Тема 10. Національна економіка та її показники.

Питання

1. Система національних рахунків, її принципи.

2. Нерівність у розподілі доходів, причини нерівності,

3. Крива Лоуренса. Рівень добробуту населення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Система національних рахунків, її прин­ципи

Мета системи національних рахунків (СНР) - дати наоч­не цифрове відображення стану національної економіки в ціло­му за певний період. СНР дає характеристику економічних про­цесів, а також основних узагальнених показників. Вона пов'язує воєдино найважливіші макроекономічні показники, які розрахо­вані на основі ВВП. Йдеться насамперед про обсяг випуску то­варів і послуг, сукупні доходи й сукупні витрати суспільства. СНР - це сучасна система збирання та опрацювання бази даних, яка використовується нині практично в усіх країнах світу для макроекономічного аналізу ринкової економіки. Вона дає мож­ливість подати ВВП на всіх стадіях його руху - виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве споживання.

Стандартна система національних рахунків, розроблена Статистичною комісією ООН у 1951 - 1953 рр., застосовувалася з 1953 р. У 1968 р. було введено нову версію міжнародного ста­ндарту системи національних рахунків (проіснувала до 1993 р.), яка включала такі рахунки:

• зведені рахунки;

• рахунки виробництва, споживання та використання капіталу;

• рахунки доходів і витрат;

• рахунки фінансування капітальних витрат.

З 1993 р. діє нова третя модифікація міжнародної стан­дартної системи національних рахунків, яка побудована на до­свіді окремих країн. Ця система визначила сфери виробництва ВВП, що охоплюють виробництво практично всіх товарів і по­слуг, за винятком послуг у домашньому господарстві. В еконо­мічне виробництво за цією системою рахунків включено також діяльність, пов'язану із захистом навколишнього середовища.

Діюча система національних рахунків як міжнародний стандарт складається з двох рівнів:

1. Зведені рахунки, що характеризують рух ВВП, націо­нального доходу (НД), фінансування капіталовкладень, операції з іншими країнами.

2. Конкретизовані рахунки, що показують міжгалузеві зв'язки, рух доходів, розподіл і кінцеве їх споживання.

Система національних рахунків включає головні показ­ники, які характеризують рух ВВП: чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід, отриманий в особисте розпоряджен­ня (у розпорядження домашніх господарств).

СНР будується на таких принципах:

1. Продуктивною є будь-яка праця, до сукупного проду­кту відносять як речові блага й матеріальні послуги, так і нема­теріальні послуги.

2. Грошові витрати та доходи в економіці еквівалентні.

3. Виробництво, розподіл, обмін і споживання розгляда­ються як взаємопов'язані сторони єдиного процесу відтворення.

4. Усі показники обчислюються тільки в грошовій формі та без повторного рахунку.

Питання 2. Нерівність у розподілі доходів, причини

нерівності

Нерівність розподілу доходів властива усім країнам неза­лежно від типу їх економічної системи. У ринковій економіці найзагальнішою причиною нерівного розподілу доходу є ринко­вий механізм. Проте існують й інші, конкретніші причини:

• відмінності у здібностях людей;

• рівні освіти й професійної підготовки працівників;

• професійні смаки та схильність людей до ризику;

• володіння власністю;

• талан;

• зв'язки;

• дискримінація та ін.

Величина національного доходу країни також впливає на його розподіл. Якщо країна багата, це сприяє зростанню подуш­ного рівня доходу, а відтак зменшується ступінь нерівності в розподілі доходів. Проте ця закономірність нестійка, про що свідчать дані таблиці.

Розподіл доходу в окремих країнах, %

Країна	Перша група сімей (найбід-ніша)	Друга	Третя	Четверта	П'ята (найба-гатша)
Японія	8,7	13,2	17,5	23,1	37,5
Південна Корея	7,4	12,3	16,3	21,8	42,2
Китай	6,4	11,0	16,4	24,4	41,8
США	4,7	11,0	17,4	25,0	41,9
Велика Британія	4,6	10,0	16,8	24,3	44,3
Мексика	4Д	7,8	12,3	19,9	55,9
Бразилія	2,1	4,9	8,9	16,8	67,5

Ця закономірність притаманна, наприклад, Мексиці та Бразилії, в яких порівняно невисокий рівень подушного доходу і значна нерівність розподілу доходів. Однак вона не спостеріга­ється в Китаї, який у таблиці розташований між країнами з ви­соким рівнем подушного доходу, хоча сам такого рівня не до­сягнув.

Сучасне суспільство має шукати й знаходити компроміс між зрівнюванням доходів та ефективністю економіки. Якщо вона надто велику частину національного доходу перерозподі­лятиме на користь бідних, це пригнічуватиме економічні стиму­ли, звужуватиме обсяг національного доходу. З іншого боку, по­силення нерівності, коли держава не втручається у розподіл на­ціонального доходу, породжує низку складних проблем. Го­ловна серед них - це зубожіння частини населення і збагачення невеликої кількості сімей. Така поляризація суспільства поси­лює його соціальну та політичну нестабільність.

Багатьох людей хвилює не стільки загальне питання роз­поділу доходу, скільки конкретні проблеми бідності. Розрізня­ють певні рівні бідності - бідність країни загалом і бідність окремих її комірок - громадян чи сімей.

Країна є бідною, якщо,її подушний дохід низький порів­няно з іншими країнами. Водночас у такій країні окремі родини можуть привласнювати величезні доходи, неосяжно нагрома­джувати особисте майно.

Країна є багатою, якщо її подушний національний дохід високий порівняно з іншими країнами. Проте в такій країні значна частина населення може бідувати, ледь зводити кінці з кінцями.

Бідність не піддається точному визначенню. Однак мож­на сказати, що людина або окрема сім'я бідує, коли у неї бракує коштів для задоволення елементарних потреб. Цей загальний принцип у кожній країні конкретизують за допомогою визна­чення офіційної межі бідності.

Питання 3. Крива Лоуренса. Рівень добробуту насе­лення

Розподіл доходів між домогосподарствами називається родинним, або сімейним, розподілом доходів.

В економіці використовують кілька методик для аналізу родинного розподілу доходу. Найчастіше для виявлення ступеня рівномірності розподілу доходу загальну кількість сімей (100 %) ділять на п'ять рівних за чисельністю груп, тобто кожна група включає 20 % населення. Для кожної групи обчислюють її част­ку в особистому доході за відповідний рік. Інформація, яку да­ють подібні таблиці, свідчить про те, наскільки нерівномірно розподіляється сукупний особистий дохід у певній країні.

Наприклад, якби дохід розподілявся порівну між усіма сім'ями України, тоді кожна їх п'ята частина отримувала б 20 % цього доходу, 40 % сімей - 40 % доходу й т.д. Таку ситуацію графічно зображають бісектрисою. Інший крайній випадок спо­стерігався б тоді, коли в країні майже весь дохід привласнювали б кілька дуже багатих родин, а решта населення ледве животіла. Реальна економіка зазвичай перебуває між цими двома крайніми випадками.

Ступінь нерівності розподілу доходів між домогосподарствами часто ілюструють за допомогою кривої Лоуренса. її будують так: по горизонталі відкладають п'ять груп сімей, кожна з яких включає 20 % населення; по ^вертикалі - частку кожної групи сімей у сукупному особистому доході.

Крива Лоуренса характеризує ступінь нерівності розподі­лу доходу. Чим ближче вона розміщена до бісектриси, тим ви­щий ступінь рівності доходу і навпаки.