- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №1
- •Тема 1. Економічна теорія: предмет, методи і функції
- •Методичні рекомендації
- •Завдання
- •Література
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №2
- •Тема 2. Економічний розвиток: рушійні сили та фактори Питання
- •Завдання
- •Тема 3. Фактори, процес і результати виробництва
- •Література
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №4
- •Тема 4. Економічні системи суспільства Питання
- •Методичні рекомендації
- •Завдання
- •Література
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №5
- •Тема 5. Товарне виробництво. Товар і гроші
- •1.Форми вартості.
- •Завдання
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №6
- •Тема 6. Загальні основи ринку Питання
- •Завдання
- •Література
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи №7
- •Тема 7. Суб`єкти ринкової економіки Питання
- •Тема 8. Конкуренція і монополія. Теорія ринкових структур.
- •Форми монополій
- •Завдання
- •Література
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №9
- •Тема 9. Ринок факторів виробництва і розподіл доходів. Питання
- •Методичні рекомендації
- •Тема 10. Національна економіка та її показники.
- •К рива Лоуренса
- •Література
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №11.
- •Тема 11. Економічне зростання та його фактори. Економічні цикли. (2 години)
- •Методичні рекомендації
- •Завдання:
- •Література
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №12.
- •Тема 12. Державне регулювання економіки. (1 година)
- •Методичні рекомендації
- •Завдання
- •Література
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи №13.
- •Тема 13. Міжнародна економіка.
- •Методичні рекомендації
- •Головні закономірності цього світу:
- •Завдання
- •Література
Головні закономірності цього світу:
♦ соціальні зрушення, що відображають соціально-скономічний прогрес людства;
науково-технічна революція, яка характеризує якісний стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства;
зростаюча тенденція до взаємозалежності держав світового співтовариства.
Хода історії суспільного прогресу все нагальніше потребує налагодження конструктивної, творчої взаємодії держав і народів у масштабах усієї планети й створює для цього відповідні передумови.
Вони виявляються у необхідності розв'язання таких найважливіших світових проблем, як:
• налагодження широкого та рівноправного економічного співробітництва між народами з метою перетворення світо-господарських зв'язків;
• раціональне використання досягнень науки і техніки;
захист навколишнього середовища;
подолання слаборозвиненості;
ліквідація голоду, хвороб, неграмотності, інших масових бід;
• необхідність трансформації відповідно до триєдиної основи світового господарства.
Питання 2. Міжнародна валютна система, етапи її розвитку. Економічна інтеграція.
Валютна система - це сукупність певних валютних відносин.
В історичному аспекті розрізняють три валютних системи.
Перша з них - система золотого паритету - склалась наприкінці XIX століття. У цій системі основою грошового обігу було золото.
Друга світова валютна система базувалась на золотовалютному стандарті (бреттон-вудська система), вона остаточно склалась у 50-х роках XX ст., коли була введена взаємна конвертованість (оборотність) валют провідних країн світу.
Сучасна світова валютна система (ямайська система) грунтується не на золотих (і взагалі не на золоті), а на нерозмінних кредитних грошах - банкнотах.
За умов золотого стандарту (золотого монометалізму) найважливішим елементом валютної системи був золотий паритет - співвідношення грошових одиниць різних країн, виражене ваговою кількістю золота (золотим вмістом). Він був основою валютного курсу, за яким валюти обмінювались між собою. Необхідність встановлення валютного курсу зумовлена потребою в оплаті імпорту, здійсненні інших міжнародних розрахунків,
кредитів і позик та ін.
Валютний курс був жорстко фіксованим у межах так званих золотих точок (мінімального та максимального рівня).
Класичний механізм "золотих точок" діяв за двох умов: вільна купівля і продаж золота та його необмежений вивіз. Межі коливань валютного курсу визначались витратами на транспортування золота за кордон й фактично не перевищували 1 % паритету в певний бік.
Система золотого стандарту мала такі переваги:
стабільні валютні курси, що зменшувало ризики і стимулювало зростання обсягів міжнародної торгівлі;
автоматичне вирівнювання дефіцитів платіжних балансів.
Недоліки системи золотого стандарту:
фіксований валютний курс змінював грошову масу в країні незалежно від державної економічної політики;
золотий стандарт може функціонувати лише за наявності золотого запасу, при його вичерпанні в країні ця система
не функціонує.
