МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Національний транспортний університет( НТУ)
Кафедра екології та безпеки життєдіяльності
ЗВІТ
ПРО ЗАГАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНУ (НАВЧАЛЬНУ) ПРАКТИКУ
Виконав студент
1 курсу, групи ЕО-І-1 М.О.Нечипорук
Керівник навчальної практики
асистент кафедри екології
та безпеки життєдіяльності І.В.Самойленко
Київ 2012
Зміст
Вступ …………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1.Екологічний аналіз виробничої діяльності…….4
1.1.Первинний екологічний аналіз діяльності лабораторії екології кафедри екології та безпеки життєдіяльності…………………………………..4
1.1.1.Впровадження Системи екологічного менеджменту в
НТУ на прикладі кафедри екології та безпеки життєдіяльності……………………………………………….4
1.1.2.Основні поняття про Систему екологічного
менеджменту та екологічного аудиту…………………………………………………………24
Голосіївський парк…………………………………………30
Тваринний світ як об'єкт охорони і використання.........33
Висновок……………………………………………………...37
Література……………………………………………………38
ВСТУП
Екологічний менеджмент – це екологічно безпечне управління сучасним виробництвом , управління процесами зміни екологічного стану суспільства, країни, регіону.
Екологічний менеджмент – це ринково зорієнтована складова загальної системи управління підприємством, що має за мету досягнення екологічної вигоди або прибутку із застосуванням ринкових механізмів, таким чином пропонується виділити наступні основні ознаки екологічного менеджменту :
Він є складовою загальної системи екологічного управління;
Він є системою ринкового управління довкіллям;
Його дія обмежується на територіально - -ієрархічному рівні в рамках регіону, корпорації, підприємствах в сферах з ринковими відносинами, насамперед виробничими.
Сертифікат ISO 14001 - -міжнародний стандарт для створення системи екологічного менеджменту.
Саме поняття “система екологічного менеджменту” вперше було сформоване в Стандарті Великобританії BS 7750 (EnvironmentalManagementSystem) в 1992 році. Цей стандарт появився не як результат діяльності держави, а до ініціативи англійських промисловців, які зіткнулися з підвищенням природоохоронного законодавства і необхідністю застосувати адекватні управлінські рішення.
РОЗДІЛ 1
Екологічний аналіз виробничої діяльності
1. Екосисте́ма — головна функціональна одиниця в екології, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем існування, у якому живі та неживі компоненти пов'язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією.
Кожна екосистема складається з біоценозу та біотопу.
Біотоп - ділянка поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом тощо). Біотоп є основною екологічною одиницею класифікації ділянок земної поверхні за ступенем їх подібності.
Біоценоз — сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними факторами середовища
1.1.1.Впровадження Системи екологічного менеджменту в нту на прикладі кафедри екології та безпеки життєдіяльності.
Мета: Ознайомлення із основними поняттями і технологією впровадження системи управління навколишнім середовищем в Національному транспортному університеті на прикладі кафедри екології та БЖД.
Завдання.
Відповіді:
1. Основною функціональною одиницею біоекології є екосистема. Цей термін
вперше був введений англійським біологом А.Тенслі в 1935 р.
Система - це впорядковано взаємодіючі і взаємопов'язані компоненти, що
утворюють єдине ціле.
Екологічна система - складна ієрархічна структура організованої матерії,
в якій при об'єднанні компонентів в більші функціональні одиниці
виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним
стійким природним комплексом живих організмів і природного середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою, що існує за
рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини і має
здатність до саморозвитку та саморегуляції.
Основні екосистеми біосфери
Наземні екосистеми біосфери об'єднують в три основних типи:
1) наземні біоми;
2) прісноводні екосистеми;
3) морські екосистеми. В 70-80 роки об'єктом ландшафтних міждисциплінарних вивчень у рамках МБП стали основні біоми світу – степи, листопадні ліси помірної зони, північні хвойні ліси, тундри та пустелі. За складом флори і фауни світ розподілений на шість крупних регіонів (за Реймерсом – біогеографічні області), які загалом збіглися з основними континентами. Кожна із природних зон характеризується особливими умовами накопичення органічної речовини.
