Лекція 1. Частина 2. Містобудівне проектування в системі управління розвитком міста Структурово-логічна схема змісту другої частини лекції
1.Поняття нерухомості
1. Поняття нерухомості. 2. Земля як база нерухомості
Нерухомість 2.1 за оцінками фахівців західних країн складає до 50% і більш від їх національного багатства. Тому необхідність управління нею існує об'єктивно і незалежно від досягнутого рівня розвитку ринкових відносин.
Стратегічний напрям розвитку України – це створення ринкової економіки, формування і розвиток повноцінних ринкових відносин. "Вузловою точкою" системних перетворень в господарюванні країни є ринок нерухомості 2.2.
Конституція України визнає державну, комунальну і приватну власність. Залежно від законодавчої бази, умов фінансування, форм володіння, ринок нерухомості постійно зазнає змін і є унікальним для кожної країни, регіону, міста. Досвід його становлення став переконливим підтвердженням тенденцій, що притаманні для всіх країн з розвиненою економікою:
Нерухомість складає основу національного багатства. Саме в об'єктах нерухомості: будівлях, будовах, спорудах, облаштованих територіях – послідовно і неухильно акумулюється праця попередніх поколінь, забезпечуючи належний рівень життя, як в сьогоденні, так і в майбутньому.
2. Ринок нерухомості є своєрідним генератором економічного зростання країни. Саме в об'єкти нерухомості здійснюється первинне інвестування значної частини коштів, що, зрештою, призводить до якісних перетворень попиту і пропозиції та забезпечує позитивну макроекономічну динаміку розвитку.
3. Нерухомість, будучи базовою основою життєдіяльності людини і суспільства в цілому, є особливим об'єктом ринкового обороту, власності і управління.
Головним критерієм визначення, що дозволяє класифікувати нерухомість як відмінний від інших об'єкт правового регулювання, є її нерозривний зв'язок із землею.
Як об'єкт власності земля одночасно є і засобом виробництва, і природним ресурсом, і місцем мешкання. Земельні ділянки не можна перемістити в просторі, використати без залишку, відокремити від інших, нерозривно зв'язаних з землею елементів природного комплексу.
Багатофункціональність землі в народному господарстві, величезні відмінності в місцеположенні і якості обумовлюють складність системи управління земельними ресурсами.
3. Містобудівне регулювання землекористування
Містобудівне регулювання 1.2 стосовно міських земельних ресурсів здійснюється за такими основними напрямами:
1. генеральне планування розвитку міст з урахуванням прилеглих територій, містобудівні норми і правила, зонування, (а також інші стандарти і класифікації) для міських земель та інших об'єктів нерухомості;
2. економічно ефективне управління міською нерухомістю, що включає інтегровану систему наповнення і використання міського бюджету, податків, орендних (оренда 2.3) або інших платежів за землю, бюджетних витрат на їх утримання і розвиток, охорону пам'ятників архітектури, культури та історії, природного середовища; іпотечне кредитування 2.4 , використання земельної нерухомості для залучення інвестицій у розвиток міста;
3. формування комплексної і взаємопов'язаної системи інвентаризації, обліку, оцінки та інших баз даних на основі сучасних інформаційних технологій;
4. створення і узгодження розвитку єдиної державної системи реєстрації прав на міські землі й іншу нерухомість, реєстрації операцій з нерухомістю;
5. реалізація послідовної програми підготовки і введення в дію законодавчих і нормативних актів, що забезпечують реалізацію міської політики в галузі земельної нерухомості.
Сучасна наука і практика містобудівного регулювання вимагають, щоб розроблені генеральні плани були основою містобудівної політики (розселення людей і забезпечення сприятливого для них місця проживання, охорони навколишнього середовища і т. д.) обов'язкової для всіх міст і поселень, територій, регіонів.
Зверніть увагу!
Містобудівний рівень сучасних генеральних планів 1.15 (закладені цілі, концепції і напрями містобудування), міра їх конкретного впливу на розвиток міст і територій - є найважливішими показниками якості управління державною, комунальною, приватною земельною власністю і рівня державного і місцевого управління в цілому.