Тема 3.4. Функціонування держави

Пит ання для самостійної роботи

1. Роль державного апарату у функціонуванні держави.

2. Державна служба і державні службовці. -

Завдання для самостійного вивчення

1. Охарактеризуйте роль державного апарату у функціонуванні держави.

2. Визначте основне призначення державного апарату.

3. Проаналізуйте характерні ознаки державного управління.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Питання 1. Роль державного апарату у функціонуванні держави

Апарат держави - це частина механізму держави.

Апарат держави - юридично оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу щодо управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.

Можливе подвійне розуміння поняття "апарат держави" -у вузькому та широкому значеннях.

Апарат держави (у вузькому розумінні) - власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, що складається з чиновництва й очолюється виконавчими вищими органами.

Апарат держави (у широкому розумінні) - поряд з власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, військові сили, міліцію, дипломатичні представництва за кордоном та інше. Ознаки апарату держави:

1) система державних органів, що являють собою відла-годжену структурну організацію, засновану на загальних принципах єдності кінцевої мети, взаємодії та зорієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави;

2. система юридично оформлених державних органів, тобто наділених компетенцією (повноваженнями, предметом відання, юридичною відповідальністю) й таких, що займаються управлінням суспільства на професійній основі як носії влади;

3. система державних органів, у межах якої діяльність державних службовців суворо відмежована від "власності", належної їм як суб'єктам;

4. система органів, кожний з яких має матеріально-технічні засоби для здійснення цих функцій;

5. система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

6. система органів, що здійснюють свою діяльність з управління суспільством й виконання функцій держави у безпосередньо управлінських і правових формах.

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарату не мають юридичного характеру. їх функції:

1 )організаційно-регламентаційна - розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів та інше;

2. організаційно-господарська - бухгалтерський облік, статистика, постачання тощо;

3. організаційно-ідеологічна - роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки.

Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворча, правозастосувальна, правоохоронна, контрольно-наглядова, засновницька.

1. Гіравогворча діяльність - форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або відміни правових норм. Ця діяльність включає в себе підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та видання.

2. Правозастосувальна діяльність - форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність включає в себе організацію і контроль за дотриманням норм права.

3. Правоохоронна діяльність - форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і залучення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони та захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до право­порушників.

Державні органи - це структурні ланки державного апарату. Державні органи - це частина державного апарату, група осіб або одна особа, які володіють юридично визначеною державно-владною компетенцією для виконання завдань і функцій держави.

Кожний орган держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свій предмет відання, завдання і функції.

Ознаки органу держави:

1. формується державою або безпосередньо народом (наприклад, парламент) відповідно до законів і функціонує на їх основі;

2. має передбачені конституцією чи іншими законами спеціальні функції, які він здійснює від імені держави;

3. володіє державно-владними повноваженнями, що дозволяють йому здійснювати юридично обов'язкові дії:

а) видавати нормативні й індивідуальні акти;

б) здійснювати контроль за точним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами;

в) забезпечувати та захищати ці вимоги від порушень шляхом застосування заходів виховання, стимулювання, а в разі потреби - застосовувати заходи державного примусу;

4. функціонально взаємодіє з іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом "дозволено тільки те, що прямо передбачено законом". Принцип "дозволено те, що не заборонено законом" не відноситься до діяльності державних органів;

5. скпадається зі службовців, які перебувають в особливих правовідносинах між собою й органом: обсяг, порядок використання ними владних повноважень встановлюються законом та отримують конкретизацію в посадових інструкціях, штатних розписах і т.д.;

6. має необхідну матеріальну базу - казенне майно, що перебуває в їх оперативному управлінні, власний рахунок у банку; джерело фінансування - державний бюджет;

7. має організаційну структуру, територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності, підлягає службовій дисципліні.

Очевидно, що державно організоване суспільство для підтримки своєї життєдіяльності, вирішення завдань, які стоять перед державою, потребує функціонування різних державних організацій.

Усі державні організації тісно пов'язані між собою. Кожна з них виконує відповідні завдання, є частиною загального механізму, в якому всі органи діють узгоджено, в рамках єдиної системи.