Екологічні фактори:
Абіотичні фактори
едафічні фактори
Орографічні фактори
Забруднення ґрунтів:
Забруднення ґрунтів — вид антропогенної трансформації ґрунтів, при якій вміст хімічних речовин у ґрунтах, які піддаються антропогенному впливу, перевищує природний регіональний рівень їх вмісту у ґрунтах.
Розрізняють три ступені забруднення, що вимагають таких дій:
профілактика,
перебудова,
припинення використання ґрунтів.
1. Нітрати
Нітрати. В зоні пост чорнобильського радіоактивного забруднення проводилось визначення рівня радіаційного забруднення ґрунтів та продукції. В результаті аналізів встановлено, що кількість зразків рослинницької продукції, де вміст нітратного азоту перевищує гранично допустимі концентрації, складає 3%, а в кормах — 9% від загальної кількості проаналізованих зразків. Низький рівень нітратного азоту в рослинній продукції Криму, Кіровоградської та Сумської областей.
2. Важкі метали
В 1994 році виявлено значне зменшення забруднення радіонуклідами рослинницької продукції в радіоактивно забруднених районах. Збільшення вмісту солей важких металів та миш’яку виявлено в рослинницькій продукції, особливо в Донецькій області, де перевищення виявлено у 86% зразків та в Запорізькій — в 44%.
3. Пестициди
Для зменшення пестицидного навантаження в господарствах вдосконалюється технологія застосування засобів захисту рослин, запроваджується більш економне і раціональне їх використання. Зокрема, стрічкове внесення гербіцидів на 20% зменшує витрати препаратів, різко зменшує забруднення ними ґрунтів і водоймищ. Впроваджуються осередкові і стрічкові способи обприскування.
На один гектар ріллі в 1994 році було використано 1,6 кг пестицидів проти 1,9 кг в 1993 році. В цілому по країні зменшився вміст пестицидів в ґрунтах, стічних водах, що відводяться з сільськогосподарських угідь та в рослинній продукції.
Не виявлено пестицидів в зразках ґрунтів Донецької, Київської, Миколаївської, Рівненської та Херсонської областей. Залишається високим вміст пестицидів в продукції рослинництва Черкаської області, зростає в Сумській. Стабільно високий вміст пестицидів в стічних водах, що відводяться з полів Луганської області.
Забруднення атмосфери:
Основними і найбільш дійовими методами боротьби з забрудненнями атмосфери е економічні. В багатьох розвинених країнах діє продумана система заохочувальних i заборонних заходів, які допомагають уникнути забруднень. Фірми, що впроваджують безвідхідні технології, новітні системи очисних фільтрів тощо, отримують значні податкові пільги, що дає її переваги над конкурентами. У той же час ті фірми, що забруднюють атмосферу, Змушені платити дуже великі податки и штрафи. У багатьох країнах, крім державних санітарно-епідеміологічних служб, за станом атмосфери слідкують також численні громадські організації («зелені» товариства). У Швейцарії, наприклад, власник фабрики може отримати таке повідомлення: «Ваша фабрика забруднює повітря понад встановлені норми.
Під забрудненням природних вод розуміють процес зміни складу і властивостей води у водному об’єкті, внаслідок надходження до нього забруднюючих речовин, зумовленого діяльністю людини, що призводить до погіршення якості води. Потрібно чітко розрізняти поняття забруднююча речовина і забруднювач (джерело забруднення). Забруднююча воду речовина – це речовина у воді, яка зумовлює порушення якості води. Забруднювач (джерело забруднення) – це об’єкт, який вносить у поверхневі або підземні води забруднюючі речовини, мікроорганізми та тепло. Речовини, що забруднюють природні водойми, поділяються на фізичні, хімічні, біологічні. Склад побутових стічних вод характеризується, по–перше, за фізичним станом: 1) нерозчинні домішки, в тому числі: а) велика завись (розмір частинок більше 100 мкм), б) суспензії, емульсії, піни (від 100 до 0,1 мкм); 2) розчинні речовини (розмір частинок менше 0,001 мкм). По–друге, за хімічним станом: 1) мінеральні – пісок, глина, шлаки, розчини мінеральних солей, мінеральні масла, кислоти, інші неорганічні речовини. Всі вони входять до складу стічних вод різноманітних, насамперед, машинобудівельних, металургійних, нафтопереробних, будівельних виробництв. Дуже небезпечним є забруднення природних вод важкими металами, зокрема, ртуттю, миш’яком, кадмієм. Ці домішки не лише погіршують якість води, а й можуть заподіяти отруєння фауни у