24 Метод рекарбонізації

Під час рекарбонізації дозу діоксиду вуглецю , мг/л, в перерахунку на витрату оборотної води слід визначати за формулою [4]:

.

Введення димових газів, що очищені від золи або газоподібного діоксиду вуглецю в оборотну воду слід передбачати за допомогою газодувок через барботажні труби або водоструминні ежектори. Витрату димових газів q_дг, м³/год, визначають за формулою:

,

де q_об – витрата оборотної води, м³/год;

- вміст СО₂ в димових газах, відсотків за об’ємом.

Вміст СО₂ в димових газах від спалювання: вугілля – 5-8 %, нафти і мазуту – 8-12 %, доменного газу – 15-22 %.

Під час введення в воду чистого газоподібного діоксиду вуглецю приймають 100-процентним.

_вик – ступінь використання діоксиду вуглецю, відсотків, яка приймається при введенні її в воду за допомогою водоструминних ежекторів – 40-50 %, за допомогою газодувок і барботажних труб – 20-30 %.

 - об’ємна вага димових газів. Можна приймати  = 2000 гс/м³.

Під час введення димових газів або газоподібного діоксиду вуглецю в оборотну воду за допомогою газодувок барботажні труби занурюють під шар води не менше, ніж на 2 м.

У разі використання водоструминних ежекторів слід насичувати димовими газами або діоксидом вуглецю частину оборотної води, яка потім змішується з усім об’ємом води.

Кількість води Z_об, у відсотках від загальної витрати оборотної води, яка повинна бути пропущена через водоструминні ежектори визначають із залежності:

,

де - розчинність діоксиду вуглецю у воді, мг/л, яка приймається за даними табл. 18.

Таблиця 18 – Розчинність діоксиду вуглецю у воді залежно від її температури

Температура води, 0С	10	15	20	25	30	40	50	60
Розчинність діоксиду вуглецю, мг/л	2310	1970	1690	1450	1260	970	760	580

Пристрої для розчинення у воді діоксиду вуглецю і транспортування води, що насичена діоксидом вуглецю, повинні бути виготовлені із матеріалів стійких до корозії.

Якщо величина Z_об вийде недоцільною за техніко-економічними розрахунками, слід підвищити продувку Р₃ або використати інший метод стабілізаційної обробки – підкислення або фосфатування.

25 Метод фосфатування

Фосфатування підживлюючої води здійснюється фосфатним реагентом – триполіфосфатом або гексаметафосфатом натрію в перерахунку на Р₂О₅ [1].

В оборотній воді необхідна концентрація реагенту у перерахунку на Р₂О₅ дорівнює 1,5 – 2 мг/л.

При цьому в розрахунку на витрату додаткової (підживлюючої) води доза реагенту повинна складати 1,5 – 2,5 мг/л за Р₂О₅ або 3 – 5 мг/л за товарним продуктом.

У процесі обробки води фосфатами для попередження утворення щільних сольових відкладень слід передбачати продувку Р₃, відсотків, яка визначається за формулою:

,

де К_{к доп} – допустимий коефіцієнт концентрування солей в оборотній воді:

де t₁ – температура оборотної води до охолоджувача, ⁰С;

Ж_під – загальна жорсткість підживлюючої води, мг-екв/л (за завданням).

Значення Р₁ і Р₂ визначають під час розрахунку градирень.

Метод фосфатування слід використовувати при К_{к доп}  1 і величинах продувки, доцільних за техніко-економічними розрахунками. При К_{к доп}  1 слід приймати підкислення або комбіновану фосфатно-кислотну обробку води.