Словник Ключові слова і поняття

1. Містобудування - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

2. Містобудівне регулювання - процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень

3. Містобудівні перетворення - зміни, що вносяться в реальне існування населених місць містобудівниками, а також діяльністю підприємців, будівельників, жителів з реалізації конкретних рішень.

4. Планування - в широкому сенсі формування схематизованих рішень (моделей майбутніх об'єктів), які звичайно називають «планами», з метою їх реалізації для отримання заданого результату.

1.5. Проектування - більш конкретний рівень (в порівнянні з фізичним плануванням), на якому розробляються рішення (проекти житлових утворень, центрів міст, невеликих поселень)

1.6. Концепція - основні шляхи рішення проблем, що формуються окремими містобудівниками або групами людей для підвищення ефективності змін (зростання і розвитку) поселень.

7. Планування населених міст - це основний спосіб організації елементів територій

1.8. Просторова композиція - організація основних елементів простору, об'ємів, видових картин, орієнтирів, символічно значущих об'єктів та інших елементів, що утворюють інформаційні характеристики міст, поселень, фрагментів оточення.

1.9. Античність - (від латин. antiquus-стародавній), в широкому сенсі слова термін, рівнозначний українському "давнина", у вузькому і більш вживаному значенні - греко-римська старовина (історія і культура Давньої Греції і Давнього Риму).

1.10. Відродження - (Ренесанс), період в культурному і ідейному розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії 14-16 ст., в інших країнах кінець 15-16 ст.), перехідний від середньовічної культури до культури нового часу. Відмінні риси культури Відродження: світський, антиклерикальний характер, гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності, його "відродження" (звідси назва).

1.11.Урбанізація (від латин. urbanus-міський), багатогранний соціально-економічний процес, пов'язаний з різким посиленням в епоху науково-технічної революції розвитком і концентрацією продуктивних сил і форм соціального спілкування, з розповсюдженням міського способу життя на всю мережу населених місць.

1.12. Дезурбанізація - занепад міст, скорочення їх значущості в житті суспільства

1.13. Агломерація компактне просторове угрупування поселень (головним чином міських), об'єднаних в одне ціле інтенсивними виробничими, трудовими, культурно-побутовими і рекреаційними зв'язками, спільною соціальною і технічною інфраструктурою, - якісно нова форма розселення, що виникає як наступник міста в його компактній (автономній, точковій) формі, особливий продукт сучасної урбанізації.

1.14. Конурбація - (від латин. con- разом і urbs-місто), міська агломерація поліцентричного типу, яка має за центри декілька більш менш однакових за розміром і значущістю міст, за відсутності явно домінуючого (наприклад, скупчення міст в басейні Руру, Німеччина).

1.15. Генеральний план (сучасне поняття)- вид містобудівної документації, яка регулює містобудівну діяльність в містах і інших поселеннях, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористування, зон жилої, громадської, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладання праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів. Генеральний план підлягає затвердженню згідно діючого законодавства країни.

1.16.Субурбанізовані райони - райони, що зазнали процесу субурбанізації, тобто процесу стрімкого розвитку передмість крупних міст (процес відтоку населення в приміські, екологічно чистіші зони).

1.17. Ієрархічна побудова міста - місто - це система елементів, наділених певними функціями, котрі входять, у свою чергу, до складу більш великих структурних одиниць

1.18. Планувальний каркас структуроутворююча мережа місць концентрації найбільш значущих для нього об'єктів (планувальних центрів) і магістралей, що зв'язують їх (планувальних осей).

1.19. Функціональне зонування виділення в межах міських територій відносно однорідних за природними умовами і господарським використанням ділянок з метою розробки подальших заходів щодо оптимізації і раціонального управління ними.

1.20. Модернізм – напрямок в європейській архітектурі кінця XIX –початку XX ст. Принципово новим в архітектурі модернізму була відмова від запозичень з минулих стилів на користь пошуку нових концепцій, нових конструкцій і матеріалів (метал, бетон, скло); замість традиційних симетричних схем використовується вільна "текучість" простору, яка відповідає функціям споруди.

1.21. Мегаполіс - (від грец. megas, род. відм. megalu-велике і polis-місто), найбільш крупна форма розселення, що утворюється в результаті зрощення великого числа сусідніх міських агломерацій

1.22. Функціоналізм – підпорядкування композиції і форми раціональним вимогам.

1.23. Мікрорайон – первинна одиниця сучасної міської житлової забудови, комплекс житлових будинків і установ побутового обслуговування, що примикає до транспортних магістралей

1.24. Щільність населення – відношення кількості жителів до площі, на якій вони проживають.

1.25. Районне планування – проектування комплексного територіально-господарського устрою економічного або адміністративного району і формування його планувальної структури, що забезпечує оптимальний розвиток і раціональне розміщення галузей народного господарства, міст і сільських поселень, створення умов для праці, побуту і відпочинку населення

1.26. Регіональне планування – процес розробки планів , що відображають рух, акумуляцію і напрям використання ресурсів в межах даного регіону і забезпечує оптимальний розвиток і раціональне їх розміщення