водоймах, а також різні захворювання людини; 2) органічні, в тому числі : а) рослинного походження (основний елемент вуглець), б) тваринного (значна кількість азотних сполук). Частка органічних речовин складає 58%, мінеральних — 42%. Отже, до них належать залишки рослин, плодів, овочів, паперу, фізіологічні виділення людей і тварин, отрутохімікати, синтетичні поверхнево–активні речовини (СПАР), смоли, феноли, альдегіди тощо. Всі вони містяться у стічних водах комунального господарства, целюлозно–паперових, м’ясо переробних і харчових підприємств, тваринницьких ферм. По–третє, за біологічним станом. Занесення у водне середовище і розмноження у ньому небажаних для людини організмів називають біологічним забрудненням. При забрудненні вод мікроорганізмами мають на увазі їх бактеріальне забруднення. Біологічні забруднювачі потрапляють у водойми із стічними водами комунального господарства, тваринницьких ферм та сільськогосподарських угідь. Ці води містять хвороботворні бактерії та віруси – збудники інфекцій. Використання забрудненої ними води для пиття і купання призводить до захворювання холерою, дизентерією та іншими інфекційними хворобами. Ступінь антропогенного забруднення водних об’єктів визначається концентрацією у воді шкідливих домішок і в різних галузях господарства оцінюється по-різному. Забруднення вод промисловими стічними водами. У водогосподарському комплексі кожної країни промисловість, як уже зазначалося, є одним із найбільших користувачів і забруднювачів води. Більшість води після використання у процесі виробництва повертається у річки й озера у вигляді стічних вод. Забруднення вод у процесі сільськогосподарського виробництва відбувається внаслідок інтенсивного використання мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, водо-забезпечення тваринницьких ферм і комплексів, а також у процесі водно-меліоративних заходів. Забруднення вод внаслідок впливу комунально–побутових вод. Комунально–побутові стічні води становлять 15–20% усього об’єму стічних вод. Проте, якщо обсяги промислових і сільськогосподарських стічних вод та кількість забруднюючих речовин у них можна уникнути за рахунок зворотного водопостачання, зміни технології виробництва, дотримання норм і термінів хімізації землеробства, то для господарсько-побутових стічних вод характерне постійне зростання їх обсягів. Це зумовлено зростанням чисельності населення, збільшенням водокористування, поліпшенням санітарно-гігієнічних умов життя у містах та інших населених пунктах. Забруднення вод транспортними засобами. Водний транспорт забруднює воду внаслідок скидання відходів і нафтопродуктів. Радіоактивне забруднення зумовлене природними і штучними (антропогенними) чинниками.
2. Історія Національного транспортного університету
|
1944 рік - розпорядженням Ради Народних комісарів СРСР № 11.06-р від 7 листопада 1944 року засновано Київський автомобільно-дорожній інститут (КАДІ) - майбутній Національний транспортний університет (НТУ). |
Було створено два факультети - дорожній та механічний для підготовки фахівців з чотирьох спеціальностей: автомобільні дороги, мости, автомобілі та автомобільне господарство, дорожні машини і механізми. Директором КАДІ призначено Даденкова Юрія Миколайовича. 1958 рік - механічний факультет КАДІ перейменовано на автомобільний. 1959 рік - ректором КАДІ призначено Вериженка Євгена Петровича. 1964 рік - у КАДІ створено науково-дослідний сектор (у подальшому називався науковою частиною). 1965 рік - у КАДІ організовано інженерно-економічний факультет. 1970 рік - у КАДІ починає діяти підготовче відділення. 1975 рік - створено факультет підвищення кваліфікації. 1984 рік - ректором КАДІ призначено Канарчука Вадима Євгеновича. 1984 рік - інженерно-економічний факультет КАДІ реорганізовано у факультет економіки та експлуатації автомобільного транспорту. 1985 рік - у КАДІ організовано заочний факультет. 1987 рік - автомобільний факультет КАДІ реорганізовано в автомеханічний. 1990 рік - у КАДІ організовано загальноінженерний факультет. 1992 рік - на базі факультетів підвищення кваліфікації КАДІ створено факультет післядипломної освіти. 1992 рік - розпочинається діяльність освітнього комплексу у складі КАДІ та автомобільно-дорожніх, автотранспортних технікумів (коледжів) та технікумів транспортного будівництва України. 