Тема 2.2. Роль держави і права в організації та здійсненні політичної влади

Питання для самостійної роботи

1. Роль права в організації суспільства.

2. Співвідношення між політикою та державою.

Завдання для самостійного вивчення

1. Наведіть приклади індивідуального та нормативного соціально- иравового регулювання.

2. Визначте основне соціально-політичне призначення сучасного права.

3. Охарактеризуйте співвідношення права і політики.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Роль нрава в організації суспільства

У будь-якому історичному суспільстві для підтримки порядку вимагається регулювання за допомогою соціальних норм.

Регулювати - означає спрямовувати поведінку людей, їх груп і всього суспільства, вводити їх діяльність у певні рамки. Розрізняють два види соціального регулювання: індивідуальне (упорядкування поведінки конкретної особи в конкретному випадку) та нормативне (упорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил - зразків, моделей, що поширюються на всіх, на всі аналогічні випадки).

Поява нормативного соціального регулювання послугувала якісним поштовхом для становлення (виникнення і розвитку) права.

У первісному суспільстві нормативним соціальним регулятором були норми, звичаї - правила поведінки, що ввійшли у звичку в результаті багаторазового повторювання протягом тривалого часу.

Сьогодні право охоплює не тільки сферу нормативних та індивідуальних приписів і рішень, а й реальне використання юридичних можливостей, реальне виконання обов'язків.

Право, окрім цього, с і регулятором, і юридичною формою суспільних відносин, які зображують суспільне буття.

При такому широкому розумінні права стає очевидним, що його зміст створюється суспільством, держава лише надає цьому змісту нормативної форми, тобто "зводить його в закон".

Для розуміння сутності та природи права треба зосередити увагу на багатогранності способу і форм вияву права в соціальному житті, які відображають його універсальність і всі аспекти регулятивного впливу.

Сутність права визначається з урахуванням таких положень:

• право існує у формах, що фіксують певні юридичні конструкції;

право може існувати й поза інституційними формами свого виявлення (як ідеї, оцінки, зв'язки або діяльність суб'єктів, яка розкриває динамізм права);• з формальної точки зору право виступає як регулятор, організатор, що обслуговує певний соціальний інтерес.

Сьогодні ми здебільшого звертаємо увагу на позитивні якості праїш, називаємо його ознакою цивілізованості суспільства, втілеппмм справедливості та моральності, вищої соціальної доцільності тощо.

Право має своєрідну подвійну природу. Як і держава, воно є знаряддям політичної влади, котра, з одного боку, забезпечує здійснення спільних інтересів суспільства, а з іншого - служить насамперед найвищим верствим, які схильні видавати за загальносуспільні саме свої власні, групові інтереси

Отже, серед правових норм майже завжди можна знайти такі, що маю п. загальносоціальний характер, і такі, що запроваджені в інтересах конкретно) соціальної групи.

У процесі досягнення справжньої демократизації суспільства та реального народовладдя неухильно має зростати роль права у реалізації саме загальносуспільних інтересів.

Сутність сучасного права визначається у його соціальному призначенім, ролі для формування та розвитку суспільства.

Сутність права - це внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносин, що виражається в єдності загальносо-ціальних і вузькокласових (групових) інтересів через формати-зоване (одержавлене) закріплення міри свободи, рівності та справедливості.

З регулятивної точки зору право спрямоване на впорядкування суспільних відносин (динамічний, регулятивний аспект).

У будь-якому суспільстві (класово-антагоністичному, соціально- неоднорідному, але демократичному) сутність права залишається незмінною в тому, що право було, є і буде владним нормативним регулятором суспільних відносин, поведінки людей.

На сучасному етані:

1. Право виступає як міра свободи - політичної, економічної, ідеологічної.

Принцип свободи реалізується через надання свободи вибору суспільного

устрою й форм правління, захист прав людини та забезпечення основних потреб життя людини, формування органів державної влади шляхом народного волевиявлення, створення умов для затвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі, користування різними соціальними послугами держави й приватних осіб і т.д.

2. В організації суспільства право виступає як міра справедливості, як морально-правове мірило вкладеного й отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їх правового забезпечення.

Правова справедливість містить у собі вимогу відповідності між фактичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства і їх соціальним становищем, між їх правами та обов'язками, злочином і покаранням, заслугами людей та їх суспільним визнанням.

3. В організації суспільства право спирається на принцип рівності.

Принцип правової рівності означає рівність усіх перед законом, рівність

прав і обов'язків незалежно від національної, релігійної та іншої належності,

іб

службового чи іншого становища, рівну відповідальність перед законом, рівний захист судом.

4. Правовий гуманізм в організації суспільства розкриває одну з найважливіших ціннісних характеристик права. Це -право на життя, здоров'я, особисту свободу й безпеку, охорону своєї честі та репутації, недоторканність особи і т.д.

Тобто право повинно створювати всі умови, необхідні для нормального існування й розвитку особи.

Соціальна цінність сучасного права полягає в тому, Що воно:

• втілює загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин;

• сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому.

Право вносить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві в умовах цивілізації немає іншої подібної системи соціальних норм, яка була б здатна забезпечити доцільне регулювання економічних, державно- політичних, організаційних та інших відносин.

Забезпечуючи простір для впорядкованої свободи й активності, право слугує фактором соціального прогресу.

Право є регулятором суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального управління, моралі тощо), інших соціальних благ.

У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.

Право перебуває в оточенні різних соціальних явищ, що впливають на нього, хоча водночас самі відчувають його вплив. Насамперед до таких явищ належать економіка та політика.

