К рива Лоуренса

Відсоток доходу

Відсоток сімей

1. Вивчити основні положення питань за даними реко­ мендаціями та підручниками.

2. Дати письмову відповідь на питання.

1. Розкрийте суть системи національних рахунків.

2. Укажіть причини нерівності у розподілі доходів.

3. Припустимо, що родина 1, родина 2, родина 3, ро­ дина 4, родина 5 отримують доходи в розмірі 5000, 2500, 1250, 1000, 750 гривень відповідно. Побудуйте криву Лоуренса для економіки цих родин і поясніть, який відсоток загального дохо­ ду отримує найбагатший та найбідніший з них?

Література

1. Економіка. Навч. посіб. для 10,11 класів. За ред. З.Г. Ва- таманюка та ін. К.: Либідь, 1999. - Тема 11. - С. 202 - 205.

2. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економка). - Тернопіль: ТАНГ, "Астон", 1998. - Гл. 22. - С. 232 -234.

3. Основи економічної теорії. Підруч. / За ред. А.А. Чухна. - К.: Вища шк., 2001. - Розд. 15. - С. 389 - 392.

Методичні рекомендації для самостійної роботи №11.

Тема 11. Економічне зростання та його фактори. Економічні цикли. (2 години)

Питання

1. Вплив науково-технічної революції на економічний розвиток.

2. Види циклів. Особливості сучасних циклів.

Методичні рекомендації

Питання 1. Вплив НТР на економічний розвиток

Економічне зростання будь-якої країни під впливом НТР визначають три групи факторів:

1. фактори пропозиції;

2. фактори попиту;

3. фактори ефективності.

Фактори пропозиції зумовлюють фізичну здатність еко­номіки до зростання. Виділяють чотири з них;

1. кількість та якість природних ресурсів;

2. кількість і якість трудових ресурсів;

3. обсяг капіталу;

4. технологія.

Перелічені фактори, які називають колесами економічно­го зростання, визначають можливості фізичного збільшення об­сягу продукції. Тільки наявність більшої кількості або кращих за якістю ресурсів, враховуючи і технологічний потенціал, дає змо­гу економіці виробляти більший обсяг продукції.

Природні ресурси - це землі, корисні копалини, енерго­носії, водні ресурси, клімат тощо. На планеті є лише кілька країн, що володіють такими багатими природними ресурсами, продаж яких дає їм змогу швидко зростати, зокрема Саудівська Аравія, Кувейт та ін. Більшість країн світу бідна на природні ре­сурси. Водночас навіть дуже бідні на ресурси країни - Швейца­рія, Японія та Ізраїль - демонструють високі темпи економічно­го зростання і забезпечують високий рівень життя своїх грома­дян. Найціннішим природним ресурсом України вважають орні землі.

На думку багатьох економістів, саме трудові ресурси -пропозиція робочої сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мо­тивація до праці - становлять найважливіший фактор економіч­ного розвитку. Справді, інші фактори виробництва (капітал, си­ровину або технологію) можна купити або позичити в інших країнах. Але застосування високопродуктивної техніки потребує освічених працівників.

Нагромадження капіталу (устаткування, виробничих споруд, доріг) вимагає скорочення поточного споживання впро­довж десятиліть. У розвинутій економіці від 10 до 20 % націо­нального доходу використовується для нагромадження капіталу, і навпаки, найбідніші країни часто здатні заощаджувати лише 5 % національного доходу. Крім того, значна частина цього не­високого рівня заощаджень використовується на забезпечення зростаючого населення простими знаряддями праці. Економіці, щоб розвиватись, потрібен капітал, вкладений в інфраструктуру, - автомобільні шляхи, залізниці та ін.

Крім трудових, природних ресурсів та капіталу, четвер­тим життєво важливим фактором економічного зростання є технологія, яка охоплює науково-дослідні та проектно-конструкторські розробки, менеджмент і підприємництво.

