Тема 2.3. Взаємозв'язок і взаємодія суспільства, держави та права

Питання для самостійної роботи

1. Поняття громадянського суспільства та його ознаки.

2. Структура громадянського суспільства.

Завдання для самостійного вивчення

1. Охарактеризуйте основні ознаки громадянського суспільства.

2. Поясніть, чому громадянське суспільство є структурованою плюралістичною системою.

3. Дайте характеристику громадянського суспільства як цілісної соціальнії'! системи.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Поняття громадянського суспільства та його ознаки

Формування громадянського суспільства так або інакше пов'язується і проблемами поліпшення держави, зростання ролі права та закону.

Аналіз історичних даних показує, що процес становлення громадянською суспільства складний і неоднозначний. Він охоплює десятки сторіч, починаючи з виникнення елементів громадянського суспільства в античному світі (Афіни, Рим), охоплює такі середовища середньовіччя, як вільні місій Любек, Новгород, прямує до розвинутих суспільних систем Європи II Америки в Новий час.

Становлення громадянського суспільства залежить від ступеня розвитку економічних і правових відносин, реальності особистої та економічнії! свободи індивідів, дієвості механізму суспільного контролю за держании владними структурами.

Якості громадянського суспільства закладені в будь-якій суспільнії! системі, але можуть мати різний ступінь розвитку.

Так, на певному відрізку часу вони перебувають в початковому стані, її умовах тоталітарної держави вони можуть бути тимчасово подавлені, перебувають у стані стиснутої пружини, при чітко визначеному класовому характері суспільного ладу вони дозуються й лише при досягненні соціальної рівноваги та в умовах демократичної правової державності отримую її. н&тежний розвиток і стають переважаючими.

Сучасне розуміння громадянського суспільства передбачає наявність у нього комплексу сутнісних ознак.

Відсутність чи нерозвинутість деяких з них дозволяє визначити СТШІ "здоров'я" соціального організму й необхідні напрями його

самовдосконалення. Потрібно розглянути ці ознаки більш широко.

1. Громадянське суспільство - це суспільство вільних індивідів.

В економічному аспекті це означає, що кожен індивід є власником. Він реально володіє тими засобами, що необхідні

людині для її нормального існування. Людина вільна у виборі форми власності, визначенні професії і виду праці, розпорядженні результатами своєї праці.

У соціальному плані приналежність індивіда до певної соціальної спільноти (сім'я, клан, клас, нація) не є абсолютною. Він здатний існувати самостійно, має достатнє право на самостійну самоорганізацію для задоволення своїх власних потреб й інтересів.

Політичний аспект свободи індивіда як громадянина полягає в його незалежності від держави, тобто в можливості, наприклад, бути членом політичної партії чи об'єднання, що критикують існуючу державну владу, має право брати участь чи не брати участь у виборах органів державної влади та місцевого самоврядування.

Забезпеченою свобода є тоді, коли індивід через визначені механізми (суд та інші) може обмежити свавілля державних чи інших структур стосовно себе.

2. Громадянське суспільство — це відкрите соціальне утворення.

У ньому забезпечуються свобода слова, вимагаючи свободи критики, гласність, доступ до різної інформації, право вільного в'їзду та виїзду, широкий і постійний обмін інформаційними, освітніми технологіями з іншими країнами, культурне й наукове співробітництво із закордонними країнами та суспільними організаціями, сприяння діяльності міжнародних й іноземних об'єднань відповідно до принципів і норм міжнародного права.

Воно пристосоване до загальногуманістичних принципів і відкрите для взаємодії з аналогічними утвореннями в планетарному масштабі.

Громадянське суспільство - це структурована плюралістична система.

Для нього характерні повнота, стійкість і поновленість набору системних якостей.

Наявність багатоманітних суспільних форм та інститутів (профспілки, партії, об'єднання підприємців, клуби і т.д.) дозволяє виразити й реалізувати різні потреби та інтереси індивідів, розкрити всю оригінальність людської істоти.

Плюралізм як риса, що характеризує структуру функціонування суспільної системи, має прояв у всіх його сферах:

• в економіці - це багатоманітність форм власності (приватної, акціонерної, кооперативної, суспільної, державної і т.д.);

• в соціальній і політичній - наявність широкої й розвинутої мережі суспільних утворень, в яких індивід здатний проявити й захистити себе;

• у духовній - забезпечення світоглядної свободи, виключення дискримінації з ідеологічних мотивів, толерантне ставлення до різних релігій, протилежних поглядів.

4. Громадянське суспільство - це система, що самостійно розвивається й

управляється.

Індивіди, об'єднуючись у різні організації, встановлюють між собою річні відносини, реалізуючи свої часто протилежні інтереси, чим забезпечують гармонійний, цілеспрямований розвиток суспільства без втручання держанії як владної політичної сили.

Громадянське суспільство має свої внутрішні джерела

саморозвитку, незалежні від держави.