Право впливає на економіку:

1. право закріплює економічні відносини, що склалися в суспільстві, гарантує їх стабільність (право як закріплювач економічних відносин);

2. право стимулює створення й розвиток нових економічних відносин, якщо для цього існують відповідні умови (право як стимулятор);

3. право підтримує та охороняє існуючі економічні відносини, особливо ті, що виникли недавно (право як охоронець).

Яке співвідношення права й політики? Право залежить від політики:

• будь-які інтереси людей, перш ніж стати правом, мають бути опосередковані державною політикою (діяльністю законодавчих та інших правотворчих органів держави);

• політика в праві формується у вигляді формально закріплених прав і обов'язків, політичні вимоги стають правом лише тією мірою, в якій вони закріплені в системі загальнообов'язкових норм, що охороняються державою.

Політика залежить від права, яке є засобом вираження політики, її реалізації, гарантом пропаганди на користь певної політики.

Право впливає на політику:

• закріплює конституційно політичний лад суспільства, механізм дії політичної системи (розподіл влад, політичний плюралізм, статус парі ill. виборчі права та інше), політичні права й свободи громадян;

• робить легітимними політичні рішення й органи державної влади, що забезпечує їх підтримку населенням, визначає кордони та можливості діяльності як опозиції, так і правлячих структур;

• гарантує (охороняє і захищає) політичні права та свободи громадян, забезпечує механізм їх реалізації.

Право - це своєрідний індикатор зрілості політики певного класу (народу, держави).

Питання 2. Співвідношення міме політикою та державою

Які співвідношення між політичною і державною владами, між політикою і державою? Тут маємо дві протилежні точки зору:

1. "політична влада" і "державна влада", тобто політика й Держава - поняття тотожні, оскільки політична влада походить від держави і здійснюється при її прямій або непрямій участі;

2. "політична влада" та "державна влада" - поняття нетотожні, однак будь-яка державна влада є політичною.

І справді політична влада нерозривно пов'язана з владою державною, знаходить у ній своє продовження. Державна влада - головний типовий спосіб здійснення політичної влади.

Які відносини між політичною і державною владами?

1. Будь-яка державна влада має політичний характер, але не всяка політична влада є державною.

Приклад: двовладдя у Росії у 1917 р. - влада Тимчасового уряду і влади Рад. Ради мали політичну владу, але до жовтня 1917 р. не мали державної влади.

2. Державна влада виконує роль арбітра у відносинах між різними соціальними верствами суспільства, пом'якшує їх протиборство, здійсним "спільні справи". Держава - центральний інститут політичної влади. Ядром політики як сфери діяльності, яка пов'язана з відносинами між класами, націями й іншими соціальними г рупами, є проблема завоювання, утримання та використання державної влади.

Термін "політична влада" покликаний підкреслити реальну здатність і можливість класу (суспільного пласта, соціальної групи), який не володіє владою, вести боротьбу за її набуття, провадити свою волю в політиці - у межах правових норм і за їх допомогою.

Політична діяльність (політика) не вичерпується державною діяльністю. Вона здійснюється в рамках різних політичних партій, профспілок, міжнародних організацій. За допомогою політики реалізуються життєво важливі інтереси великих і впливових груп суспільства.

На відміну від держави, політика класу, іншої соціальної спільноти не здатна виконувати роль примирювача протиборних сил суспільства чи

здшснювати загальні справи .

3. Політика і держава мають різні форми механізмів діяльності.

Держава характеризується наявністю апарату управління й апарату примусу. Вона володіє владно-примусовим впливом на поведінку людей га їх організацій забезпеченими державно-правовими методами.

Політика класу й інших соціальних спільнот здійснюється через:

а) їх організації (опосередкований шлях);

б) політичні виступи (безпосередній шлях).

Якщо влада класу реалізується за допомогою державного апарату при опорі на апарат примусу, то вже можемо говорити про наявність у цього класу державної влади.

Державна влада не може протиставлятись політичній владі, оскільки політична влада в суспільстві немислима без держави.

Держава є основним універсальним акумулятором політичної влади, бо має можливість:

а) надати інтересу (волі) влади загальнообов'язковий характер;

б) використати спеціальні органи (апарат) для її здійснення;

в) застосувати у випадку потреби примус.

Зазвичай державна влада являє собою основний напрям здійснення політичної влади класу в державних органах за допомогою властивих тільки їй засобів і методів.

Політична «лада - публічні, вольові відносини, що встановлюються між суб'єктами політичної системи суспільства (у тому числі державного) на підставі політичних і правових норм.

Державна влада - публічно-політичні, вольові відносини, що складаються між державним апаратом та суб'єктами політичної системи суспільства на основі правових норм при опорі у разі необхідності на державний примус. Державна влада відносно самостійна і складає основу функціонування державного апарату.

Ознаки державної влади:

1. публічність влади - виступає від імені всього суспільства, має "публічну" основу своєї діяльності - казенне майно, власні доходи, податки;

2. апаратна влада - концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється;

3. верховна влада - юридично є загальнообов'язковою волею всього суспільства, має монопольне право видавати закони й опиратися на апарат примусу;

4. універсальна влада - поширює владні рішення на все суспільство;

5. суверенна влада - відокремлена від інших видів влади всередині країни (партійної, церковної тощо);

6. легітимна влада - юридично (конституційно) обгрунтована й визнана народом країни та світовим співтовариством.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

2. 1. У чому полягає подвійна природа права?Що означає твердження "Право виступає як міра свободи"?

3. Як право впливає на економіку країни?