1993 рік - факультет економіки та експлуатації автомобільного транспорту перейменовано на факультет управління на транспорті. 1994 рік, серпень - після державної акредитації КАДІ отримує статус технічного університету, найвищий - ІV рівень акредитації і назву Український транспортний університет (УТУ). 1998 рік - на базі підготовчого відділення та підготовчих курсів створено факультет довузівської підготовки. 1999 рік - на базі факультету післядипломної освіти створено Інститут економіки і бізнесу на транспорті УТУ. 2000 рік - УТУ отримує статус національного і теперішню назву - Національний транспортний університет (НТУ). 2000 рік - на базі наукової частини створено Науково-дослідний інститут "Проблем транспорту і будівельних технологій". 2000 рік - входження до складу Національного транспортного університету Львівського навчально - консультаційного центру 4 рівня акредитації 2003 рік - ректором НТУ призначено професора Дмитриченка Миколу Федоровича, обраного конференцією трудового колективу університету. 2003 рік - рішенням Вченої ради університету від 1 жовтня 2003 року на базі заочного факультету НТУ створено Інститут заочного та дистанційного навчання НТУ. 2003 рік - 21 жовтня 2003 року наказом ректора НТУ №338 на базі інженерного центру інформаційних технологій НТУ створено Міжнародний освітянський центр інформаційних технологій (МОЦІТ). 2003 рік - університет знову визнано акредитованим за статусом вищого закладу освіти ІV рівня. 2004 рік - факультет довузівської підготовки НТУ реорганізовано в Інститут доуніверситетської підготовки і міжнародного співробітництва НТУ. 2004 рік - в травні 2004 р. на кафедрі дорожньо-будівельних матеріалів і хімії було створено науково-дослідну лабораторію "Технологія матеріалів і конструкцій транспортного будівництва". Згідно рішення Вченої ради НТУ від 30 вересня 2004 р. їй було присвоєно ім'я професора Сюньї Г.К. Основні напрямки діяльності лабораторії спрямовані на розробку і впровадження нових довговічних матеріалів для автомобільних доріг, мостів і аеродромів. Для підвищення довговічності матеріалів застосовуються найновіші світові розробки і матеріали, наприклад: полімери для модифікації дорожніх бітумів серії Elvaloy (фірма DuPont, США); латекси для модифікації дорожніх бітумів та асфальтобетону серії Butonal (фірма BASF, Німеччина); целюлозні волокна Topcel, Teсhnocel (фірма CFF GmbH, Німеччина); адгезиви серії Wetfix (фірма Akzo Nobel, Швеція); армуючі синтетичні сітки серії Hatelit (фірма Huesker Synthetic GmbH , Німеччина) та багато інших. 2004 рік - входження до складу Національного транспортного університету Надвірнянського коледжу 1 рівня акредитації та Барського автомобільно-дорожнього технікуму 1 рівня акредитації. 2005 рік - згідно рішення Вченої ради НТУ лабораторії "Гідравліки" кафедри мостів та тунелів присвоєно ім. професора Даденкова Ю.М. У цей час у лабораторії проводяться науково-дослідні роботи за напрямком розробки рекомендації з оптимізації конструкцій гасників енергії в нижчих б'єфах дорожніх труб й лабораторні роботи зі студентами університету за курсом "гідравліка, гідрологія, гідрометрія". 2006 рік - створення Криворізького навчально - консультаційного центру 4 рівня акредитації. 2006 рік - з метою підвищення якості підготовки фахівців згідно з наказом № 282 "про реорганізацію факультетів" у липні 2006 року було створено нові факультети: - Економіки, менеджменту і права; - Транспортних та інформаційних технологій. Із заснуванням Київського автомобільно-дорожнього інституту у Києві відновилася підготовка автомобілістів, дорожників та мостобудівників. Ще до 1930 року таких фахівців вже готували на відповідних факультетах Київського політехнічного інституту, а згодом і Київського інституту народного господарства (згодом на їх базі було створено Харківський автомобільно-дорожній інститут та Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту). У 1945 році в КАДІ навчалося 247 студентів і працювало 49 професорів, доцентів та викладачів. У повоєнний період першому директору щойно створеного інституту Ю.М.Даденкову (згодом - член-кореспондент АН України, впродовж багатьох років - Міністр вищої освіти України) вдалося залучити до викладацької роботи багатьох видатних вчених. У КАДІ викладали доктор технічних та фізико-математичних наук М.О.