Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого »

Кафедра: кримінології та кримінально-виконавчого права

Індивідуальна робота на тему:

«Реалізація права на судовий захист окремих категорій працівників»

Виконали:

студенти 2 факультету,

5 курсу, 2 групи

Вірик Н.І.

Безкоровайна С.С.

Перевірив:

ас. Автухов К.А.

Харків 2012

План

І.Вступ

ІІ. Основна частина:

1. Реалізація права на судовий захист.

2.Реалізація права на судовий захист працівників органів внутрішніх справ.

3. Судовий захист прав військовослужбовців.

ІІІ. Висновок

ІV. Список використаних джерел

Вступ

Одним із вирішальних напрямків державної політики України є реформування внутрішнього законодавства з метою наближення до світових стандартів правового поля демократичної країни. Схвалена Верховною Радою ще в квітні 1992 року Концепція судово-правової реформи вже майже 20 років вселяє надію в наших громадян, що в державі нарешті буде створена демократична судово-правова система, яка дасть змогу надійно захистити їх прав та свобод [1, c.87].

Ні для кого не є секретом, що норми трудового права не забезпечують захист прав працівників. Ступінь залежності працівників від представників роботодавця настільки велика, що призводить до їх відмови від захисту своїх прав, гарантованих трудовим законодавством. Тому на практиці застосовуються правила, які встановлює для працівників роботодавець. Дані правила часто далекі від вимог норм трудового законодавства. Не можна не помітити і відсутність дієвих механізмів, що забезпечують правомірну поведінку роботодавців та захист трудових прав працівників.

Очевидно, що використання працівником будь-яких способів і форм захисту трудових прав призводить до виникнення конфлікту з роботодавцем, який загрожує працівникові втратою робочого місця.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, звертатися за захистом до суду та інших державних органів.

Тема прав людини, законодавчого закріплення механізму їх реалізації, а також судового захисту посідає провідне місце в сучасному суспільстві. Варто зазначити, що дослідженням проблеми забезпечення та захисту прав людини і громадянина займались такі правники як М.А. Гурвич, який створив вчення про право на позов та його передумови, С.В. Ківалов, В. Маляренко, Г. Макаренко, М. Аракелян, Ю. Шульженко та інші, що свідчить про її актуальність.

Право людини і громадянина на судовий захист відноситься до громадянських прав, причому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля як з боку окремих осіб, так і держави водночас.

Зокрема, Конституцією України передбачається низка гарантій, однією із яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

1.Реалізація права на судовий захист

Відповідно до Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Саме на судову гілку влади покладається реалізація важливої частини державних повноважень: забезпечення правосуддя та дотримання законності, захист конституційних прав і свобод громадян. Громадяни України дедалі частіше використовують своє конституційне право на судовий захист, передбачене ст.55 Конституції України [2, c.28].

Законодавство України закріпило право кожної особи на судовий захист(ст.55 КУ). Такий захист забезпечує реалізацію конституційного принципу про верховенство прав і свобод та їх найвищої цінності. В даний час судовий захист виступає основним способом захисту прав громадян у всьому механізмі гарантування прав і свобод людини і громадянина. Проте ні для кого не секрет, що в ході практичної діяльності судів щодо захисту прав громадян виникає безліч проблем, які не тільки знижують ефективність захисту, а й зумовлюють ступінь довіри громадян до судової системи. У зв'язку з цим необхідно розглянути деякі проблеми, які виникають на практиці в ході розгляду та вирішення конкретних справ. Становить особливу значимість аналіз практики судового захисту прав громадян у сфері праці.

Трудові права працівників - це частина можливостей, гарантованих державою у сфері трудової діяльності. Вони дозволяють всім трудящим використовувати вільно і без будь-якої дискримінації весь свій людський потенціал для задоволення своїх матеріальних потреб та забезпечення інтересів своєї родини. Цінність трудових прав полягає в тому, що вони дозволяють громадянам реалізувати себе в трудовій сфері таким чином, яким це допускається державою. Тому значення має не стільки проголошення та закріплення відповідних прав у Конституції та чинному законодавстві, скільки наповнення їх конкретним змістом, закріплення гарантій їх належної реалізації та захисту.

Судовий захист виступає основною гарантією захищеності трудових прав та їх непорушності. Саме судовий захист в першу чергу спрямована на захист від будь-яких порушень, як з боку державних органів, так і приватних осіб [3, c.25]. Суд - це та інстанція, яка здатна вводити діяльність держави, її органів і посадових осіб у правове русло.

Судовий захист являє собою вид державної та правового захисту, оскільки здійснюється тільки судом як органом державної влади, і при її реалізації суди керуються законом як основною формою права.