Більше того, завдяки цьому воно здатне обмежити владну діяльність держави. Однією з важливих характеристик динаміки суспільства < громадянська ініціатива як осмислена й активна діяльність на благо суспільства. У поєднанні з такими моральними категоріями, як громадянський обов'язок, громадянська совість вона слугує надійним засобом подальшого поступального розвитку громадянського суспільства.

5. Громадянське суспільство - правове демократичне суспільство, де зв'язувальним фактором є визнання, забезпечення й захист природних і набутих прав людини та громадянина.

Ідеям громадянського суспільства про розумність і справедливість влади, про свободу та благо особи відповідають ідеї пріоритету права, єдності правії й закону, правового розмежування діяльності різних гілок державної влади.

Громадянське суспільство на шляху до правового розвивається разом іч державою.

Правову державу можна сприймати як результат розвитку громадянського суспільства й умову його подальшого удосконалення.

Сучасний цивілізований погляд на ці проблеми полягає в тому, що правовії держава не протистоїть громадянському суспільству, а створює для його нормального функціонування й розвитку найбільш сприятливі умови. В такій взаємодії перебувають гарантії вирішення проблем, що виникають, правовим цивілізованим способом, гарантії виключення соціальних катаклізмін, гарантії ненасильницького поступального розвитку суспільства.

Виходячи з вищеозначеного, можна подати сучасне визначення поняття "громадянське суспільство".

Громадянське суспільство - це вільне демократичне правове суспільство, що зорієнтоване на конкретну людину, створює атмосферу поваги до правових традицій і законів, загальногуманістичних ідеалів, забезпечу! свободу творчої й підприємницької діяльності, створює можливість досягнення добробуту й реалізації прав людини та громадянина, органічно напрацьовує механізми обмеження й контролю за діяльніс тю держави.

Громадянське суспільство стисло можна визначити як сукупність позадержавних й позаполітичних відносин (економічних, соціальних, культурних, моральних, духовних, корпоративних, сімейних, релігійних), що утворюють особливу сферу специфічних інтересів вільних індивідів - власників та їх об'єднань.

Питання 2. Структура громадянського суспільства

Структура - це внутрішня побудова суспільства, що відображає багатоманітність та взаємодію його складових, та забезпечує цілісність і

динамізм розвитку.

Системоутворюючим началом, що генерує інтелектуальну та вольову енергію суспільства, є людина з її природними потребами й інтересами, зовнішньо визначеними в юридичних правах і обов'язках. Складовими частинами (елементами) структури є різні спільноти, об'єднання людей та стійкі взаємозв'язки (відносини) між ними.

Структуру сучасного українського громадянського суспільства можна представити у вигляді п'яти основних систем, що відображають відповідні сфери його життєдіяльності.

1. Соціальна система - охоплює сукупність об'єктивно сформованих сукупностей людей і взаємовідносини між ними.

Це базовий, основоположний пласт громадянського суспільства, що здійснює визначальний вплив на життєдіяльність інших підсистем.

Насамперед потрібно окреслити блок відносин, пов'язаних із продовженням людського роду, відновленням людини, продовженням її життя, вихованням дітей. Це інститути сім'ї й відносин, обумовлені її існуванням, що забезпечують поєднання біологічних і соціальних начал у суспільстві.

Другий блок складають відносини, що відображають соціальну сутність людини. Це конкретні відносини людини з людиною як безпосередньо, так і в різних колективах (клубах, суспільних об'єднаннях і т.д.).

Третій блок утворюють опосередковані відносини між великими соціальними спільнотами людей (групами, прошарками, класами, націями, расами).

2. Економічна система - це сукупність економічних інститутів і відносин, в які вступають люди в процесі реалізації відносин власності, виробництва, розподілу, обміну й споживання сукупного суспільного продукту.

В якості первісного шару тут виступають відносини власності, що пронизують усю тканину економічних відносин й увесь цикл суспільного виробництва та споживання.

Відносини виробництва матеріальних і нематеріальних благ складають другий найбільш важливий для суспільної системи структурний шар. В основі виробництва знаходиться творча праця членів суспільства, тому невід'ємною частиною економічних відносин є трудові відносини.

Більш опосередкований та абстрактний характер мають виробничі відносини, які в силу своєї специфіки стають незалежними від волі й свідомості конкретної людини. Структурними елементами економічної системи є приватні, комунальні, акціонерні, державні, кооперативні підприємства, селянські та фермерські господарства, індивідуальні приватні підприємства громадян тощо.

Відносини розподілу, обміну, споживання суспільного сукупного продукту є важливою складовою частиною економічної системи громадянського суспільства.

3. Політичну систему утворюють цілісні самовре-гульовані елементи (організації) - держава, політичні партії, суспільно-політичні рухи,

об'єднання й відносини між ними.

Індивід політично виступає як громадянин, депутат, член партії, організації.

Глибинним, сутнісним шаром виступають відносини щодо влади, які пронизують політичну систему в усіх її середовищах, на всіх етапах іі існування.

Владні відносини досить різноманітні. Це відносини між державою іі іншими структурними елементами, між державними органами та установами і т.д. Особливе місце посідають відносини, що складаються у зв'язку і діяльністю політичних партій, кінцевою метою якої завжди є політичнії (державна) влада.