Лаврентьєв (академік і віце-президент AH CPCP, академік АН України та ряду академій країн світу, засновник і голова Сибірського відділення АН CPCP, лауреат Ленінської і Державних премій); відомий фахівець в галузі машинобудування, академік АН України А.О.Василенко; відомий вчений-будівельник, лауреат Державної премії CPCP професор Д.А.Руденко; фізико-хімік, професор В.А.Рейтер (академік АН України, Заслужений діяч науки УРСР); вчений-металург, лауреат Державної премії CPCP О.О.Сігов; математик і механік М.О.Кільчевський (згодом академік АН України); механік В.Д.Кубенко (згодом академік НАН України, лауреат Державної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України); талановиті вчені І.І.Гіхман, О.М.Пеньков, С.I.Тетельбаум, І.А.Кириєнко - майбутні члени-кореспонденти АН України. За майже 60 років свого існування Національний транспортний університет підготував понад 69 тисяч спеціалістів для України, колишнього СРСР та багатьох країн світу. КАДІ одним із перших вищих навчальних закладів СРСР запровадив ступеневу підготовку на заочній та вечірній формі навчання, створивши спочатку у Києві, а потім у Кам'янець-Подільському та Луцьку загально технічні факультети. Наш університет свого часу першим серед вищих навчальних закладів України розпочав підготовку фахівців з організації дорожнього руху, економіки автомобільного транспорту, економіки дорожнього будівництва, обладнання і технології підвищення зносостійкості та відновлення деталей машин і конструкцій, організації перевезень та управління на транспорті. З урахуванням вимог ринкових відносин та інформатизації транспорту до майбутніх випускників в університеті створено нові кафедри: "Менеджмент та підприємництво", "Транспортні системи та маркетинг", "Економіка та інформатика", "Організація виробництва", "Виробничі системи і сервіс на транспорті", "Транспортне право, системний аналіз та логістика", "Конституційне та адміністративне право".
Національний транспортний університет - вищий державний заклад освіти IV рівня акредитації, готує фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст, магістр за державним замовленням, а також за кошти юридичних і фізичних осіб на денній та заочній формі навчання. Рішенням ДАК Міністерства освіти і науки України від 23 грудня 2003 р., протокол № 48, підтверджено високий статус НТУ - університет знову визнано акредитованим за статусом вищого навчального закладу ІV рівня акредитації. У складі університету працюють чотири інститути: Інститут заочного та дистанційного навчання, Інститут економіки і бізнесу на транспорті, Інститут доуніверситетської підготовки та міжнародного співробітництва, Науково-дослідний інститут проблем транспорту і будівельних технологій. Зараз на чотирьох факультетах (автомеханічний; дорожньо-будівельний; економіки, менеджменту і права; транспортних та інформаційних технологій) та у двох інститутах (Інститут заочного та дистанційного навчання, Інститут економіки і бізнесу на транспорті) університету навчаються біля 11 тисяч студентів за 26 спеціальностями та спеціалізаціями у відповідності зі ступеневою системою освіти. В Інституті економіки і бізнесу на транспорті навчається майже 2000 студентів за 5 напрямками; а також проводиться перепідготовка фахівців (друга вища освіта) за 5 спеціальностями наданням другої вищої освіти з усіх спеціальностей університету. З метою забезпечення сучасної та якісної освіти в університеті відкрито і функціонує Міжнародний освітянський центр інформаційних технологій (МОЦІТ). МОЦІТ здійснює свою роботу за напрямками „Автоматизація і інформатизація науково-педагогічної та управлінської діяльності університету і гармонізація їх у відповідності до міжнародних стандартів. Розробка та впровадження спеціалізованого та прикладного програмного забезпечення з метою підвищення ефективності праці науково-педагогічного та управлінського персоналу Національного транспортного університету. Забезпечення безперебійної роботи програмно-технічних засобів та інформаційно-телекомунікаційних мереж різного рівня, в тому числі підключення до всесвітньої мережі Інтернет. Аспірантура і докторантура, що функціонують в університеті, дають змогу готувати фахівців високої кваліфікації. Цьому сприяють і широкі контакти науковців університету з науково-дослідними установами НАН України, зарубіжними навчальними закладами-партнерами.
