9. Економічні потреби, їх сутність і структура. Закон зростання потреб і механізм його дії. Виробництво як визначальний чинник формування потреб і їх розвитку.

Будь-які потреби - це ставлення людей до умов їх життєдіяльності. В структурі потреб суспільства можна виділити потреби людей у спілку ванні з природою, потреби у засобах виробництва і предметах споживання, погреби у саморозвитку і соціальному спілкуванні, потреби у творчій праці і відпочинку тощо.

Економічні потреби - це ставлення людей до економічних умов життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ і послуг та бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер. їх походження визначається двома групами причин: фізіологічними, оскільки людина є живою істотою і потребує певних умов та засобів існування, суспільними, оскільки життєдіяльність людини відбувається в рамках суспільства.

Потреби можна класифікувати передусім за суб'єктами та об'єктами. За суб'єктами потреби поділяються на: індивідуальні (в їжі, одязі, житлі, у певних послугах людини); колективні (трудового колективу у кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі, відповідних умовах праці); суспільні (у зниженні рівня інфляції та безробіття, конвертованості національної валюти ); потреби домогосподарств, підприємств та держави як особливого суб'єкта економіки. Домогосподарства мають потребу якнайвигідніше розпоряджатися ресурсами (продати, здати в оренду). Підприємства мають потребу в підвищенні конкурентноздатності своєї продукції, зниженні витрат виробництва, збільшенні прибутків.

За об'єктами потреби класифікуються на: породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі та ін.) і потреби породжені існуванням людини як соціальної істоти (соціальні потреби в освіті, інформації, спілкуванні і ін.); матеріальні (потреби в матеріальних благах та послугах) і духовні (потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні); першочергові (потреби в предметах першої необхідності, продуктах харчування, одягу, житлі, громадському транспорті, збереженні здоров'я) та непершочергові (потреби в предметах розкоші - яхтах, хутрах, парфумах тощо). Крім того, потреби класифікуй)! і, за ступенем їх реалізації поділяючи на абсолютні, дійсні і платоспроможні. Абсолютні (максимальні) погреби - це ті, які відповідають останнім досягненням науки і техніки і які будуть задоволені в перспективі . Вони є орієнтиром економічного розвитку. Дійсні погреби - це ті, що склалися на основі досягнутого рівня виробництва і є суспільно нормальними для даного періоду. Вони показують можливість задоволення потреб людини при нинішньому рівні розвитку.

Прийнято розрізняти три етапи розвитку потреб. Перший етап характеризується домінуванням матеріально-речових потреб (в продуктах харчування, одязі, житлі, речах довготривалого вжитку -телевізорах, автомобілях, холодильниках і ін.). Другий етап характеризується переходом до економіки споживання, мається на увазі формування таких потреб, як побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги і ін. Третій етап розвитку потреб характеризується появою і розвитком гуманітарних потреб, пов'язаних з творчістю, духовним розвитком людини. На цьому етапі має відбутись зміна характеру праці і зростання вільного часу.

Потреби реалізуються в процесі споживання. Однак потреби і споживання не співпадають, бо, як вже говорилося, споживання завжди обмежене платоспроможністю населення та суб'єктів виробництва і самим виробництвом.

ЗАКОН ЗРОСТАННЯ ПОТРЕБ

Джерелом розвитку економіки є реалізація закону зростання потреб, сутність якого полягає в суперечності між розвитком продуктивних сил, розширенням обміну, що сприяє появі нових потреб, і обсягом та структурою споживання, які не відповідають новій системі потреб. Подолання Цієї суперечності відбувається завдяки зростанню потреб. На практиці цей процес виявляється в змінах ступеня задоволення економічних потреб, зростанні вимог до кількості та якості засобів виробництва, що зумовлює появу досконаліших видів машин, верстатів, устаткування, предметів.

Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише ство­рюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що в ньому діє об'єктивний закон зро­стання потреб.

Об'єктивний закон зростання потреб відображує безперервне зростання маси і різноманітності споживних вартостей в результаті зростання продуктивних сил. Це призводить до зміни структури виробництва і витіснення існуючих потреб новими. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближен­ню народів різних країн, що веде до збільшення продуктів праці, а отже, до появи нових потреб.

Поява нових споживних вартостей спочатку має обмежений ха­рактер. Незважаючи на обмеженість, нові споживні вартості стають суспільною потребою. Оскільки відразу всіх членів суспільства за­безпечити новоствореними споживними вартостями неможливо, між попитом на них і пропозицією виникає суперечність. Остання може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання, оскільки потреби не тільки є результатом виробниц­тва, а й впливають на нього. Виробництво завжди в кінцевому підсум­ку пов'язано з потребами, що склалися. Поза потребами неможли­ве й саме виробництво.

Особливо динамічно зростають потреби, змінюється їхня струк­тура в умовах високих темпів розвитку науки і техніки. Завдяки їм економіка набула такого рівня розвитку, що спроможна задовольня­ти не тільки такі важливі життєві потреби, за котрі боролося люд­ство багато століть, як їжа, одяг, житло, охорона здоров'я (первинні потреби), а й потреби, що дістали назву другої групи, які є поро­дженням розвитку особистості та виступають у буденному житті як «потреби вільного часу».

Рушійною силою розвитку сучасного суспільства є забезпе­чення умов для безперервного розвитку потреб.

Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці роз­винених країн в сучасних умовах є те, що, з одного боку, відбу­вається перехід від масового виробництва і масового споживання до індивідуалізованого. Наприклад, люди хочуть різноманітніше одягатися, враховуючи особливості своєї зовнішності, віку, професії тощо. А з іншого боку, індивідуальні потреби, які динамічно роз­виваються (творчі види праці, фізична культура, спорт, захист на­вколишнього середовища, збереження миру) можуть бути реалізо­вані лише на колективних засадах, спільній діяльності колективів, людей певного регіону, всієї планети. Отже, відбувається одночас­ний процес індивідуалізації та колективізації потреб. Неухильне зростання потреб людей, колективів, нації висуває перед економікою все складніші завдання. Адже у кожний конкрет­ний період рівень виробництва не дає можливості задовольнити всі потреби всіх суб'єктів економічної діяльності. Це є стимулом як для суб'єктів економічної діяльності, так і для розвитку самої економіки.