Окрім чисто владних, існує також багато інших політичних відносин, що охоплюють проблеми об'єднань громадян у суспільно-політичні організації, свободи слова, гарантії виборчих прав громадян, функціонування форм безпосередньої демократії тощо.

4. Духовно-культурна система утворюється з відносин між людьми, їх об'єднаннями, державою і суспільством в цілому стосовно духовно- культурних благ й відповідних матеріалізованих інститутів, устанон (освітніх, наукових, культурних, релігійних), через які реалізуються ці відносини.

Базовий блок у цій сфері становлять відносини, пов'язані з освітою. Освіта - це фундамент у справі розвитку людської особистості. її стан характеризує перспективу розвитку конкретного суспільства. Без освіти неможливе нормальне функціонування не тільки духовно-культурної сфери, але й суспільної системи в цілому. - -

Життєво необхідними для "людини та суспільства є відносини, що обумовлюють виникнення й розвиток науки, культури, релігії. Різними є шляхи формування цих відносин, неоднозначний їх вплив на людину, але консолідуючими факторами є їх спрямованість на збереження історичного досвіду, загальногуманістичних традицій, накопичення й розвиток наукових, морально-духовних, культурних цінностей.

_5. Інформаційна система утворюється в результаті спілкування людей один з "одним безпосередньо та через засоби масової інформації. Як її структурні елементи виступають суспільні, державні, комунальні, приватні організації, установи, підприємства, а також громадяни і їх об'єднання, які здійснюють виробництво та випуск засобів масової інформації.

Інформаційні відносини мають наскрізний характер, вони пронизують усі сфери громадянського суспільства.

Характеризуючи структуру громадянського суспільства, слід мати на увазі три обставини.По-перше, виїцеозначена класифікація наведена з навчальною метою й має дещо умовний характер. На практиці означені структурні частини, що відображають сфери життєдіяльності суспільства, тісно взаємозв'язані. Об'єднавчим фактором, епіцентром багатоманітних зв'язків між ними виступає людина (громадянин) як сукупність суспільних відносин і міра всіх речей.

По-друге - під час вивчення соціальної, економічної та інших систем як відносно самостійних явищ неможливо недооцінювати й інші структурні складові (ідеї, норми, традиції).

По-третє - потрібно бачити те, що зв'язуючим, упорядковуючим фактором структури та процесу життєдіяльності суспільного організму слугує право з його природною загально-гуманістичною природою, що логіка розвитку громадянського суспільства неминуче веде до ідеї правової державності, правового демократичного суспільства.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1 .Чому іромадянським є суспільство вільних індивідів?

2. У чому виявляється відкритість громадянського суспільства як соціального утворення?

3. Яка структура громадянського суспільства?

Розділ 3. Теорія держави Тема 3.1. Функції держави

Питання для самостійної роботи

1. Форми і методи здійснення функцій держави

Завдання для самостійного вивчення

1. Визначте поняття «держава».

2. Назвіть основні функції держави.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Форми і методи здійснення функцій держави.

Функції держави здійснюються у визначених формах і визначених методах.

Форми здійснення функцій характеризують зв'язок держави з правом як одним з основних засобів володарювання. Через право держава проводить у життя свої функції, свої економічні, політичні, ідеологічні задачі. В одних випадках держава видає юридичні норми, в інші - організує їхнє виконання, у третіх - забезпечує, охороняє їх. У залежності від цього і розрізняють три основні форми здійснення функцій:

1. Правотворча - державна діяльність, що виражається в розробці і прийнятті юридичних норм, у яких закріплюються програми діяльності людей. Вона полягає у виданні нормативних актів, тобто актів, що встановлюють нові норми, чи змінюють скасовують старі.

2. Правовиконавча - державна діяльність, що виражається у вживання заходів по виконанню норм права. Вона складається головним чином у виданні владних індивідуальних актів, тобто актів, розрахованих тільки на даний, індивідуальний випадок (наприклад, видання разового планового акта по будівництву, призначення громадянина на посаду.)

3. Правозабезпечувальна (правоохоронна) - державна діяльність, що виражається головним чином у контролі і нагляді за дотриманням і виконанням норм , а також у застосування примусових мір до їхніх порушників. У процесі здійснення даної функції зважуються юридичні справи, зв'язані з застосуванням юридичних санкцій, суперечками між окремими особами і т.д.

Методи здійснення функцій можна розділити на правові і неправові (організаційні).

Правовий метод реалізується за допомогою трьох вищезгаданих форм, а з числа неправових варто виділити: економічні (дотації, держзамовлення, кредитування, регулювання цін і ін.); політичні (узгодження позицій різних політичних плинів, міжнародні переговори й ін.); ідеологічні (звертання до населення, заклики і т.д.); власне організаційні (планування, програмування, контроль і ін.).

Важливо, що неправові методи нерідко реалізуються через правове регулювання (напр., твердження плану наказом, нормативне закріплення цін і т.д.).

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Що таке функції держави?

2. Назвіть основні форми здійснення функцій держави.

3. Які методи здійснення функцій держави Ви знаєте?