Державний апарат має специфічне призначення - здійснення державної влади, проте на його структуру і принципи формування впливають різні чинники економічного, політичного, історичного, релігійного й іншого характеру, причому суттєві чи функціональні зміни вимагають удосконалення державного апарату, появи нових органів держави.

На сьогодні основне завдання апарату держави - забезпечення організаційного, правового, документального, інформаційного та матеріально-технічного обслуговування діяльності держави.

Державний апарат відіграє вирішальну роль в організації функціонування держави. Здебільшого функціонування держави забезпечується через управлінську діяльність державного апарату, тобто через державне управління.

Державне управління - це вид діяльності державного апарату, суттю якого є здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально- економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод.

Оскільки державне управління - це діяльність, то вона органічно включає сукупність політичних суб'єктів. Отже, якщо вважати державу політико- організаційним інститутом, що являє собою систему взаємодії численних соціальних спільнот та апарату, то державне управління є конкретно- історичною формою політичного адміністрування.

Державне управління, яке здійснює переважно виконавча влада, - найбільш динамічна сфера діяльності держави, що виникає з потреби самого суспільства, здійснюється відповідними суб'єктами та у відповідних формах, відповідними методами.

Адже виконавча влада, яка є найбільш оперативною, повсякчасно має адекватно відповідати вимогам часу, знати інтереси соціальних груп та індивідів, заохочувати державну політику, що виходить з потреб суспільства, запроваджувати ефективне управління з метою найоптимальнішого задоволення людських потреб, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод, вільного політичного, економічного, соціального, духовного життя людей.

Аналіз характерних ознак державного управління дозволяє визначити його як багатогранну організуючу діяльність держави, спрямовану на виконання завдань та функцій, що здійснюються через практичну діяльність органів виконавчої влади.

Система органів виконавчої влади, або апарат державного управління - найбільш розгалужена та чисельна сукупність державних органів, частина державного механізму. Саме апарат державного управління є головним важелем практичного здійснення численних завдань виконавчої влади. Він щоденно здійснює практичну діяльність із забезпечення виконання законів України і на цій основі - управління об'єктами державної форми власності, керівництво господарською діяльністю державних підприємств й організацій, реалізацію економічної та соціальної політики держави, вирішення і узгодження значної кількості питань політико-адміністративного, соціально- культурного життя, державного регулювання всіма галузями економіки, надання громадянам управлінських послуг.

Питання 2. Державна служба і державні службовці

Професійна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, об'єднаннях громадян, органах місцевого самоврядування, недержавних структурах з призначення, обирання, конкурсу, контракту, що має своїм змістом реалізацію управлінських функцій.

Професійну службу за ознаками її організації й порядку відбування можна

поділити на такі види:

• державна служба;

• служба в органах місцевого самоврядування;

• служба в комерційних організаціях.

Відповідно до ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним доступом до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Державна служба - це врегульована законодавством професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави та які отримують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державна служба поділяється на два види:

1. цивільна - у державних органах і їх апараті (законодавчій, виконавчій та судовій владі), в державних установах та органах управління державними підприємствами;

2. мілітаризована - військова (у Збройних силах) і воєнізована (в органах міліції і т.д.).

Службовими особами є службовці державних органів, організацій, органів управління державними підприємствами, органів місцевого самоврядування, комерційних організацій, які своїми діями створюють юридичні акти або здатні породжувати, змінювати чи припиняти конкретні правовідносини.

Службовець - учасник подвійних правовідносин:

1. трудових, що залежать від професійного особистого положення, трудових прав і обов'язків, процесу праці;

2. адміністративних, що залежать від виконання служби, управлінських функцій (відносини влади).

Державний службовець - працівник державної організації, установи, підприємства, який здійснює в порядку, що визначений законом, трудові функції на професійних засадах на підставі трудового договору (контракту), отримує заробітну плату з державних коштів відповідно до посади та який підлягає службовій дисципліні.

Власне (безпосередньо) державні службовці - це особи, які наділені виконавчо-розпорядчими повноваженнями від імені держави. У багатьох країнах таких осіб зараховують до чиновників і відрізняють від простих державних службовців (учителів державних шкіл, працівників пошти, телеграфу та ін.).

У ряді країн, що належать до англо-американського типу правових систем, найбільш чисельну групу службовців розглядають як публічних службовців, а власне державних службовців - як цивільних службовців, що є різновидом публічної служби.

