2. Класифікація електроустановок, приміщень і зон відповідно вимогам нтд

Електроустановка — сукупність машин, апаратів, ліній і допоміжного обладнання (разом зі спорудами і приміщеннями, в яких вони встановлені), призначених для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електричної енергії і перетворення її в інші види енергії.

Відкриті або зовнішні електроустановки — електроустановки, не захищені будівлею від атмосферних впливів.

Електроустановки, захищені тільки навісами, сітчастими огорожами і т. п., розглядаються як зовнішні.

Закриті або внутрішні електроустановки — електроустановки, розташовані всередині будівлі, яка захищає їх від атмосферних впливів.

Відносно захисту персоналу від торкання до струмоведучих частин і потрапляння всередину предметів, рідини і пилу, електрообладнання поділяється:

• відкрите;

• захищене;

• вологостійке;

• водозахищене;

• бризкозахищене;

• краплезахищене;

• пилозахищене;

• закрите;

• герметичне;

• вибухозахищене.

По умовах електробезпеки електроустановки поділяються на електроустановки з робочою напругою до 1 кВ і на електроустановки з робочою напругою більше 1 кВ.

Приміщення — простір, огороджений з усіх сторін стінами (в тому числі з вікнами і дверми), з покриттям (перекриттям) і полом. Простір під навісом і простір, обмежений сітчастими або решітчастими огороджувальними конструкціями, не являються приміщеннями.

Електроприміщення — приміщення або відгороджені (наприклад, сітками) частини приміщень, в яких розташовано електрообладнання, доступне тільки для кваліфікованого обслуговуючого персоналу.

Кваліфікований обслуговуючий персонал — спеціально підготовлені працівники, які пройшли перевірку знань в об’ємі, що є обов’язковим для даної роботи (посади), і які мають групу з електробезпеки, передбачену діючими правилами охорони праці при експлуатації електроустановок.

Сухі приміщення — приміщення, в яких відносна вологість повітря не перевищує 60 %. При відсутності в таких приміщеннях високої температури (>35°С), пилу і хімічно активних або органічних речовин, вони називаються нормальними.

Вологі приміщення — приміщення, в яких відносна вологість повітря більше 60 %, але не перевищує 75 %.

Сирі приміщення — приміщення, в яких відносна вологість повітря перевищує 75 %.

Особливо сирі приміщення — приміщення, в яких відносна вологість повітря близька до 100 % (стеля, стіни, піл і предмети, що заходяться в приміщенні, покриті вологою).

Жаркі приміщення — приміщення, в яких під впливом різних теплових випромінювань температура постійно або періодично (більше 1 доби) перевищує +35 °С (наприклад, приміщення з сушильнями, обпалювальними печами, котельні).

Пильні приміщення — приміщення, в яких по умовам виробництва виділяється технологічний пил, який може осідати на струмоведучих частинах, проникати всередину машин, апаратів і т. п.

Пильні приміщення поділяються на приміщення зі струмопровідним пилом і приміщення з неструмопровідним пилом.

Приміщення з хімічно активним або органічним середовищем — приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу знаходяться агресивні пари, гази, рідини, створюються відкладення або пліснява, які руйнують ізоляцію і струмоведучі частини електрообладнання.

По відношенню небезпечності враження людей електричним струмом розрізняються:

1) приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку;

2) приміщення з підвищеною небезпекою, характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:

- вологість або струмопровідний пил;

- струмопровідні поли (металеві, земляні, залізобетонні, цегляні і т. п.);

- висока температура;

- можливість одночасного торкання людини до металоконструкцій будівель, які мають з’єднання з землею, технологічних апаратів, механізмів і т. п., с одної сторони, і до металевих корпусів електрообладнання (відкритих провідних частин), з другої;

3) особливо небезпечні приміщення, характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпечність:

- особлива вологість;

- хімічно активне або органічне середовище;

- одночасно два або більше умов підвищеної небезпеки;

4) територія відкритих електроустановок по відношенню небезпеки враження людей електричним струмом прирівнюється до особливо небезпечних приміщень.

Пожежонебезпечні зони.

Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і зовні приміщень, в межах якого постійно або періодично знаходяться горючі (спалимі) речовини і в якому вони можуть знаходитись при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.

Класифікація пожежонебезпечних зон:

Зони класу П-І — зони, які розташовані в приміщеннях, в яких знаходяться горючі рідини з температурою спалаху вище 61°С.

Зони класу П-ІІ — зони, які розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалаху більше 65 г/м³ до об’єму повітря.

Зони класу П-ІІа — зони, які розташовані в приміщеннях, в яких знаходяться тверді горючі речовини.

Зони класу П-ІІІ — розташовані зовні приміщень зони, в яких знаходяться горючі рідини з температурою спалаху вище 61°С або тверді горючі речовини.

Зони в приміщеннях і зони зовнішніх установок в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від апарату, в яких постійно або періодично знаходяться горючі речовини, але технологічний процес ведеться з використанням відкритого вогню, розжарених частин або технологічні апарати мають поверхні, нагріті до температури самоспалаху горючих парив, пилу або волокон, не відносяться в частині їх електрообладнання до пожежонебезпечних.

Клас середовища в приміщеннях або середовища зовнішніх установок за межами вказаної 5-метрової зони слід визначати в залежності від технологічних процесів, яки відбуваються в цьому середовищі.

Визначення меж і класу пожежонебезпечних зон повинно виконуватися технологами сумісно з електриками проектної або експлуатаційної організації.