Ці причини й зумовили крах системи золотого паритету після світової кризи 1929 - 1933 рр. Ринкові країни, побоюючись дефіцитного платіжного балансу за умов майбутнього піднесення та відпливу золота за кордон через це, девальвували свою валюту по відношенню до золота (зменшили золотий вміст національних грошей), намагаючись стимулювати експорт і стримувати імпорт. Девальвації дестабілізували валютні курси, і система золотого паритету зруйнувалась.
"Велика депресія" 30-х років посилила протекціоністську економічну політику, що послабило міжнародні зв'язки, а Друга
кожна світова війна перетворила світову торгівлю та грошову систему в руїну.
Це змусило провідні ринкові держави скликати в 1944 р. конференцію (в американському місті Бреттон-Вудс, штат Нью-Гемпшир), на якій була досягнута домовленість про введення системи регульованих пов'язаних валютних курсів (бреттон-вудська система) і створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) - гаранта даної системи. Ця світова система з певними корекціями під проводом МВФ проіснувала до 1971 року.
Основні принципи системи регульованих валютних курсів:
країна - член МВФ встановлювала золоте (або доларове) забезпечення своєї валюти, визначаючи валютний паритет між своєю валютою і валютами інших членів МВФ;
кожна країна зобов'язувалась зберігати курс своєї валюти відносно інших валют незмінним.
За даної системи в якості міжнародних резервів використовувались золото й американський долар. Для забезпечення стійкості системи уряд США зобов'язався обмінювати долари, які накопичились в інших країнах з обмеженими золотими запасами, на золото. Однак гігантський дефіцит платіжного балансу США, який виник у зв'язку з цим, змусив цю країну у серпні 1971 року припинити конвертацію долара в золото. Бреттон-вудська система зазнала краху.
За Ямайською угодою (укладену на о. Ямайка у 1976 р.), яку уклали країни - члени МВФ, з квітня 1978 року була введена нова валютна система - система регульованих гнучких валютних курсів (ямайська система).
За даною угодою золото було вилучено з обігу, валютний курс відірвався від золотого паритету, золотий вміст валют було відмінено. Новою основою став валютний паритет, що встановлюється на валютних ринках шляхом котирування валют, тобто встановленням ціни однієї валюти в інших валютах. Цей курс значною мірою визначається попитом і пропозицією валют та стає основою для їх обміну.
Специфікою формування валютного курсу за нових умов стало те, що валюти одержують вартісний вираз не безпосередньо в золоті, а через відносну ініртість нерозмінних кредитний грошей (банкнот, що не обмінюються на золото), мірою яких виступає ціна золота на світових золотих аукціонах, де й формується фактичний масштаб цін.
Тепер, за рішенням МВФ, паритети валют можуть встановлюватись за так званими спеціальними правами запозичення (з англ. СДР) або в іншій міжнародній колективній валюті (наприклад, євро). СДР як метод визначення валютних паритетів обчислюється через так званий валютний кошик.
Валютний кошик СДР сьогодні включає п'ять валют, зміна курсу хоча б однієї з них викличе пропорційну зміну валютного паритету. До січня 1981 року валютний кошик СДР включав 16 валют.
Міжнародна економічна інтеграція розглядається як процес обопільного пристосування й об'єднання національних економік двох і більше країн. Країни, що інтегруються, залежності від виду інтеграції можуть поєднувати свої економіки більш чи менш тісно.
Найважливіші загальні економічні характеристики інтеграції:
міждержавне регулювання економічних процесів;
поступове формування на місці відокремлених народногосподарських комплексів певного регіонального міждержавного господарського комплексу зі спільними пропорціями і загальною структурою відтворення;
розширення можливостей міждержавного переміщення товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах даного регіону;
зближення внутрішніх економічних умов учасників інтеграційних угруповань, вирівнювання їх економічного розвитку.
Існують такі основні види інтеграційних об'єднань:
зона вільної торгівлі (учасники обмежуються відміною митних платежів у взаємній торгівлі);
митний союз (вільне переміщення товарів та послуг всередині об'єднання доповнюється єдиним митним тарифом щодо третіх країн, створюється система пропорційного розподілу митних доходів);
ш спільний ринок (ліквідовуються будь-які бар'єри між країнами не лише для переміщення товарів, а й робочої сили та капіталів, тобто створюється спільний ринок праці, капіталів і товарів);
економічний союз (включає спільний ринок і здійснення єдиної економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів);
валютний союз (економічний союз, що ґрунтується на єдиній банківській системі та єдиній валюті);
політичний союз (країни, що інтегруються, утворюють державне об'єднання конфедеративного типу).