3.3. Індивідуальне підприємництво

Індивідуальне підприємництво — це таке підприємництво, власником якого є одна людина. Власник індивідуального біз­несу є, як правило, і його менеджером. Він діє від свого імені і на свій ризик, має необмежену відповідальність (персональну) усім своїм майном за зобов'язання, які виникають у процесі підприємницької діяльності. Це означає, що майно індивіда як компенсацію за борги також конфіскують.

Індивідуальне підприємництво має різні форми, відобра­жені на рис. 3.13.

Рис. 3.13. Форми індивідуального підприємництва

Індивідуальна трудова діяльність (ІТД) — це найпростіша форма підприємництва. Щоб почати таку діяльність, доста­тньо подати в податкову службу за місцем проживання заяву про реєстрацію. Для більшості видів діяльності ніяких доз­волів на їх проведення не вимагається. Окремі види діяльності, перелік яких установлюється законодавчо, дозволяється про­водити тільки за ліцензією. Особи, які займаються ІТД, не ма­ють права використовувати найману працю. Індивід у ринко­вих умовах діє як фізична особа: купує патент; платить тільки прибутковий податок із громадян; розрахунки веде, як прави­ло, готівкою чи використовує свій особистий рахунок в Ощад­банку; бухгалтерський облік веде за спрощеною формою — дохід визначає як різницю між виторгом і витратами.

Ознаки ІТД відображені на рис. 3.14.

Рис. 3.14. Суттєві ознаки ІТД

Підприємництво без утворення юридичної особи — це одна з вигідних форм індивідуального підприємництва. На ринку то­варів і послуг підприємець без утворення юридичної особи ко­ристується такими ж правами, як і підприємство, а саме: має право відкрити свій розрахунковий рахунок у банку, товарний знак, одержувати кредити, проте він не має права використову­вати найману працю, хоч може залучати громадян до своєї ро­боти на основі договору підряду чи на комісійних умовах. Став­ки податків на доходи, одержані від такого виду діяльності, нижчі ніж у підприємств. Підприємець без утворення юридич­ної особи є платником таких податків: прибуткового, місцевих податків і страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Індивідуальне приватне підприємство — це таке підприємс­тво, власником якого є приватна особа чи сім'я. Приватне під­приємство є юридичною особою, тому може використовувати найману працю. Власник індивідуального підприємства само­стійно відповідає всім своїм майном за свої зобов'язання.

Індивідуальним підприємствам властиві як певні переваги, так і певні недоліки, які в узагальненому вигляді представлені на рис. 3.15.

Рис. 3.15. Переваги і недоліки індивідуального підприємництва

3.4. Об'єднання підприємств: переваги й недоліки

Згідно з чинним законодавством підприємства можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, і з цією метою можуть бути створені різні види об'єднань, відображених на рис. 3.16.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства, визнається холдинговою ком­панією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підпри­ємствами встановлюються відносини контролю — підпорядку­вання відповідно до вимог Господарського кодексу України та інших законів.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підпри­ємством було укладено невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство має компенсувати завдані дочір­ньому підприємству збитки.

Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підпри­ємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредитора­ми дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємс­тво. Створюють холдингову компанію у формі відкритого ак­ціонерного товариства.

Дочірнє підприємство не може володіти паями, акціями, ін­шими цінними паперами холдингової компанії у будь-якій формі.

Конгломерат — статутне об'єднання підприємств, які здій­снюють спільну діяльність на основі добровільної централіза­ції функції виробництва, науково-технічної, інвестиційної, фі­нансової діяльності, а також організації комерційного обслу­говування. У конгломерат, як і багатогалузевий концерн, об'єднуються підприємства за вертикальним принципом, але його учасники користуються широкою економічною автоно­мією. Зв'язки між підприємствами, що входять у конгломерат, досить вільні і об'єднувальною ланкою виступають тільки ви­робничі капіталовкладення чи єдина політика у сфері одер­жання прибутку, які виходять з одного центру.

		—
я
Ен
О
а
Ф
я
а
я
ч
я
ч
я
я
й
я
ч
ф
ю
о
я
а
а
о
• гЧ
Я
О
я
й		—
а
я
о
в
>в
я
й
га
В
й
Рч
а
О
		-

о и о

о В

4. ° ^

а а в.З

а а ф Я" в о К

ВГ а о о

в о

а

ҐГ я а о в а о й

в Ч ^

а в И о

5^і 5 « ^

О (Л а ц

•-¹ З й ^п

а и &

в

и

я в ч ч

.2 в

В

к а

.. ш

к а

Е . в

ч 3 - «32

о

'о ¹ 3 в

В 3 в'З

о о

=в ,

Й Ф "1 Я п Ч Ен >> я

о ч Ф

ф (н о

рі ваш Ч м я

•гЧ

вага

ш А Е"

В д В

й * ° В

В 0._н

Ван

он « |

^ в ч о В ш

3. о о

Й й Ю

в _щ о

3. о

ь 8 °І§

К ц-

ін Л н

В ь 5

_л Й

я О о

о о В о а и ч о

ч в

а в ^ в

>> Й ^ в „

й Ч ф Ен Ф [З

^ ю а в о в 8

В • ^

§ * З

В О

Ш

§ 8

а м § *

° к ..

Й -Д ф

В Ч

В &8

к В а а

о й к З

° а В о Й ^н * ^н

&.3&І

В В В н

о

а .. в

ш

ф В а в а

• о 3 « о я^Щ

ч о

ч 2 Ч =в

ч к Я В £ В

а в

и и

Ф в

О Й

И га

Л ьн

Ф Д

ч-З

о м

В §

О "

8 а

а) О*

я^ а о о ■ -

ф

В З

03

У

в а

о . . й я

ІЗ" Ф

>> В

а о а к

ч

Ф -я

в в ч

Г> В

* з ^ Й о В

В В

* В

лав

Ч й X .

д. а ф ф

Я и Ен я

в

ф 8

ч В

ф а

⁴ а

2 «

о З

ч Я а к

й >> й й

я и о я

Ф

§1 •гЧ *

X в в в

Я >8

>. а й Ф в З

ч _ф

в

а° в о

33 в - я я § 8 £ з

а ф

3. й

й В В Р

3. в

Ф в

Ою В о

ф

В , а

ч а а я й

а в

Ч :Я Я

Розділ З 52

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 52

3.1. Поняття та класифікація організаційно-правової форми підприємництва 53

3.2. Господарські товариства як організаційна форма підприємництва 67

3.3. Індивідуальне підприємництво 92

3.4. Об'єднання підприємств: переваги й недоліки 84

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 88

Творчо-прикладні з#^вД^ання 89

а о

а ч

о ч

сч а

о а

В й

Й я

§ 2

■З £ч

ч С ч

о В ^ ьн ч а Я 0_ щ О о

Й'" « в її

^-Ю В О Ч

о о о Я

в к а ч Й в в а

й • _ і-. Ч "ДНЯ о о Й й и т а а о .її я о

Промислово-фінансові групи є об'єднанням, яке створю­ється за рішенням КМУ на певний строк із метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробниц­тва та структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також із метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові й проектні устано­ви, інші установи й організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підпри­ємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фі- нансової групи як учасника господарських відносин.