|
Науково-педагогічні працівники університету - знаючі, ерудовані педагоги. З них біля 80% мають вчені звання і наукові ступені. Крім педагогічної діяльності, вони плідно займаються науковою роботою. Серед них 25 академіків і членів-кореспондентів галузевих і міжгалузевих академій, 6 Заслужених діячів науки і техніки України, 5 Заслужених працівників транспорту України, 4 Заслужених працівники народної освіти України. Багато викладачів стали лауреатами Державних премій України в галузі науки і техніки, серед них: ректор Дмитриченко М.Ф., перший проректор-проректор з наукової роботи Дмитрієв М.М., професори - Рассказов О.О., Бєляєвський Л.С., Піскунов А.С., Баранов Г.Л., Левковець П.Р., Гуляєв В.І., Папченко О.М., Дехтяр А.С., доцент Шапошніков Б.В. Враховуючи потреби сьогодення та вимоги сучасного ринку в університеті створено нові кафедри: "Менеджмент", "Транспортні системи та маркетинг", "Економіка", "Інформаційні системи і технології", "Фінанси", "Організація виробництва", "Виробничі системи і сервіс на транспорті", "Транспортне право, системний аналіз та логістика" "Конституційне та адміністративне право", "Екології та безпеки життєдіяльності". Це забезпечує підготовку таких фахівців, які здійснюватимуть управління господарством в умовах ринкових відносин. З метою підтримки та заохочення обдарованої молоді, залучення її до подальшого розвитку транспортного комплексу та збагачення інтелектуального потенціалу України розширилось співробітництво університету з українськими та іноземними фірмами і компаніями В 2005 році підписано договори про співробітництво між університетом та корпорацією "Укравто" і концерном "НІКО", якими передбачено
підготовку фахівців для роботи в вищеназваних компаніях, стажування та проходження практики студентами і викладачами університету на виробничо-технічній базі фірм;
сприяння розвитку матеріально-технічної бази університету для підготовки спеціалістів;
працевлаштування студентів, які успішно закінчили навчання в НТУ та пройшли стажування на відповідних фірмах.
Розширюється і поглиблюється співпраця між університетом та компанією "Тойота-Україна", яка має на меті організацію проходження технологічної та переддипломної практик і подальше працевлаштування студентів, а також включає наукову сферу діяльності. Вищезгадані комнанії приймають активну участь і в соціальних програмах. Так концерн "НІКО" призначив 10 стипендій кращім студентам НТУ, які проходять практику на фірмі, а корпорація "Укравто" - відповідно 5 стипендій. В університеті проводяться широкі наукові дослідження. Щоб підвищити ефективність використання наукового потенціалу, ширше залучати науковців до виконання тематики загальнодержавного значення, Вчена рада університету визначила пріоритетні напрямки наукових досліджень, серед яких: - Прогресивні системи і методи покращання тягово-швидкісних, економічних та екологічних властивостей автомобілів; - Забезпечення надійності та системної ефективності автомобілів і дорожніх машин за рахунок розробки і оптимізації методів, моделей і технологій їх виробництва, ремонту і експлуатації; - Механіка транспортних засобів та споруд; - Прогресивні напрямки розвитку транспортного будівництва в умовах переходу до ринкової економіки; - Проблеми формування раціональних транспортних систем і забезпечення ефективного функціонування їх складових елементів в умовах ринкової економіки; - Сучасні інформаційні технології і технічні засоби в навчанні. В університеті поглиблюється процес інтеграції з академічною наукою. Науковці університету мають творчі зв'язки з такими провідними науковими установами Національної Академії Наук України як інститути: електрозварювання ім. Є.О.Патона, газу, механіки, проблем матеріалознавства, надміцних матеріалів, загальної і неорганічної хімії води та ін. Нині творчі зв'язки з науковими закладами Академії набувають нового змісту. Свідченням цього є договір про науково-технічну співдружність між Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України та Національним транспортним університетом. В університеті працює чотири спеціалізовані вчені ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій, які забезпечують атестацію наукових кадрів вищої кваліфікації для потреб України. В НТУ постійно видаються три міжвідомчі збірники: "Проблеми транспорту", "Управління проектами, системний аналіз і логістика", "Гідравліка та гідротехніка". З 1995 року видається Збірник наукових праць Національного транспортного університету, а з 1997 року - Вісник Національного