Тема 3.5. Держава та особа

Питання для самостійної роботи

1. Основи правового становища особи в Україні.

2. Гарантії здійснення прав та обов'язків громадян України.

Завдання для самостійного вивчення

1. Ознайомтеся з Конституцією України.

2. Розкрийте історію розвитку концепції прав людини.

3. Охарактеризуйте сучасний стан забезпечення прав людини.

4. Визначите поняття «основні права людини», класифікуйте їх.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Основи правового становища особи в Україні.

Правовий статус —- сукупність різних прав і обов'язків суб'єктів, закріплених нормами всіх галузей права.

Норми конституційного права складають лише основоположну галузь законодавства. Тому конституційне право виконує специфічну роль в закріпленні правового статусу людини і громадянина. Вона закріплює основи правового статусу особи, визначне її становище у державі і в суспільстві, в той час як інші галузі права фіксують права і обов'язки в певних сферах життя: майновий, трудовий, сімейний тощо.

Конституційний статус — основні права, свободи і обов'язки особи, закріплені в Конституції України. Конституційний статус включає невелику, але найбільш важливу частину всіх прав і свобод.

Правове становище — сукупність прав, свобод і обов'язків, що реалізуються.

Воно відрізняється від правового статусу, в першу чергу, за обсягом. Так, конституційний статус визначається нормативним документом, який має вищу юридичну силу.

Принципи конституційного статусу особи в демократичний державах:

Людина, її права і обов'язки — найвища цінність;

Всі громадяни мають права і свободи від народження;

Громадяни мають рівні права;

Основні права і свободи громадян є невідчужуваними;

Здійснення прав і свобод людини і громадянина не повинно порушувати права і свободи інших людей;

Основні права і свободи гарантовані державою.

Структура конституційного статусу особи:

Конституційні права — юридично визнані можливості людини обирати вид і міру своєї поведінки, які можуть бути реалізовані лише при умови виконання відповідного (кореспондуючого) юридичного обов'язку держави в особі державних органів, посадових осіб, інших суб'єктів права (наприклад, конституційне право на житло).

Конституційні свободи — такі правомочності особистості, які можуть бути реалізовані самостійно, без вступу у правовідносини з іншими органами держави, посадовими особами та іншими суб'єктами права. Наявність конституційних свобод передбачає лише невтручання з боку інших.

Конституційні обов'язки — передбачені і закріплені в Конституції певні вид і міра необхідної поведінки (обов'язок платити податки, охороняти навколишнє середовище, захищати Батьківщину). Обов'язок в принципі не передбачає можливість вибору, але межі вибору є. особливість конституційних обов'язків в тому, що за їх невиконання передбачена відповідальність не Конституцією, а цілою системою норм, які відносяться до різних галузей законодавства.

Відмінність конституційних прав, свобод і обов'язків носить принциповий характер: за невиконання обов'язків можуть бути застосовані санкції, небажання використовувати приналежні особистості права і свободи не переслідуються законом.

Гарантії конституційного статусу особи — ті умови і заходи, за допомогою яких забезпечуються реалізація і захист основних прав і свобод громадян.

Обов'язок гарантувати основні права і свободи покладається на державу і всю систему державних органів. Президент є гарантом прав і свобод. Верховна Рада закріплює гарантії шляхом законодавчої бази. В цьому же напрямку діють Уряд, місцеві органи самоврядування і громадські організації. Сама людина справі захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом. Особлива роль в захисті належить правоохоронним і судовим органам.

Розрізняють соціально-економічні, політичні і юридичні гарантії. Соціально-економічні гарантії полягають у створенні державою таких умов, які дозволили б людям підвищити свій добробут. До них відносять соціальну стабільність, розвинута економіка, забезпечення зайнятості, збільшення робочих місць, підвищення платоспроможності населення, зниження податків, створення розгалужених транспортних, інформаційних систем.

Політичні гарантії будуть наявні, коли громадяни зможуть в певній мірі брати участь в управлінні державою, коли політичні структури будуй, стабільними, будуть здатними сприяти досягненню громадської згоди, коли у суспільстві будуть досягнуті необхідні рівні політичної культури.

