11. Особливості радянського містобудування в 20-50-х роках

ХХ СТОЛІТТЯ

В той же час на теренах СРСР містобудування розвивалося дещо особливими шляхами. Відмінності радянського містобудування у 20-50-х роках ХХ століття, його новий зміст зумовлені відміною приватної власності на землю і велике нерухоме майно, а також державним плануванням народного господарства.

Перший етап - це етап усвідомлення архітекторами нових, доти невизначених завдань, проектних пошуків, експериментів і теоретичних розробок, оскільки до 1926 р. в країні значних містобудівних робіт не було.

Другий - розробка загальної проблематики соціалістичного розселення і принципової структури соціалістичного міста.

Перші містобудівні роботи були пов'язані із створенням генеральних планів Москви і Петрограду. У 1918 р. професор Б. Саккулін, розробляючи "Місто майбутнього", склав перший план районного планування 1.25 великої території, прилеглої до Москви. На цьому прикладі районного планування було визначено зону економічного впливу Москви.

У 1918 -1924 архітектурної майстерні Мосради під керівництвом О. Щусева й І. Жолтовського був розроблений генплан столиці "Нова Москва", в цей же період інженер С. Шестаков створює проект "Велика Москва" (1921-1925) - обидва плани ґрунтувалися на вже складеній радіально-кільцевій структурі міста.

Під керівництвом І. Фоміна в 1918 -1923 р. розробляється проект врегулювання Петрограду, в якому передбачалося збереження історичної центральної частини міста як єдиного ансамблю. У плані "Великого Ярославля" - 1920-1922 (С. Тартаковський) разом з реконструкцією і відновленням самого міста передбачалося створення малоповерхових приміських селищ. У 1924г. А. Таманян створює проект планування і реконструкції Єревану.

У всіх цих проектах вперше розв'язувалося соціальне завдання пом'якшення контрастів між центром та околичними районами міста шляхом розвантаження центральної частини і створення на периферії упорядкованих житлових районів.

В1928 г був затверджений перший п'ятирічний план. Намічалося побудувати 17 нових міст по 50 -200 тис. чіл. Це викликало до життя жваві дискусії з проблем розселення. Також як і в Європі зіткнулися концепції урбанізму і дезурбанізму.

До найбільш відомих і частково реалізованих урбаністичних проектів слід віднести:

– місто-комуна Автобуду (О. Крутіков, В. Лавров, В. Попов, 1929 р.) на 50 тис. людина для початого будівництва автозаводу в районі Нижнього Новгорода. Місто складалося з житлових комбінатів по 8 тис. осіб з усуспільненою системою культурно-побутового обслуговування. У суспільний центр входили зал зборів, їдальня, спортивний клуб, бібліотека, амбулаторія, господарські установи, гараж, відкритий стадіон. Дитячі установи наближені до житлових комбінатів. Промисловість відокремлена від житлової і суспільної забудови широкою смугою зелені.

– проект генерального плану Кузнецька О. і Л. Весніних (1930 р.) у зв'язку з розгортанням будівництва металургійного комбінату. Все місто складалося з окремих житлових комплексів будинків-комун з повним комплексом обслуговування. Кожен будинок мав такий комплекс обслуговування і дитячі дошкільні і шкільні установи.

Опозицією приведеним урбаністичним рішенням виступають дезурбаністичні проекти:

– генеральний план Магнітогорська (М. Барщ, В. Владимиров, М. Соколов, 1929-1930) – основною планувальною ідеєю якого було створення восьми функціональних смуг уздовж шосе, на кожному кілометрі якого розташовувався сектор суспільних і культурно-побутових установ. Ці житлові пояси сполучають промисловість з центром сільськогосподарського виробництва, сприяючи ліквідації відмінностей між містом і селом.

– близько до подібної структури вирішував Магнітогорськ в своєму проекті й І. Леонідов, але, намагаючись з'єднати певною мірою обидві ідеї урбанізму і дезурбанізму. Схему лінійного розселення він збагачує типово урбаністичними елементами – житловими баштами.

Дискусія була припинена вольовим порядком постановою ЦК ВКП(б) "Про роботу з перебудови побуту" в 1930г., яка підтримуючи ідею громадського харчування, будівництва дитсадків, категорично засудила напівфантастичні, а тому шкідливі спроби одним стрибком перескочити перешкоди на шляху до соціалістичного побуту. Постанова констатувала, що "проведення цих шкідливих утопічних починань ... дискредитувало саму ідею соціалістичного перевлаштування побуту".

Поряд с цим низка проектних ідей, що були переосмислені в більш реалістичному ключі, отримала подальший розвиток і вплинула на пропозиції наступних років. Так, вже після виходу вказаної постанови М. Мілютін виступив з ідеєю "зонального міста", суть якої полягає в тому, що всі функції міста чітко розмежовані в певному порядку: 1) залізничні колії; 2) виробничі та комунальні споруди; 3) зелена смуга (захисна зона); 4) житлова зона з виділенням смуг суспільного обслуговування, житлових будівель і дитячої смуга; 5) парки; 6) сади і молочно-городні радгоспи.

У 1933 р. Вийшла Ухвала ЦВК і СНК СРСР "Про складання і затвердження проектів планування і соціалістичної реконструкції міст і інших населених місць Союзу РСР", в якому указувалося на необхідність узгодження містобудівних розробок з народногосподарським плануванням, встановлювався єдиний склад і порядок розробки і узгодження містобудівних проектів. З того часу, архітектура і містобудування набули характеру централізованої діяльності, подібній до командно-адміністративній системі в цілому.