Окрім цивільної служби, виділяють також інші галузі служби: поліцейську, військову, судову, в'язничну тощо.

Ознаки державного службовця як професіонала управління:

• володіє інформацією як особливим предметом праці, за допомогою якої впливає на структури, якими управляє або які обслуговує;

• працює компенсаційно (отримує заробітну плату);

• працює в інтересах тих, хто оплачує працю;

• працює на професійній основі, займає посади відповідно до кваліфікації та досвіду.

Обсяг і порядок використання державним службовцем владних повноважень фіксується в юридичному документі -посадовій інструкції, штатному розписі та ін.

службовців поділяють на:

• керівників;

• спеціалістів;

• технічний персонал;

• допоміжний персонал.

Працівники комерційних організацій задіяні у приватному секторі - їх колективи, як правило, називають персоналом.

Особа, яка здійснює трудові функції на основі трудового договору (контракту) в приватному секторі, отримує оплату за свою працю залежно від прибутку недержавної (комерційної) організації.

Усіх працівників комерційної організації по відношенню до власності на її майно поділяють на дві категорії:

1. наймані працівники (службовці) - виконують роботу за винагороду, розмір й умови отримання якої визначають відповідні договори найму;

2. працюючі власники - володіють частиною майна та засобів підприємства й отримують винагороду у вигляді частки прибутку, що залишається у розпорядженнілідприємства.

Особливою групою службовців державних органів, підприємств, установ, працівників недержавних (комерційних) організацій є посадові особи.

Посадова особа - це спеціаліст з управління, який займає посаду в державному органі, підприємстві, установі, комерційній організації, постійно чи тимчасово виконує організаційно-розпорядчі та інші функції, що пов'язані з владним впливом на підлеглих та зі здійсненням юридично значущих дій, спрямованих на породження, зміну чи припинення правовідносин.

Ознаки державної посадової особи:

1. виконує функції публічного характеру;

2. юридично наділений державно-владними повноваженнями;

3. має право видавати правові акти, обов'язкові для інших осіб (підлеглих або не підлеглих по службі);

4. виступає носієм і представником державної влади;

5. може бути залученим до підвищеної юридичної відповідальності.

У Законі України "Про звернення громадян" від 02.10.96 закріплене право громадян на оскарження дій посадових осіб державних органів і суспільних організацій.

У ст. 55 Конституції України підкреслено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Класифікація посадових осіб може бути різною.

Категорії посадових осіб залежно від їх статусу:

1. недержавні службовці, які займають державні посади й володіють владно-розпорядчими повноваженнями стосовно осіб, які не є підлеглими по службі (представники влади); вищі посадові особи (суддя, прокурор та ін.); їх статус визначено Конституцією України та іншими законами.

2. державні службовці - особи, які перебувають на службі в державних органах та їх апарат; вони діють відповідно до Закону України "Про державну службу", інших законів про організацію й діяльність окремих державних органів;

3. ті, що займають керівні посади в органах управління державних органів і організацій (керівники міністерств, відомств тощо);

4. ті, що мають виборчий мандат (депутати, Президент). Категорії посадових осіб залежно від обсягу посадових

повноважень:

1. повноваження яких мають внутрішньоорганізаційний характер - керівний склад підприємств, установ, організацій;

2. повноваження яких мають публічний характер, тобто поширюються за межі державних органів на організації і іромадян, які безпосередньо не підлеглі їм по службі - міністри, голови державних комітетів, голови місцевих рад;

3. ті, що наділені повноваженнями застосовувати заходи примусу стосовно осіб, які їм не підлеглі - судді, працівники міліції та інші.

Посадовими особами в комерційних організаціях (у громадських товариствах) України не можуть бути:

• члени виборних органів суспільних організацій;

• військовослужбовці;

• посадові особи органів прокуратури, суду, служби державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату;

• посадові особи органів державної влади та управління, що покликані здійснювати контроль за діяльністю комерційних організацій.

Вищою посадовою особою в Україні є Президент України.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Які ви знаєте правові форми діяльності державного апарату?

2. Які з ознак органу держави можна визнати найважливішими?

3. Що таке державна служба? Чим вона відрізняється від роботи інших посадових осіб?