Вибухонебезпечні зони.

Вибухонебезпечна зона — приміщення або обмежений простір в приміщенні або зовнішній установці, в якому є або можуть створюватися вибухонебезпечні суміші.

Вибухозахищене електрообладнання — електрообладнання, в якому передбачені конструктивні міри по усуненню або утрудненню можливості запалення вибухонебезпечного середовища, яке його оточує, внаслідок експлуатації цього електрообладнання.

Іскробезпечне електричне коло — електричне коло, виконане таким чином, що електричний розряд або його нагрівання не може запалити вибухонебезпечне середовище.

Вибух — швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується виділенням енергії і створенням стиснутих газів, здатних виконувати роботу.

Вибухонебезпечна суміш — суміш з повітрям горючих газів, парив ЛЗР, горючих пилу або волокон з нижньою концентраційною межею запалення не більше 65 г/м³ при переході їх у завислий стан, яка при визначеній концентрації здатна вибухнути при виникненні джерела ініціювання вибуху.

До вибухонебезпечних відноситься також суміш горючих газів і парив легкозаймистих рідин (ЛЗР) з киснем або іншим окислювачем (наприклад, хлором).

Легкозаймиста рідина (ЛЗР) — рідина, яка здатна самостійно горіти після видалення джерела запалювання і має температуру спалаху не вище 61°С.

До вибухонебезпечних відносяться ЛЗР, у яких температура спалаху не вище 61°С, а тиск парив при температурі 20 °С складає менше 100 кПа (понад 1 ат).

Горюча рідина — рідина, яка здатна самостійно горіти після видалення джерела запалювання і має температуру спалаху вище 61°С.

Горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С відносяться до пожежонебезпечних, але нагріті в умовах виробництва до температури спалаху и вище відносяться до вибухонебезпечних.

Температура запалювання — температура горючої речовини, при який вона виділяє горючі гар або гази з такою швидкістю, що після запалювання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.

Класифікація вибухонебезпечних зон

Клас вибухонебезпечної зони, у відповідності з яким здійснюється вибір обладнання, визначається технологами сумісно з електриками проектної або експлуатуючої організації.

При визначенні вибухонебезпечних зон приймається, що:

а) вибухонебезпечна зона в приміщенні займає весь об’єм приміщення, якщо об’єм вибу- хонебезпечної суміші перевищує 5 % вільного об’єму приміщення;

б) вибухонебезпечної вважається зона в приміщенні в межах до 5 м по горизонталі і вертикали від технологічного апарату, з якого можливе виділення горючих газів або парив ЛЗР, якщо об’єм вибухонебезпечної суміші рівний або менше 5 % вільного об’єму приміщення. Приміщення за межами вибухонебезпечної зони слід вважати не вибухонебезпечним, якщо немає інших факторів, що створюють в ньому вибухонебезпечність;

в) вибухонебезпечна зона зовнішніх вибухонебезпечних установок обмежена розмірами, які визначені в ПУЕ.

Зони класу B-I — зони, що розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі гази або пари ЛЗР в такій кількості і з такими властивостями, що вони можуть створювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи, наприклад при завантаженні або розвантаженні технологічних апаратів, зберіганні або переливанні ЛЗР, що знаходяться у відкритих ємностях, і т. п.

Зони класу В-Іа — зони, що розташовані в приміщеннях, в яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів (незалежно від нижньої концентраційної межі запалювання) або парив ЛЗР з повітрям не створюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей.

Зони класу B-Iб — зони, що розташовані в приміщеннях, в яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів або парив ЛЗР с повітрям не створюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей і які відрізняються однією з наступних особливостей:

1. Горючі гази в цих зонах мають високу нижню концентраційну межу запалювання (15 % і більше) і різким запахом при крайнє допустимих концентраціях (наприклад, машинні зали аміачних компресорних і холодильних абсорбційних установок).

2. Приміщення виробництв, що пов’язані з обігом газоподібного водню, в яких по умовам технологічного процесу виключається створення вибухонебезпечної суміші в об’ємі, що перевищує 5 % вільного об’єму приміщення, мають вибухонебезпечну зону тільки у верхній частині приміщення. Вибухонебезпечна зона умовно приймається від відмітки 0,75 загальної висоти приміщення від рівню полу, але не вище кранового путі, якщо такий є в наявності (наприклад, приміщення електролізу води, зарядні станції тягових і стартерних акумуляторних батарей).

Зони класу В-1г — простори у зовнішніх установок, технологічних установок, які вміщують горючі гази або ЛЗР (за виключенням зовнішніх аміачних компресорних установок, надземних і підземних резервуарів з ЛЗР або горючими газами (газгольдери), естакад для зливання і наливання ЛЗР, відкритих нафтових пасток, ставів-відстійників з плаваючою нафтовою плівкою і т. п.

Зони класу В-ІІ — зони, розташовані в приміщеннях, в яких виділяються і переходять в завислий стан горючі пили або волокна в такий кількості и з такими властивостями, що вони здатні створювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи (наприклад, при завантаженні і розвантаженні технологічних апаратів).

Зони класу В-ІІа — зони, що розташовані в приміщеннях, в яких небезпечний стан відсутній при нормальній експлуатації, а можливий тільки в результаті аварій або несправностей.

Класифікація вибухонебезпечних сумішей по категоріям і групам надається в ПУЕ.

Розділ 1

Монтаж електроустаткування