- •Економічна теорія
- •1. Виникнення економічної теорії. Економічна теорія як універсальна соціально-екомномічна наука. Об’єкт економічної теорії і її предмет.
- •2. Категорії і закони економічної теорії. Методи економічної теорії.
- •3. Продуктивні сили суспільства.
- •4. Виробничі відносини, іх суть, система і структура.
- •5. Відносини власності, їх форми і типи. Розвиток відносин власності. Закон України «Про власність».
- •6. Роздержавлення та приватизація. Особливості приватизації в Україні.
- •8. Типи економічних систем. Характеристика сучасної економічної системи в Україні.
- •9. Економічні потреби, їх сутність і структура. Закон зростання потреб і механізм його дії. Виробництво як визначальний чинник формування потреб і їх розвитку.
- •10. Корисність продукту. Гранічна корисність продукту. Закон спадаючої граничної користі і його функції.
- •12. Основні фактори виробництва. Ефективність використання факторів виробництва.
- •13. Робоча сила і її властивості. Вартість робочої сили. Суспільна корисність праці.
- •14. Ефективність виробництва. Крива виробничих можливостей (оптимум Парето).
- •15. Загальні форми суспільного виробництва. Натуральне виробництво.
- •16. Товарне виробництво, умови і причини його виникрення. Характерні риси товарного виробництва.
- •17. Товар і його властивості. Теорії вартості.
- •18. Гроші і їх основні риси. Еволюція грошей і їх функції.
- •19. Функціональні форми грошей.
- •20. Грошовий обіг і його закони.
- •21. Інфляція, її суть і причини.
- •22. Підприємство – первинна ланка економіки. Види підприємств.
- •23. Система управління сучасним підприємством. Роль маркетингу в діяльності підприємства.
- •24. Суть підприємства і умови його існування. Підприємництво в системі товарного виробництва.
- •25. Принципи підприємництва. Види підприємницької діяльності. Закон України «Про підприємництво».
- •26. Організаційно-правові форми господарювання.
- •27. Суспільне відтворювання: суть і основні риси. Просте товарне виробництво. Розширена форма товарного виробництва, її основні риси і механізм виникнення.
- •28. Економічне зростання і його типи.
- •29. Капітал як економічна категорія товарного виробництва. Основний та оборотний капітал.
- •31. Робоча сила, її вартість. Наймана праця. Заробітна плата – категорія товарного виробництва.
- •32. Форми і системи заробітної плати. Функції заробітної плати. Сучасна структура заробітної плати.
- •33. Витрати виробництва, їх суть і види. Ефективність використання факторів виробництва.
- •34. Закон спадаючої віддачі та ефект масштабу. Собівартість продукції. Напрями мінімізації собівартості продукції.
- •35. Сутність, структура та функції цін. Особливості ціноутворення в Україні.
- •Структура цін
24. Суть підприємства і умови його існування. Підприємництво в системі товарного виробництва.
Підприємство — первинна ланка народного господарства. Народне господарство країни є складною структурою галузей, що виробляють найрізноманітніші товари та надають послуги населенню, суспільству з відповідною системою виробничих відносин.
Підприємство у політекономічному розуміиві — це первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка виступає як товаровиробник і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності.
На підприємстві відбувається безпосередньо поєднання робочої сиди із засобами виробництва, значною мірою вирішується доля НТП, ефективності виробиицтва. Від діяльності окремих підприємств залежать величина створюваного валового національного продукту, соціальне-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб населення. Як самостійна господарська одиниця підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами. У філії банку підприємство має розрахунковий рахунок, на який надходять кошти за реалізовану продукцію і з якого оплачуються рахунки інших підприємств за поставку сировини, напівфабрикатів, виплачується заробітна плата членам трудового колективу, здійснюються інші платежі.
Важливою проблемою суспільного виробництва є визначення оптимальних розмірів підприємств. Оптимальними вважаються такі розміри, за яких створюються наіі-більш сприятливі умови для використання досягнень науки, техніки, при мінімальних затратах досягається ефективне виробництво високоякісної продукції. Оптимальні розміри підприємства визначаються у кожному окремому випадку і залежать від досягнень рівня техніки, технології, паливно-енергетичних ресурсів, розвитку транспорту, професійного рівня робітників тощо. Відповідно до цих умов підприємство може бути великим, середнім або малим.
блокуванню відповідно до потреб ринку.
При визначенні оптимальних розмірів підприємств враховують не лише чисто технічну сторону виробництва, а й соціальне-економічне становище — наявність трудових ресурсів, їх зайнятість, ступінь задоволення потреб населення у тому чи іншому товарі тощо.
Міжнародний досвід свідчить, що поряд з великими підприємствами, об'єднаннями доцільне функціонування середніх і малих. Невеликі, технічно добре оснащені підприємства у багатьох випадках мають переваги. Вони можуть швидше і гнучкіше враховувати технологічні нововведення, зміни попиту, більш оперативно задовольняти потреби у дрібносерійній і поштучній продукції, краще використовувати вільні трудові ресурси, особливо у малих містах.
Дрібні підприємства можуть бути субяостачальниками різних деталей для великих підприємств. Причому це вигідно обом сторонам. Досвід закордонних великих корпорацій США, інших капіталістичних країн, а також наших підприємств-гігантів показує, що виготовляти самостійно все, до дрібних деталей, невигідно і недоцільно, оскільки другорядним виробам завжди приділяється менше уваги, ніж основним, а це у свою чергу впливав на якість кінцевого виробу.
В Україні у процесі роздержавлення економіки найважливішою соціально-економічною метою є передача значної частини державної власності трудовим колективам. Це основний шлях подолання відчуження трудящих від власності на засоби виробництва і результатів праці, від самого процесу праці, від управління виробництвом, від економічної влади тощо.
Законами України визначено три оевовжх ввдаї підприємств: державне, колективне та індивідуальне. При цьому остання група має можливість створевам іидіивідуального (заснованого на особистій праці власника), сімейного та приватного (з правом наймання робочої сили) підприємства.
Державні підприємства поділяються на два вида: державне комунальне, засноване ва власності адміністративно-територіальних одиниць, і республікамське, засноване на державній власності, а також інших тяшв підприємств, включаючи орендне, що не суперечить законодавчим актам України.
Для підприємств усіх форм власності затверджено загальні умови їх утворення та функціонування. Кожне підприємство повинно пройти державну реєстрацію.
Оцінкою діяльності приватних, колективних і державних яідприємств може бути лише їх висока економічна ефективність, а також постійно зростаючий добробут працюючих.
Приватне підприємство підприємство, засноване на власності фізичної особи, з правом найняття робочої сили
Колективне підприємство підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства.
Господарськими товариствами, згідно з українським законодавством, визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами через об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать:
• акціонерні товариства;
• товариства з обмеженою відповідальністю;
• товариства з додатковою відповідальністю:
• повні товариства;
• командитні товариства.
Товариством з обмеженою відповідальністю називається товариство, статутний фонд якого розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.
Товариством з додатковою відповідальністю називається товариство, статутний фонд якого (аналогічно товариству з обмеженою відповідальністю) поділений на частки, розмір яких визначено установчими документами. Але учасники такого товариства відповідають за його боргами не тільки своїми внесками до статутного фонду, а (в разі необхідності) і належним їм майном (в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника).
Повним товариством називається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитним товариством називається товариство, яке включає як учасників, що відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, так і учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.