Перцептивна психіка – етап розвитку психіки тварин. На етапі перцептивної психіки тварини здатні до сприймання (перцепції) – відображення цілісних предметів та явищ навколишнього середовища.

ПОДРАЗЛИВІСТЬ – властивість живих організмів реагувати чи не реагувати на впливи біотичних подразників, залишаючи здебільшого без відповіді абіотичні.

ПСИХІЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ – вищий рівень відображення, який характеризується появою чутливості – здатності відображати абіотичні стимули, які не мають біологічного значення, але стають сигналами біологічно важливих подразників.

РЕФЛЕКС – (від лат. reflexus – згин, вигин) – закономірна реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, здійснювана через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів. Рефлекси є основною формою нервової діяльності. Завдяки рефлекторній діяльності організм здатний швидко реагувати на різноманітні зміни зовнішнього середовища або свого внутрішнього стану й пристосуватись до цих змін. Розрізняють рефлекси за рядом ознак: біологічні –харчові, захисні, орієнтувальні тощо, залежно від розташування – екстерорецептивні, інтерорецептивні, пропріорецептивні; залежно від того, які відділи мозку беруть участь у їх здійсненні, – спіральні, бульбарні, кортикальні тощо; за характером відповідної реакції – моторні, секреторні, судиннорухові тощо. Всі рефлекси організму поділяють на безумовні і умовні. З безумовно-рефлекторною діяльністю організм народжується, умовні рефлекси набуваються в процесі життя й пристосування до навколишнього середовища.

РОЗВИТОК ПСИХІКИ – закономірне змінення психічних процесів з часом, яке стосується їх кількісних, якісних та структурних перетворень. Розвиток психіки характеризується незворотністю змін, спрямованістю (здатністю накопичувати зміни, “надбудовувати” нові зміни над попередніми) та закономірністю. Розвиток психіки реалізується у формі філогенезу та онтогенезу.

ТАКСИС – орієнтовні компоненти поведінкових актів тварин, уроджені способи просторової орієнтації у напрямі сприятливих (позитивні тасиси) або від несприятливих (негативні таксиси) умов середовища. Таксис є постійний компонент навіть дуже складної поведінки.

ТРОПІЗМ – мимовільні рухи всієї рослини або її частин у певному напрямі від дії подразників. Залежно від природи подразника розрізняють: геотропізм – рухи організмів під дією земного тяжіння; фототропізм – рух до світла чи від нього; термотропізм, гідротропізм, хемотропізм, баротропізм та ін. Позитивним вважається тропізм, коли рух спрямований до подразника, негативним, – коли організм рухається від подразника. Явище тропізму відіграє важливу роль в орієнтації всього організму або його окремих структур.

ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ – процес свідомого, цілеспрямованого виконання людиною конкретної праці, що включає цикли підготовки, планування (побудова проекту) та здійснення запроектованих дій (організація, контроль, регулювання та заключна оцінка продукту праці). Трудова діяльність характеризується мисленим створенням майбутнього продукту, програмуванням усього процесу операцій, які потрібні для його створення. Програма Т.д., процес її здійснення, мислительне проектування майбутнього продукту та саме виготовлення цього продукту тісно пов’язані між собою і визначають не тільки всю Т.д., а й саму структуру людини як суб’єкта праці.

УМОВНИЙ РЕФЛЕКС – один з двох основних типів рефлексів, відкритий і всебічно досліджений великим російським фізіологом І.П.Павловим. Різноманітні види умовних рефлексів утворюються за певних умов у процесі життєдіяльності організму на базі природжених, безумовних рефлексів. Умовний рефлекс виникає в результаті кількаразового поєднання дії безумовного подразника (зокрема, харчового) з дією будь–якого чинника, який хоча й сприймається організмом, але є індиферентним щодо його життєвих потреб (наприклад, дзвінка, спалаху електролампи). При цьому індиферентний подразник має дещо випереджати в часі або діяти водночас з безумовним подразником. Виникнення умовного рефлексу полягає в набуванні організмом властивості давати на подразник, що раніше був для нього індиферентним, таку саму реакцію, яку до цього міг викликати лише безумовний подразник. Ця зміна пояснюється тим, що індиферентний раніше подразник починає виконувати роль сигналу про наступну закономірну появу безумовного подразника. Цей подразник, що став сигнальним (або просто “сигнал”) називають також умовним, бо роль сигналу він набуває й виконує лише за певних умов. Звідси також і назва умовного рефлексу, якою позначається описаний вище механізм замикання й функціонування тимчасових нервових зв’язків.