2.2. Оцінка ефективності використання трудових ресурсів

В цьому розділі роботи оцінюється використання робочого часу, продуктивності праці, трудомісткість продукції, рентабельність.

2.2.1. Аналіз використання робочого часу

Об’єм продукції, що виготовляється, продуктивність праці залежать від використання робочого часу і дотримання трудової дисципліни.

Аналіз використання робочого часу має на меті виявлення незапланованих втрат та невиробничих витрат робочого часу, виявити конкретні причини та місця виникнення цих втрат, виявити їх вплив на об’єм виробленої продукції тощо.

До витрат робочого часу відносяться нерегламентовані перерви на протязі робочого дня, а також невиробничі витрати часу, пов’язані, наприклад, з виробничим браком, виконанням операцій, не передбачених технологією, відволіканням робітників від виконання їх функціональних обов’язків.

Аналіз використання робочого часу виконується на основі балансу робочого часу.

Велике значення для виявлення можливого резерву часу має аналіз втрат з причин травмуванням, неявками з дозволу адміністрації тощо.

У процесу аналізу виявляються понаднормові витрати робочого часу і аналізуються причини їх виникнення. Вони можуть бути викликані об’єктивними та суб’єктивними обставинами. Кожен вид витрат аналізується детально, особливо ті, що залежать від підприємства.

Аналіз проводиться по підприємству (структурному підрозділу). Аналізуються показники базисного та звітного (план, факт) періодів:

1. Індекс кількості відпрацьованого часу (І_вч):

І_вч = Ф_зв / Ф_баз = (Т_рд^зв×Т_рп^зв×Ч_со^зв) / (Т_рд^баз×Т_рп^баз×Ч_со^баз), (2.8)

де Ф_зв – відпрацьований час в звітному періоді (на одного робітника), годин;

Ф_баз – відпрацьований час в базисному періоді (на одного робітника), годин;

Т_рд^зв, Т_рд^баз– фактична середня тривалість робочого дня в звітному та базисному періодах, годин;

Т_рп^зв, Т_рп^баз– фактична середня тривалість робочого періоду (місяця, кварталу, року) в звітному та базисному періодах, днів;

Ч_со^зв, Ч_со^баз– середньооблікова фактична чисельність працівників в звітному та базисному періодах, осіб.

І_вч =100909/88098=(7,8*275,25*47)/(8*196,64*56)=1,15

2. Вплив на зміну загальної кількості відпрацьованого часу тривалості робочого дня визначається так:

1) індекс тривалості робочого дня (І_рд):

І_рд = (Т_рд^зв×Т_рп^баз×Ч_со^баз) / (Т_рд^баз×Т_рп^баз×Ч_со^баз), (2.9)

І_рд =(7,8*196,64*56)/( 8*196,64*56)=0,975

2)в абсолютному вираженні (∆Ф_тд):

∆Ф_тд = (Т_рд^зв×Т_рп^баз×Ч_со^баз) – (Т_рд^баз×Т_рп^баз×Ч_со^баз) =

= (Т_рд^зв – Т_рд^баз) ×Т_рп^баз×Ч_со^баз, (2.10)

∆Ф_тд =(7,8*196,64*56)-( 8*196,64*56)=(7,8-8)* 196,64*56=-2202,37(годин)

3.Вплив зміни робочого періоду:

1. індекс тривалості робочого періоду (І_рп):

І_рп = (Т_рд^зв×Т_рп^зв×Ч_со^баз) / (Т_рд^зв×Т_рп^баз×Ч_со^баз), (2.11)

І_рп = (7,8*275,25*56)/(7,8*196,64*56)=1,39

2. в абсолютному вираженні (∆Ф_тп):

∆Ф_тп = (Т_рд^зв×Т_рп^зв×Ч_со^баз) – (Т_рд^зв×Т_рп^баз×Ч_со^баз) =

= (Т_рп^зв – Т_рп^баз) ×Т_рд^зв×Ч_со^баз, (2.12)

∆Ф_тп = (7,8*275,25*56)-(7,8*196,64*56)=(275,25-196,64)*7,8*56=34336,85(годин)

4.Вплив відхилення чисельності працівників:

1. індекс чисельності (І_Ч):

І_Ч = (Т_рд^зв×Т_рп^зв×Ч_со^зв) / (Т_рд^зв×Т_рп^зв×Ч_со^баз), (2.13)

І_Ч = (7,8*275,25*47)/(7,8*275,25*56)=0,84

2) в абсолютному вираженні (∆Ф_Ч):

∆Ф_Ч = (Т_рд^зв×Т_рп^зв×Ч_со^зв) – (Т_рд^зв×Т_рп^баз×Ч_со^баз) =

= (Ч_со^зв – Ч_со^баз) ×Т_рд^зв× Т_рп^зв, (2.14)

∆Ф_Ч = (7,8*275,25*47)-(7,8*275,25*56)=-19322,55(годин)

5.Інтегральний коефіцієнт використання робочого часу (К_врч) характеризує рівень використання робочого дня та робочого періоду:

К_врч = (Т_рд^зв×Т_рп^зв) / (Т_рд^баз×Т_рп^баз). (2.15)

К_врч =(7,8*275,25)/(8*196,64)=1,36

6. Чисельність непрацюючих робітників внаслідок неповного використання планової тривалості робочого періоду (∆Ч_рп):

∆Ч_рп = (Т_рп^пл. – Т_рп^ф) / Т_рп^пл. × Ч_со^ф, (2.16)

де Т_рп^пл., Т_рп^ф – відповідно планова та фактична тривалість робочого періоду, днів;

Ч_со^ф– середньооблікова чисельність робітників в даному періоді, осіб.

∆Ч_рп = (285-275,25)/285*47=1(особа)

7.Чисельність непрацюючих робітників внаслідок неповного використання планової тривалості робочого дня (∆Ч_рд):

∆Ч_рд = (Т_рд^пл. – Т_рд^ф) / Т_рп^пл. × Ф^ф, (2.17)

де Т_рд^пл., Т_рд^ф – відповідно планова та фактична середня встановлена тривалість робочого дня, годин;

Т_рп^пл. – планова встановлена тривалість робочого періоду на одного робітника, годин;

Ф_ф – фактично відпрацьована на підприємстві кількість людино-днів в даному періоді.

∆Ч_рд = (8-7,8)/8*275,25=6(осіб)

Таким чином, на ефективність використання трудових ресурсів головним чином впливає якісне використання робочого часу. Вплив відхилення чисельності працівників звітного від базового періоду складає – -19322,55люд./год. Отже відпрацьований час у звітному періоді відповідно до відпрацьованого часу в базовому періоді зменшився на 14,5%.

Порівнюючи 2011 рік з попереднім відзначимо, що негативно вплинуло на ефективне використання робочого часу скорочення тривалості робочого дня з 8 годин до 7,8 годин на добу.

Чисельність непрацюючих робітників внаслідок неповного використання планової тривалості робочого періоду на підприємстві склала на 2006 рік 1 людина. Тому потрібно збільшити тривалість робочого часу до запланованої шляхом скорочення простої, прогулів.

Чисельність непрацюючих робітників внаслідок неповного використання планової тривалості робочого дня склала 6 чоловік. Подолання недоліків у використанні робочого часу призведе до якіснішого його використання та економії витрат на утримання робочої сили.