Економічне зростання залежить також від факторів по­питу, тобто від макроекономічного середовища, що забезпечує такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використо­вуються наявні ресурси. Несприятливе макроекономічне середо­вище (високі податкові і відсоткові ставки, низький рівень за­вантаження виробничих потужностей та ін.) сповільнює еконо­мічне зростання, оскільки не забезпечує повного використання ресурсів.

Найвагомішим фактором, що впливає на підвищення продуктивності праці, є технічний прогрес. Він передбачає не тільки найновішу технологію виробництва, а й нові методи управління та форми організації виробництва. Загалом під тех­нічним прогресом розуміють відкриття нових знань, які дають змогу ефективніше поєднувати наявні ресурси й збільшувати обсяг виробництва.

Економічне зростання є позитивним і бажаним явищем. Однак не треба забувати, що індустріалізація та економічне зро­стання породжують такі негативні явища, як забруднення довкілля, промисловий шум і викиди, а іноді навіть аварії та ка­тастрофи.

Питання 2. Види циклів. Особливості сучасних циклів

Економісти-теоретики виділили кілька циклів різної три-Іілості:

• столітні цикли (тривалістю більше 100 років);

• довгі, або великі, цикли (50 - 60 років);

• періодичні, або середні, цикли (7 - 12 років);

• короткі, або малі, цикли (2-3 роки).

Крім того, виявлені циклічні коливання в окремих галу­зях ринкової економіки (зокрема в сільському господарстві, бу-дінпицтві, де діє так званий цикл С. Кузнеця, тривалістю 18 -25 років), специфічні коливання окремих економічних елементів (наприклад, розміру виробничих запасів) тощо.

Найбільший вплив на макроекономічну стабільність ма­ють періодичний (тривалістю 7-12 років) і довгий (тривалістю 50 - 60 років) економічні цикли.

Значні зміни у відтворенні капіталу та в економічних кризах другої половини XX ст. зумовлені рядом чинників. Це фактори як політичного характеру, так і такі, що зумовлені про­цесом економічного розвитку.

У результаті змінюється класична схема циклів у напрямі:

а) скорочення тривалості циклу;

б) подолання економікою фази депресії;

в) зникнення (іноді) фази піднесення і настання нової кризи після пожвавлення.

Кризи 1974 - 1975 рр. та 1980 - 1982 рр. були найважчи­ми за весь період після Другої світової війни. Охопивши головні капіталістичні країни, вони характеризувались потужною хви­лею інфляції, переплелися з глибокими структурними кризами (енергетичною, сировинною, валютною).

Кризи 70 - 80-х років виявили:

1. економічне зростання, яке ґрунтується на екстенсив­ному залученні природних ресурсів, вичерпало себе (почався перехід до ресурсозберігаючого типу відтворення);

2. багато традиційних напрямків технічного прогресу зайшли у безвихідь, визначивши тим самим необхідність нового

етапу в розвитку науки і техніки (комп'ютери, мікропроцесори

тощо);

3) розладналося державно-корпоративне регулювання - антикризові заходи прийшли в суперечність з антиінфляційними;

4) виникли стагфляційні форми кризи.

Економічна ситуація кінця 80-х років у розвинених краї­нах характеризувалася циклічним "бумом". Визначальною ри­сою економічного зростання стало одночасне підвищення спо­живчого та інвестиційного попиту, тобто класичний чинник циклічного піднесення. Відбулося певне поліпшення ситуації на ринку праці. Циклічне піднесення 80-х років стало найтривалі­шим за всю історію капіталізму. У 1988 р. обсяг ВНП в крашах Південно-Східної Азії зріс більш ніж на 7 %, у США - приблиз­но на 4 %. Відносно стабільнішими стали і валютні курси.

Піднесення в розвинених крашах зумовило загальну стабілізацію світового господарства. Циклічний бум 1987 -1989 рр. у всіх розвинених країнах відбувся синхронно. Та вже наприкінці 1990 р. і на початку 1991 року економічне становище почало знову погіршуватись. З'явилися ознаки спаду, хоча цей процес ще не торкнувся повною мірою країн Південно-Східної Азії.