Юридичні гарантії — закріплені в законодавстві правові умови і засоби, які забезпечують здійснення і охорону прав і свобод людини і громадянина Правовий статус громадянина Термін "правовий статус" вживається для характеристики правового становища громадянина вцілому. Він включає в себе сукупність прав і обов'язків громадянина, зокрема, взаємні зобов'язання і державою, громадянином якої він є. Громадянством називається стійкий, не обмежений у просторі і часі юридичний зв'язок особи з державою, що знаходить своє вираження у взаємних правах і обов'язках держави і особи Громадянин тої чи іншої держави має державні гарантії своїх прав і свобод, які мають бути закріплені в основному законі та відповідати міжнародним стандартам прав людини, тобто перебувати на загальновизнаному рівні дотримання, нижче якого не може опуститися жодна держава. Якщо особа мін стійкий юридичний зв'язок із державою з монархічною формою правління, m такий зв'язок називається не громадянством, а підданством. Набуття громадянства може відбуватися за народженням (філіація) або за заявою (натуралізація). Особа, яка раніше була громадянином певної держави, може відновити своє громадянство шляхом реінтеграції. Громадян іншої держанії називають іноземцями. В Україні на них поширюється дія всіх закон і и держави. Правовий статус іноземця в Україні дорівнює правового статусу громадянина України, крім випадків, передбачених законодавством. Дня захисту власних громадян за кордоном держави створюють дипломатичні пі консульські установи. Дипломатичні представництва створюються дли захисту інтересів громадян, а також для ведення переговорного процесу пі інформування про обстановку в державі перебування. Консульські установи проводять в основному роботу з документами і надають безпосередню допомогу громадянам своєї держави. Законодавство деяких держав передбичін можливість одночасного перебування особи у громадянстві двох чи кількох держав, що у міжнародному праві називається біпатризмом. Особи (V і громадянства називаються апатридами. Кожна держава встановлює пенні умови вступу у своє громадянство та виходу з нього. Основними вимогам и прийняття громадянства України є: визнання і дотримання законодавств

України, безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років, володіння державною мовою в необхідному для спілкування обсязі, наявність законних джерел існування. Припинення громадянства України здійснюється лише добровільно. Правовий статус громадянина — це правове становище особи, що перебуває в громадянстві даної держави. Його центральним елементом є суб'єктивні права громадян, тобто права, які належать конкретній особі. Можна виділити такі види правового статусу громадянина: □ Загальний статус, тобто однаковий для всіх громадян і закріплений конституцією; □ Спеціальний статус, тобто особливий статус окремих категорій громадян; G Індивідуальний статус, тобто статус окремого громадянина. Неважко зрозуміти, що й інші категорії осіб (іноземці, біженці, апатриди, біпатриди) також мають особливий правовий статус. Розглянемо це на прикладі України. Правовий статус іноземців відрізняється від правового статусу громадян України тим, що вони: мають пересуватися і проживати на території України у встановленому порядку, не можуть бути обраними до органів державної влади, не проходять службу в збройних силах України, проходять візовий контроль. Біженцем є особа, яка залишила свою державу через переслідування і небажання користуватися її захистом. Цей статус не може надаватися злочинцям. В Україні біженець зобов'язаний дотримуватися законодавства та законних вимог органів державної влади. Біженець не може бути повернутий до держави, умови якої спонукали його до статусу біженця. Біпатризм може бути наслідком як бажання самої особи, так і особливостей законодавства різних країн. Подвійне громадянство породжує певні проблеми як для особи, так і для держав, громадянином якої вона є (виконання військового обов'язку, реалізація дипломатичного захисту тощо). Аиатризм відбувається внаслідок припинення громадянства однієї країни і не набуття при цьому громадянства іншої. Міжнародно-гіравове регулювання у цій сфері спрямоване на захист прав апатридів (Конвенція про статус апатридів, 1954р.) та на скорочення випадків безгромадянства (Конвенція про скорочення безгромадянства, 1961р.). Правовий статус дипломатів і консулів визначається спеціальними міжнародними актами і містить привілеї. Отже, правовий статус громадянина є досить складним поняттям.

Питання 2. Гарантії здійснення нрав та обов'язків громадян України.

Проголошення будь-якого права людини, навіть закріпленого відповідними актами держави та її органів, ніщо без реальних гарантій його здійснення. Під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини та громадянина розуміють систему соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист.

Без гарантій права свободи та обов'язки людини і громадянина перетворюються на своєрідні «заяви про наміри», що не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства. Гарантії за сферою дії: внутрішньодержавні (національні); міжнародні.

Гарантії за способом викладення:

прості;

складні;

змішані.

Г арантії за підставою правового становища особи:

загальні;

спеціальні;

індивідуальні.

Загальні гарантії прав, свобод і обов'язків:

1. Соціально-економічні — єдність соціально-економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових коштів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист усіх форм власності. Соціальж- партнерство між людиною і державою, робітником і роботодавцем, шхікт конкуренції у підприємницькій діяльності.