Необхідно відзначити і те, що судовий захист має свої специфічні особливості. По-перше, здійснення правосуддя відрізняється особливим об'єктом державного впливу, куди входить єдина система суспільних відносин, які мають підвищену цінністю для держави і суспільства. По-друге, судовий захист здійснюється тільки судом в особливій процесуальній формі, яка є найбільш складною, розгалуженою і детально врегульованою з усіх юрисдикційних процедур. По-третє, практична необмеженість "силового" впливу судових органів на правопорушників свідчить про важливість і особливий характер судового захисту. Саме судовий механізм дає можливість державі захистити найважливіші соціальні цінності (життя, честь, гідність, здоров'я та ін.) По-четверте, право на судовий захист, встановлене в ст.55 Конституції України, є універсальним. Це означає, що воно гарантується кожному (як громадянам, так і іншим особам), і оскаржуються до суду будь-які дії та рішення органів державної влади та місцевого самоврядування без будь-яких обмежень. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював у своїх рішеннях, що право на судовий захист належить до таких прав, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин.

Таким чином, статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Надання громадянам права на реалізацію судового захисту їх порушених конституційних прав є невід’ємним елементом законності у

державі. Можливість отримати судовий захист порушеного чи оскаржуваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу є одним з найважливіших прав особистості, що суттєво визначає її місце у суспільстві. Тому реалізація права на судовий захист має не тільки юридичне, але й суттєве соціально-політичне значення. Судовий захист надається кожному, хто має на нього право та потребує його. Будь-яка особа, що вважає своє право порушеним, має можливість звернутися за судовим захистом та доводити свою правоту.

Право, напевно, не мало б особливо важливого значення для суспільства та особи, якби не було забезпечене можливістю примусового здійснення, тобто реалізації права. Сутність судового захисту полягає в забезпеченні реальності правовідносин в суспільстві та надання їм сили державного примусу. Безпосередньо сам судовий захист являє собою компетентне і безспірне визнання законності вимоги правового характеру, як правило, за допомогою державно-владного примусу відповідних осіб до реального виконання їх юридичних обов’язків [4, С. 89-90].

Історією світової цивілізації доведено, що рівень демократії в суспільстві визначається місцем суду в системі органів державної влади та його роллю в захисті прав та свобод людини і громадянина.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Метою правосуддя є вирішення конфліктів шляхом розгляду на судових засіданнях конституційних, цивільних, кримінальних, господарських

та адміністративних справ з додержанням встановленої законом процесуальної форми [5].

Для реалізації права людини і громадянина на судовий захист необхідно, щоб особа, по-перше, мала певний рівень правового виховання і правової культури, і, по-друге, сама бажала свого захисту. На жаль, громадяни України не знають всіх своїх прав та не знають як захистити їх, вони не звикли до можливості судового захисту своїх прав і свобод і не використовують цей засіб в повній мірі [5]. Це обумовлено тим, що існує велика кількість колізій в українському законодавстві, нестабільне, часто змінюване законодавство. Судова система страждає від надмірного навантаження, недофінансування, що породжує її корумпованість.

З огляду на викладене, в кожній формі судочинства закріплене конституційне право людини і громадянина на судовий захист порушених прав і свобод. Зазначені процедури здійснення судової влади відрізняються тільки сферою законодавства, під яку підпадають правовідносини, в яких виникло порушення.

Кожна людина, що звертається до суду за захистом своїх прав, законно розраховує на всебічний та швидкий розгляд справи, на компетентність, незалежність та неупередженість суду. Історія свідчить, що необхідні постійні зусилля для підтримки та удосконалення захисту прав та свобод людини. Держава і суспільство мають бути зацікавленими у якнайповнішому здійсненні прав і свобод громадян, їх юридичному забезпеченні, оскільки ці права і свободи слугують не тільки особистим інтересам кожного, а й спрямовані на організацію нормального життя суспільства, здійснення перетворень на краще. Створення динамічної і ефективної судової влади в Україні -– передумова стабілізації всієї державної системи, успішної інтеграції нашої держави в правове поле цивілізованих країн світу.

Сьогодні правова система України знаходиться в стані кардинальної реформи з метою побудови демократичної, соціальної та правової держави. Фундаментальним принципом такої побудови повинен стати принцип

всебічного захисту прав і свобод людини. Головним органом, що забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, є суд. На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі.

З проголошенням України незалежною державою право кожного на судовий захист стало одним із фундаментальних прав людини, гарантованих у конституційному порядку. Закріплене в конституціях більшості розвинутих держав, воно посідає чільне місце в структурі конституційно-правового статусу людини та є необхідним фактором. Право на правосуддя відображається в основних засадах судочинства. Тому зміст цього права складається з наступних елементів: доступність правосуддя; право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення; незалежність і неупередженість суду; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; право на захист; публічність судового розгляду; розгляд справи в найкоротший строк, що передбачений законом [6, С. 19].