Глосарій до теми 21 “Уява”

ДОПОВНЕННЯ – прийом створення образів уяви, образ одного об’єкта береться за основу та до нього приєднуються елементи, взяті з образів інших об’єктів.

АГЛЮТИНАЦІЯ – один із способів створення образів уяви, коли в одному образі поєднуються будь-які якості, властивості, частини.

АКЦЕНТУВАННЯ – один із способів створення образів уяви, коли виділяється будь-яка деталь або частина цілого, яка стає домінуючою, набуває основного навантаження.

ГІПЕРБОЛІЗАЦІЯ – один із способів створення образів уяви, що виявляється в зміні величини предмета, кількості його частин, в їх зміщенні.

МРІЯ – особлива форма уяви, тісно пов’язана з емоційним ставленням до уявлюваного. Від інших видів уяви відрізняється тим, що вона є образ бажаного майбутнього і включає активну діяльність свідомості, яка використовує при цьому минулі відчуття та сприймання, життєвий досвід, накопичений досвід і пристрасне бажання здійснити задумане.

Мріяння – особлива внутрішня діяльність, форми може набувати уява; полягає в створенні образу бажаного майбутнього (мрії).

ТВОРЧІСТЬ – діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей.

СХЕМАТИЗАЦІЯ – уявлення, з яких формується образ фантазії, зливаються. Відмінності згладжуються, а риси схожості виступають на перший план.

ТИПІЗАЦІЯ – специфічний прийом створення образів у художній творчості, одна з форм узагальнення, коли підкреслюється та виділяється щось суттєве в певних об’єктах і втілюється в одному об’єкті.

УЯВА – психічний процес, який полягає у створенні образів і ситуацій, що ніколи в цілому не сприймалися людиною в дійсності.

УЯВА АКТИВНА – уява, яка спрямована на вирішення творчої або особистісної задачі. Розрізняють два види активної уяви: 1) уява творча; 2) уява відтворююча.

УЯВА ВІДТВОРЮЮЧА – уява, яка розгортається на основі опису, розповіді, креслення, схеми, символу або знаку. Має в основі створення образів, що відповідають описові.

УЯВА ПАСИВНА – уява, яка характеризується створенням образів, що не втілюються в життя. Уява при цьому виступає як заміна діяльності.

УЯВА ТВОРЧА – припускає самостійне створення образу, речі, ознаки, що не мають аналогів, і реалізуються в оригінальних і цінних продуктах.

ФАНТАЗІЯ – 1) синонім уяви; 2) продукт уяви.

Глосарій до теми 22 “Предмет психології мислення”

АБСТРАГУВАННЯ – одна з основних операцій мислення, полягає в уявному виділенні певних ознак, властивостей досліджуваного об’єкта та у відволіканні від інших.

АНАЛІЗ – процес уявного розчленовування цілого на частини, нерозривно пов’язаний із синтезом.

ДЕДУКЦІЯ – рух знання від більш загального до менш загального, окремого; виведення наслідку з посилок.

ЕВРИСТИКА – теорія і практика організації вибіркового пошуку при вирішенні складних інтелектуальних завдань.

ЗАДАЧА – надана у певних умовах (наприклад, у проблемній ситуації) мета діяльності, що повинна досягатися перетворенням цих умов відповідно до певної процедури.

ІНДУКЦІЯ – рух знання від одиничних тверджень до загальних положень.

КАТЕГОРИЗАЦІЯ – психічний процес віднесення одиничного об’єкта, події, переживання до деякого класу.

МИСЛЕННЯ – соціально обумовлений, нерозривно пов'язаний з мовою психічний процес пошуків і відкриття істотно нового, процес узагальненого й опосередкованого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу. Мислення виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання й виходить далеко за його межі.

МИСЛЕННЯ ІНТУЇТИВНЕ – один з видів мислення, характеризується швидкістю перебігу, відсутністю чітко виражених етапів, малоусвідомленістю.

МИСЛЕННЯ НАОЧНО-ДІЙОВЕ – один з видів мислення, який характеризується тим, що вирішення задачі здійснюється шляхом реального, фізичного перетворення ситуації, випробуванням властивостей об’єктів.

МИСЛЕННЯ НАОЧНО-ОБРАЗНЕ – один з видів мислення, пов’язане з уявленням ситуацій і змін у них.

МИСЛЕННЯ ПРАКТИЧНЕ – один з видів мислення, що звичайно порівнюють з мисленням теоретичним. Пов’язане з постановкою цілей, виробленням планів та проектів і часто розгортається при дефіциті часу.

МИСЛЕННЯ ПРАЛОГІЧНЕ – поняття, уведене Л.Леві-Брюлем для позначення раннього етапу розвитку мислення, коли формування його основних логічних законів ще не завершене: існування причинно-наслідкових зв’язків вже усвідомлене, але сутність їх виступає в містифікованій формі.

МИСЛЕННЯ СЛОВЕСНО-ЛОГІЧНЕ – один з видів мислення, для якого характерне використання понять, логічних конструкцій. Функціонує на базі мовних засобів і являє собою найбільш пізній етап історичного й онтогенетичного розвитку мислення.

МИСЛЕННЯ ТВОРЧЕ – один з видів мислення, що характеризується створенням суб’єктивно нового продукту і новоутвореннями в ході самої пізнавальної діяльності

МИСЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНЕ – один з видів мислення, що звичайно протиставляється мисленню практичному. Спрямоване на відкриття законів, властивостей об’єктів і т.ін.

ПОНЯТТЯ – одна з основних форм абстрактного мислення; відображення істотних ознак досліджуваного об’єкта.

СИНТЕЗ – процес уявного возз’єднання цілого з частин або з’єднання різних сторін, елементів об’єкта в єдине ціле, нерозривно пов’язаний з аналізом.

СУДЖЕННЯ – одна з логічних форм мислення, відбиває зв’язок між двома поняттями – суб’єктом і предикатом.

УЗАГАЛЬНЕННЯ – продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак та явищ дійсності.

УМОВИВІД – одна з логічних форм мислення, характеризується висновком на основі правил логіки висновку або наслідку з декількох суджень (посилок). Форма існування умовиводу – силогізм.