2. Політичні — наявність розвиненої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політична багатоманітність. Можливість користуватися своїми правами та свободами, захищати свої інтереси. Поділ влади. Наявність незалежної конструктивної опозиції, політичного плюралізму та ін.

3. Ідеологічні (духовно-моральні) — ідеологічна багатоманітність Заборона монополізації ідеології. Заборона релігійної, расової ворожі к"іі Демократична громадська думка. Необхідний освітній рінсні, (загальнодоступність і безплатність освіти). Доступ до інформації іа їм Конституція України затвердила політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність і неможливість визнання державою будь-якої ідеології як обов'язкової (ст. 15).

4. Юридичні — система юридичних засобів і способів охорони і захисту прав людини і громадянина. Обов'язок держави забезпечити особі прана ми судовий захист та інші способи захисту, не заборонені законом, а також право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги.

а) Юридичні гарантії стосуються насамперед правотворчої діяльним і держави, способів закріплення прав людини і принципів дії фіксуючих іч норм, визначення порядку реалізації прав, форм їх охорони.

У кожній державі права людини закріплюються або в конституції, або и спеціально присвяченій ним декларації. У поточних законах і підзаконнич юридичних актах передбачаються процедури, механізми реалізації і захисту основних прав людини, закріплених у конституції. Норми про права людини можуть мати як пряму дію, так і дію через конкретні спеціальні закони, що встановлюють форми їхньої реалізації. Принцип прямої дії (закріплений у Конституції України) є демократичнішим, проте його реалізація припусти високий рівень правової культури.

У наш час в Україні, крім Конституції України, діє ряд законів, які гарантують реальність прав у сфері економіки (приватизація, власність, підприємництво), у галузі політики (громадянство, свобода преси, об'єднань громадян та ін.), у соціальній сфері (захист прав споживачів, охорона праці ш ін.).

б) Важливо не лише законодавче закріплення прав, але й адекватне сприйняття чинного нормативного матеріалу всіма його адресатами, що знаходить вираження в безпосередній діяльності, яка реалізує право, та у правозастосовній діяльності держави. Остання включає можливість примусового виконання прав громадян і усунення перешкод на шляху їхньої реалізації.

За допомогою гарантій прав і свобод людини здійснюється їхнє забезпечення, тобто створення умов для їхнього здійснення. Забезпечення прав і свобод людини включає три елементи (напрямки) державної діяльності:

• створення умов для реалізації прав і свобод людини — шляхом позитивного впливу на формування їх загапьносоціальних гарантій;

• охорона прав і свобод людини — шляхом проведення профілактики їх порушень;

• захист прав і свобод людини— відновлення порушеного правового статусу, притягнення порушників до юридичної відповідальності.

У літературі висловлюються різноманітні точки зору з приводу понять захисту та охорони прав людини. Зрозуміло, що ці поняття не можна ототожнювати.

Охорона кожного права існує постійно і має на меті забезпечити дію права. Вона передбачає превенцію, тобто недопущення протиправних дій. Отже, охорона прав і свобод — стан правомірної їх реалізації під контролем соціальних інститутів, але без їх втручання.

Необхідність вдавання до захисту прав з'являється лише при перешкоді їх здійсненню, або порушенні, або погрозі порушення. Захист може здійснюватися шляхом втручання органів держави в процес реалізації прав і свобод як охоронна реакція на об'єктивний чинник відхилення від правопорядку, виражатися в санкції, відповідальності, а також, наприклад, у гарантіях особистої безпеки співробітників міліції.

Юридичні гарантії прав людини поділяються на

• гарантії реалізації прав;

• гарантії охорони прав;

• гарантії захисту прав.

Гарантії охорони —встановлення меж здійснення прав і свобод, їх конкретизація в законодавстві;

встановлення процедур, засобів заохочення, стимулювання, пільг для ініціативної реалізації прав;

встановлення засобів профілактики і запобігання правопорушень.

Гарантії захисту - конституційний нагляд, контроль, відповідальність правопорушника; встановлення заходів відповідальності винних за порушення прав і свобод громадян; встановлення заходів захисту прав, відновлення порушеного права.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Який зміст вкладається в поняття «прав людини»?

2. Як розрізняються права людини за часом їх виникнення?

3. В чому полягає суть та празначення прав та обов'язків громадян України?

4. Які Ви знаєте гарантії здійснення прав та обов'язків громадян України?