транспортного університету. Університет підтримує тісні контакти зі спорідненими вузами, науковими центрами країн СНД, Польщі, Німеччини, Словаччини, США та ін. Майже третина студентів бере участь у науково-дослідній роботі. Одержані результати досліджень студенти використовують при виконанні курсових та дипломних робіт. Десятки вихованців університету стали лауреатами різних студентських конкурсів, олімпіад, учасниками республіканських наукових конференцій. Найбільш обдаровані з них навчаються в магістратурі і зараховуються в резерв для вступу до аспірантури. При кафедрах університету діють комп'ютерні класи. Учбові кабінети і лабораторії оснащені сучасними випробувальними машинами, стендами, приладами та засобами обчислювальної техніки. В період навчання та проходження практики студенти отримують робітничі професії - водія автомобіля, машиніста дорожніх машин, оператора електронно-обчислювальних машин та ін. Читальні зали і книжковий фонд бібліотеки повністю задовольняють потреби студентів. На навчальному полігоні широко представлені автомобілі та дорожні машини. В університеті піклуються про фізичний розвиток студентів, добре налагоджена спортивна робота: є спортивний комплекс з ігровими та тренажерними залами, плавальним басейном, пунктами спортивної реабілітації, літній спортивно-оздоровчий табір. Працюють секції з 18 видів спорту. Найбільшою популярністю користується мотоспорт - університетська команда відома всій Україні та за її межами. Традиційно проводиться міжнародний студентський мотокрос на приз НТУ. Не забуте і дозвілля: кожному зі студентів дається можливість розвивати свої здібності в художній самодіяльності, командах КВК. Регулярно проводяться вечори, на котрих можна цікаво і весело відпочити. Одним із першорядних завдань університету є створення належних побутових умов для проживання студентів: ті, що приїхали на навчання з інших населених пунктів, забезпечуються гуртожитками, де є все необхідне для нормального життя і навчання.
Основні інститути:
Інститут заочного та дистанційного навчання |
Інститут економіки і бізнесу на транспорті |
Інститут до університетської підготовки і міжнародного співробітництва |
НДІ "Проблем транспорту і будівельних технологій" |
Основні факультети НТУ:
Автомеханічний |
Дорожньо-будівельний |
Економіки, менеджменту і права |
Транспортних та інформаційних технологій |
3. Виконуючий обов’язки завідувача кафедри - Матейчик Василь Петрович, доктор технічних наук, професор, декан автомеханічного факультету Національного транспортного університету, Відмінник освіти України.
Викладачі кафедри:
На кафедрі працюють: один професор, сім доцентів, чотири старших викладачі, три асистенти.
Барабаш Олена Василівна - доцент кафедри, кандидат біологічних наук, займається питаннями екологічної стандартизації та сертифікації, екологічного менеджменту та аудиту, екологічного права.
Гусєв Геннадій Феліксович – доцент кафедри, кандидат медичних наук, займається питаннями безпеки життєдіяльності та екології людини.
Кобзиста Оксана Петрівна – доцент кафедри, кандидат біологічних наук, займається питаннями екологічної безпеки навколишнього середовища, моніторингу довкілля, основ охорони праці.
Сусло Степан Титович - доцент, академік Міжнародної академії життєдіяльності, вчений секретар Науково-методичної комісії з безпеки життєдіяльності НМР МОНУ, займається впровадженням сучасних методик з питань оцінки обстановки при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного чи екологічного характеру.
Половко Микола Васильович – доцент, кандидат технічних наук, займаєтьсь питаннями охорони праці та безпеки життєдіяльності.
Харамда Геннадій Михайлович – доцент кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності людини, цивільного захисту та охорони праці.
Чуваєв Петро Іванович – доцент кафедри, начальник штабу цивільного захисту НТУ, займається питаннями цивільного захисту.
Хорькова Галина Василівна – старший викладач кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності та охорони праці.
Шестаков Євген Анатолійович – старший викладач кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності людини та цивільної оборони.
Крюковська Леся Іванівна – старший викладач, займається питаннями екології, охорони навколишнього середовища, економіки природокористування, обґрунтування використання альтернативних матеріалів в дорожньому будівництві.
Гринчук Володимир Сергійович - старший викладач кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності та охорони праці.
