття адекватності перекладу.
Адекватним перекладом називається переклад, який забезпечує прагматичні завдання перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності, не допускаючи порушення норм або узусом ПМ, дотримуючись жанрово-стилістичні вимоги до текстів даного типу. У нестрогому вживанні «адекватний переклад» - це «хороший» переклад, виправдовує очікування і надії комунікантів або осіб, що здійснюють оцінку якості перекладу .
Адекватний переклад – переклад, що забезпечує прагматичні задачі перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності, не допускаючи порушення норм та узуса ПМ, дотримуючись жанрово-стилістичних вимог до текстів даного типу та відповідності конвенціональній нормі перекладу. У спрощеному вживанні адекватний переклад – це "правильний" переклад. Адекватність – це співвідношення вихідного та кінцевого текстів, при якому враховується мета перекладу. Переклад тексту можна вважати адекватним, якщо хоча б одна з двох умов збережена: правильно перекладені усі терміни та їх сполучення; переклад є зрозумілим для спеціаліста і в нього немає до перекладача ніяких питань і зауважень.
Адекватний переклад – відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови. Адекватний переклад враховує і змістову, і прагматичну еквівалентність, не порушуючи при цьому ніяких норм, є точним і без усіляких неприпустимих перекручень. Оскільки адекватний переклад має оціночний характер, то варто розглянути таке поняття як повноцінність перекладу. Повноцінність перекладу полягає в передачі для вихідного тексту співвідношення змісту і форми шляхом відтворення особливостей останньої (якщо це можливо за мовними умовами) або створення функціональних відповідників цих особливостей. Повноцінний переклад передбачає рівновагу між цілим та окремим і визначає специфіку твору (змісту і форми). Дослівна передача окремо взятих елементів не означає ще повноцінної передачі цілого, оскільки останнє не є звичайною сумою цих елементів, а являє собою певну систему. Таке визначення адекватності можна вважати справедливим і на нашому етапі розвитку теорії перекладу. Одним з головних завдань перекладача є створення адекватного перекладу.
Переклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній а не формальній відповідності оригіналу.
Адекватність - це більш широке поняття, ніж точність. В поняття адекватність входить передача стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень переклад в цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і поверхової точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи тексту передаються у повній відповідності з ідейно-художнім задумом автора, переклад досягає високого ступеня адекватності.