29. Капітал як економічна категорія товарного виробництва. Основний та оборотний капітал.

Капітал — це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні, скільки соціально-економічні відносини, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-еконо­мічних умов.

Такими умовами є:

1) високорозвинені товарне виробництво і обіг;

2) наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;

3) зосередження у частини господарюючих агентів значної част­ки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації вироб­ництва і капіталу;

4) відсутність власних засобів виробництва у частини гос­подарюючих агентів, що змушує їх найматися.

Складові капіталу, які йдуть на організацію виробництва, відіграють неоднакову роль у створенні вартості та додаткової вартості. Витрати капіталіста на придбання засобів виробниц­тва є незмінними й переносяться конкретною працею на новостворений продукт.

Оборотний капітал – це сукупність майнових цін-ностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. В практиці бухгалтерського обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком викорис-тання менше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік. Визначають такі основні ознаки: по-перше, оборотні активи підприємства формують-ся і використовуються з досить локальною метою – для обслуговування лише його операційної діяльності; по-друге, важливою ознакою оборотних активів є те, що вони відносяться до складу так званих мобільних активів підприємства (швидко можуть бути перетворені в гроші); по-третє, суттєвою ознакою оборотних активів під-приємства є значна (порівняно із необоротними актива-ми) різноманітність їх видів, груп та конкретних найменувань, що значно ускладнює процес поточного управління ними і вимагає забезпечення певної гнучкос-ті цього управління; по-четверте, відповідно до практики бухгалтерсько-го обліку до оборотних активів включаються певні види засобів праці, які віднесені до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів; по-п’яте, суттєвою ознакою поняття оборотних ак-тивів є те, що їх формування як активів підприємства нерозривно пов’язано із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують це формування. Аналіз оборотних активів має мету забезпечення такої організації, щоб забезпечити ефективність їх використання: · аналіз складу та структури оборотних активів; · оптимальності визначеної потреби підприємства в оборотних активах; · аналіз джерел формування оборотних активів; · маневрування оборотними активами; · аналіз оборотності оборотних активів за звітний період; · аналіз виробничих запасів і дебіторської забор-гованості; · аналіз коштів на підприємстві; · аналіз збереження та ефективного використання оборотних активів.

31. Робоча сила, її вартість. Наймана праця. Заробітна плата – категорія товарного виробництва.

Робочасила - сукупність фізичних і розумових здібностей людини, що використовуються увиробнитстві життєвих благ. Вона - виняткове надбання людини, точніше –самодіяльного, економічно активного населення. В умовах товарного виробництва,заснованого  на найманій праці, робочасила здобуває  форму товару.

Умовиперетворення робочої сили в товар:

1.Юридична свобода особи.

2.Відсутність у нього засобів виробництва.

3.Недостатність власних економічних ресурсів для організації власного  виробництва. Це змушує людину працювати занаймом. Необхідність працювати за наймом перетворює роб. силу в товар іприпускає її продаж роботодавцю. Потрібительска вартість роб. сили складаєтьсяз її здатності  створювати новувартість, у тому числі і прибавочній вартості.

 Вартість товару "робоча сила"утворять: вартість засобів існування, необхідних для задоволення в даний періоді в даній країні фізичних і соціально - культурних потрібностей робітника ійого родини ; вартість навчання працівника. Вартість товару "робочасила" являє собою вартісну форму необхідного продукту.

Особливості  товару "робоча сила".

1.Робочасила невіддільна від особистості працівника і продається, купується на час користування, при цьомупрацівники не утрачають своєї особистої волі;

2.Успоживанні робоча сила не втрачается. Її витрати у виробничому процесіцілком  відновлюються під час відпочинкупрацівника й особистого  споживанняжиттєвих благ і послуг. При цьому шляхом нагромадження виробничого досвіду,навичок, підвищується кваліфікація науково - технічного рівня раб. силі, вонаудосконалюється і стає носієм людського капіталу Разом з тим період найбільшпродуктивного функціонування раб. сили окремих працівників обмежений (40 - 45років.

 3. Вартість робочої сили оплачується після їївживання, а не в момент покупки.

Вартість товару робоча сила, виражена в грошах, є ціною робочої сили. У реальних відносинах між найманим працівником і капіталістом ціна робочої сили виступає у вигляді (формі) заробітної плати. Тому заробітна плата, з одного боку, є ціною тобто, перетвореною формою вартості товару робоча сила, а з іншого, – економічним відношенням між найманим працівником і капіталістом у сфері обігу (купівлі-продажу) товару робоча сила. Згідно ж з концепцією, що ототожнює робочу силу з живою працею, заробітна плата є платою за працю. Саме таке трактування заробітної плати викладається в підручниках «Економікс» різних авторів.

Ціна робочої сили має свої особливості. Якщо ціни звичайних товарів через незбіг попиту і пропозиції безперервно коливаються у бік збільшення або зменшення відповідно рівня їх вартості, то ціна товару робоча сила відхиляється від його вартості, як правило, у бік зменшення. Пояснюється це тим, що пропозиція цього товару на ринку праці стійко перевищує попит на нього. Це виражається в безробітті, що є органічною властивістю капіталістичного способу виробництва. Перевищення пропозиції товару робоча сила над попитом на нього об’єктивно веде до зниження ціни робочої сили (заробітної плати) нижче її вартості. Це є додатковим фактором збагачення капіталіста як споживача робочої сили.

Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні ля відтворення робочої сили. На величину вартості робочої сили впливають певні чинники. Одні збільшують її, інші - зменшують. До чинників, що збільшують вартість робочої сили належать: розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства; збільшення втрат на житло, транспортних витрат; підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил. Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили, зумовлюється підвищенням продуктивності праці і впливає на зниження вартості робочої сили.

. До складу вартості робочої сили входить: безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати); натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями; витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору); витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів; витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги); податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід). Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості. Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили.