4. Державна влада в Україні.

Орган державної влади – це юридично оформлена, організаційно і господарсько відокремлена частина єдиного державного апарату України.

Система органів державної влади України побудована за принципом розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Вони різняться: об’єктом компетенції, порядком формування, організаційними і правовими формами діяльності.

Єдиним органом законодавчої влади є парламент – Верховна Рада України (ст.75). Органами виконавчої влади є КМУ, міністерства і відомства, місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі.

Судові органи – суди загальної юрисдикції (ст.125) та Конституційний Суд (ст.147).

Особливе місце в системі органів державної влади в Україні посідає Президент України (ПУ), який здійснює функції глави держави, бере участь у формування інших гілок влади і взаємодіє з ними.

Особливу групу органів являє Прокуратуру, яка як і ПУ не входить до трьох гілок влади.

ВРУ не є вищестоящим органом стосовно інших державних органів. Її вплив здійснюється лише шляхом ухвалення відповідних законів, обов’язкових до виконання всіма без винятку суб’єктами на території України.

ВРУ – однопалатний парламент. В інших державах носить різні назви:

• Меджліс – Азербайджан, Пакистан, Туркменістан;

• Конгрес – Болівія, Венесуела, Колумбія, Парагвай, США, Філіппіни;

• Національний Конгрес – Аргентина, Бразилія, Перу, Чілі, Еквадор;

• Собраніє – Албанія, Угорщина;

• Національне Собраніє – В’єтнам, Йорданія, Корея, Сенегал, Тайвань, Франція, Білорусія;

• Бундестаг – Німеччина;

• Національна асамблея – Бангладеш, Куба, Нігерія, Судан, Таїланд;

• Фолькетінг – Данія, Кнесет, Ізраїль;

• Альтинг – Ісландія;

• Генеральний конгрес – Іспанія;

• Жогорку кенеш – Киргистан;

• Сейм – Латвія, Литва, Польща;

• Великий Государственный Хурал – Монголія;

• Госдума – Росія;

• Стортінг – Норвегія;

• Меджліс Олі – Таджикистан;

• Олій Мажліс –Узбекистан;

• Едускунт – Фінляндія;

• Сабор – Хорватія;

• Риксдаг – Швеція;

• Рийгиког – Естонія;

• Скупщина – Югославія;

• Коккай – Японія;

• Джамахирия – Лівія.

ВРУ складається з 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років (ст.76). Нардепом може бути громадянин України, який досяг 21 року, має право голосу і проживає на території України протягом останніх п’яти років.

Вибори до ВРУ бувають чергові і позачергові. Чергові відбуваються в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень ВРУ. Вибори по ЗУ (в ред. 07.07.05).

Не можуть бути нардепом судимі за умисний злочин, якщо судимість не погашена і не знята.

Повноваження нардепів починаються з моменту складання присяги, яку перед відкриттям 1-ої сесії новообраної ВРУ зачитує найстарший за віком депутат, а вони лише підписують її текст (ст. 79).

ВРУ має більше 37 повноважень, які можна віднести до представницьких (політичних), законодавчих, установчих і контрольних.

Голову ВРУ, його першого заступника та заступника ВРУ обирає зі свого складу та відкликає їх з цих посад (ст.88). Крім керівництва, структура ВРУ складається з комітетів, тимчасових спецкомісій, тимчасових слідчих комісій, депутатських фракції та їх коаліція (ст.83).

ВРУ приймає закони, постанови та інші акти більшістю голосів від її складу (226 голосів), крім випадків, передбачених КУ (ст.91).

Право законодавчої ініціативи належить ПУ, нардепам та КМУ (ст.93)Обговорення законопроекту здійснюється в ході трьох читань. Якщо закон прийнято, то його текст оформляється Секретаріатом ВРУ в 5-денний строк, підписується Головою ВРУ і невідкладно направляється ПУ. ПУ протягом 15 днів після отримання ЗУ підписує його, беручи до виконання та офіційно оприлюднює його, або ж повертає закон зі своїми пропозиціями до ВРУ для повторного розгляду. Якщо повторно ЗУ знову буде прийнятий не менш, як 2/3 складу ВРУ, ПУ зобов’язаний його підписати і оприлюднити протягом 10 днів. Якщо ПУ не підписав такий закон, він невідкладно оприлюднюється Головою ВРУ за його підписом.

Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення в ОВУ, ВВРУ, газеті “УК”, “Голос України”, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.