Кухтик Наталія Олександрівна – асистент кафедри, викладає дисципліни: «Екологія», «Стратегія сталого розвитку» та «Управління в природоохоронній діяльності». Займається дослідженням екологічного стану довкілля та проблемою використання альтернативних палив на транспорті.
Пальчик Тетяна Миколаївна – асистент кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності та охорони праці.
Парасочка Аліна Павлівна – асистент кафедри, займається питаннями нормування антропогенного навантаження на довкілля та управління природоохоронною діяльністю.
Самойленко Іван Вікторович – асистент кафедри, займається питаннями безпеки життєдіяльності, екології та стратегії сталого розвитку.
Інженерно-технічні працівники кафедри:
1. Коломієць Сергій Валерійович – завідувач лабораторіями кафедри, займається питаннями екологічно чистих виробництв та технологій.
2. Мошко Максим Сергійович – завідувач мультимедійного класу, відповідальний за матеріальне забезпечення мультимедійного комп’ютерного класу.
3. Лисак Роксолана Станіславівна – інженер кафедри, забезпечує зв'язок кафедри з іншими структурними підрозділами університету.
4. Зюзюн Вадим Ігорович – інженер кафедри, відповідальний за технічне забезпечення лабораторій основ охорони праці, цивільної оборони та безпеки життєдіяльності.
Кафедра готує бакалаврів за напрямом підготовки 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”, спеціалістів та магістрів за спеціальністю 7.070801 та 8.070801 “Екологія та охорона навколишнього середовища”.
Станом на 20 вересня 2011 року в групах ЕО-I-1, ЕО-II-1, ЕО-III-1, ЕО-ІV-1, ЕО-V-1та ЕО-V-2 навчається 156 студентів. В 2011/2012 н.р. на перший курс здійснено набір 30-ти студентів.
За кафедрою закріплено 28 навчальних дисциплін:
1. Безпека життєдіяльності;
2. Біологія;
3. Вступ до фаху;
4. Екологічна безпека;
5. Екологічна експертиза;
6. Екологія людини;
7. Екологічна економіка;
8. Екологічний менеджмент і аудит;
9. Екологія міських систем;
10. Екологічні основи управління транспортом міст;
11. Економіка природокористування;
12. Екологічне право;
13. Екологічна стандартизація і сертифікація;
14. Екологічна логістика;
15. Екологічно чисті виробництва та технології;
16. Загальна екологія (та неоекологія);
17. Техноекологія;
18. Методи системного аналізу навколишнього середовища;
19. Моніторинг довкілля;
20. Новітні технології в галузі;
21. Основи охорони праці;
22. Охорона праці в галузі;
23. Управління екологічними проектами;
24. Стратегія сталого розвитку;
25. Управління екологічною безпекою;
26. Управління в природоохоронній діяльності;
27. Утилізація та рекуперація відходів;
28. Цивільна оборона.
Докторанти, аспіранти та здобувачі кафедри екології та безпеки життєдіяльності:
1. Хрутьба В. О. – докторант кафедри, досліджує управління проектами поводження з відходами ТДК.
2. Никонович С. О. – аспірант кафедри, досліджує питання підвищення екологічної безпеки автомобілів в транспортних потоках.
3. Савенок Д. В. – аспірант кафедри, займається обґрунтуванням вибору енергоустановок для автомобілів малого класу підвищеної прохідності.
4. Мержиєвська В.В. – аспірант кафедри, займається питаннями поліпшення екологічних показників автомобілів застосуванням систем нейтралізації відпрацьованих газів.
5. Левківський С. А. – здобувач кафедри, займається питаннями ефективності систем нейтралізації відпрацьованих газів автомобілів в експлуатації.
6. Сінкевич А. Б. - здобувач кафедри, досліджує питання поліпшення індикаторних, ефективних та екологічних показників ДВЗ.
7. Колосовський О. М. - здобувач кафедри, досліджує методи управління проектами використання відходів для отримання альтернативних палив.
8. Горідько Н. М. - здобувач кафедри, досліджує питання ефективності систем екологічного менеджменту
9. Плошай Ф.В. – здобувач кафедри, займається проектами використання шахтного метану як альтернативного палива.
10. Коломієць С.В. – аспірант кафедри, займається підвищенням екологічної безпеки транспортних засобів на етапах життєвого циклу.