Структура книги

Функціональність сучасної книги визначається її струк­турою, яка розуміється як ціле, що складається з пов'яза­них між собою елементів. Розрізняють зовнішні та внутрішні елементи книги.

Внутрішні елементи книги, що розкривають інформа­цію, яка міститься в ній, показано на схемі 5.4.

354

основний текст твору, заради поширення і читання якого видається книга

допоміжний (службовий текст) апарат книги

додатковий текст (додатки), документи, довідкові таблиці, редакції, варіанти основного тексту

ілюстрації та декоративні прикраси

Схема 5.4. Внутрішні елементи книги

Характеристика внутрішніх елементів книги подана в таблиці 5.21.

Таблиця 5.21

Внутрішні елементи книга

№	Внутрішні елементи книги	Загальна характеристика
1.	Текст	Головний елемент книги, що передає зміст книги, семіотичну інформацію, зафіксовану за допомогою певної послідовності знаків (переважно словесних), що сприймаються візуально (виняток — книги для людей, позбавлених зору)
2.	Апарат книги	Додаткові тексти або реквізити, що вміщені в ній, з метою створити читачу більш зручні умови для користування книгою (довідково — допоміжний апарат) та для кращого розуміння змісту (науково-довідковий апарат)
3.	Ілюстрація	Графічні зображення у виданні, що пояснюють або доповнюють текст і є засобами прикраси.
4.	Декоративні елементи	Прикраси: візерунки, орнаменти, емблеми тощо. Прикрашають книгу, слугують засобом поділу тексту на змістові частини

355

Основні складові апарату книги наведено на схемі 5.5.

Продовження таблиці

	Апарат книги
-►	апарат, що несе інформацію
->	пошуковий, довідково-допоміжний апарат
•-►	науково-довідковий апарат

Схема 5.5. Складові апарату книги

Апарат книги, що несе інформацію — вихідні зведення на титульному аркуші, звороті титулу, кінцевій смузі. Він яв­ляє собою короткі основні дані, що характеризують книгу.

До пошукового, довідково-допоміжного апарату книги відносяться титульний аркуш, зміст, покажчики, колонти­тули, випускні відомості, анотація, реферат. Детальна ха­рактеристика елементів довідково-допоміжного апарату книги дана в таблиці 5.22.

Таблиця 5.22 Складові елементи довідково-допоміжного апарату

№	Назва елементу	Загальна характеристика
1	2	3
1.	Титульний аркуш	Перший двосторінковий аркуш книги, на лицьовій стороні якого розміщується необхідна читачеві, продавцеві книжкового магазину, спеціалісту галузі інформації, бібліотекарю, бібліографічна інформація
2.	Шмуцтитул	Окремий^аркуш у книзі з назвою частини або розділу. Його вміщують перед окремими частинами або розділами книги. Щоб зеконо -мити папір, а також кошти на офор млення книги, шмуцтитул, у якому зазначається частина чи розділ книги, замінюють складною рубрикацією — "шапкою", яку вміщують у верхній частині першої сторінки тексту даного розділу (частини)

1	2	3
3.	Фронтиспис	Малюнок, уміщений поруч із титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер всієї книги або є ілюстрацією до кульмінаційного, найважливішого епізоду твору. Це може бути також портрет автора або персонажа
4.	Вихідні відомості	Сукупність даних, що характеризують видан -ня, призначені для його оформлення, інфор -мування споживачів, бібліографічної обробки та статистичного обліку; містять відомості про осіб, які брали участь у створенні видання, заголовок, підзаголовкові, вихідні та випускні дані, видавничу анотацію, реферат тощо, розміщені на титульному листі, його іншому боці, кінцевій смузі, на обкладинці або палітурці, суперобгортці
5.	Вихідні дані	Частина вихідних відомостей (місце випуску видання, назва видання, рік випуску виданн я)
6.	Випускні дані	Частина вихідних відомостей, що включають дату здачі видавничого оригіналу у набір, дату підписання видання в друк, формат паперу тощо, розміщені на кінцевій смузі видання або на іншому боці титульного аркуша
7.	Зміст	Дає уявлення про сутність книги та її склад, а також допомагає читачеві знаходити потрібні розділи та підрозділи, пункти, параграфи
8.	Колонтитул	Довідковий текст над основним текстом смуги, що пояснює читачеві, який матеріал надрукований на сторінці (у збірнику — твір і автор; у моновиданні — слово або початкові букви чи буква алфавіту тощо)
9.	Анотація та реферат	Допомагають читачеві під час вибору книги в магазині чи бібліотеці, являють собою характеристику книги з погляду тематики, призначення, форми та інших осо бливостей

До науково-довідникового апарату книги входять: вступ­на стаття, передмова автора, редактора, видавця; післямо­ва, коментарі, що дають тлумачення твору в цілому та тих місць, які можуть бути незрозумілими читачам; примітки (пояснюють терміни, дають короткі відомості про героїв, значення іншомовних термінів); бібліографічні посилання

356

357

на джерела цитат; систематизовані списки видань на тему

книги чи її частини.

Характеристика перерахованих елементів науково-довідкового апарату книги подана в таблиці 5.23.

Таблиця 5.23

Складові елементи науково-довідкового апарату

З агальна характеристика

Передмова

Попередження читачів про те, що їм треба взяти до уваги, читаючи, вивчаючи чи переглядаючи книгу. Передмова зазвичай містить матеріали: а) про значення теми книги; б) про особливості змісту і форми чи добутку видання; в) про джерела твору; г) про принципи добору матеріалу; д) про принципи побудови книги; є) про змінні і невисвітлені проблеми і теми (щоб читач не розраховував на те, чого в книзі немає); ж) про відмінності від книг на ту ж чи інші близькі теми

Вступна стаття

2.

Відносно самостійний твір, у якому широко трактується творчість автора чи видаваний добуток як частина цієї творчості заради того, щоб допомогти читачу краще, глибше, тонше сприйняти зміст книги, розібратися в її складностях, познайомитися з її історією,

читацькою долею й змінами в оцінках

Післямова

Розміщено за текстом книги (або видавець не хоче впливати на читача до знайомства з творчістю автора, або саме тлумачення творчості автора і його добутків неможливо без досконалого знання його читачем, або потрібно доповнити матеріали новими і свіжими даними)

Примітки й коментарі

4.

Пояснення, доповнення до основного тексту, коли він може бути незрозумілий читачем у всьому обсязі чи зрозумілий перекручено. Різниця між цими термінами в тому, що примітка - це коротка довідка до слова (слів), а коментарі - тлумачення добутку в цілому з тієї чи іншої сторони (історико -літературної, текстологічної, видавничої і т.д.) чи його [ фрагментів

5.

Продовження таблиці

Бібліографічні посилання

Опис джерел, цитат, запозичень, що згадуються в літературі, що рекомендуються, які диктуються змістом тексту з його фрагментом (знаками чи виносок винесень, прізвищ автора і роком видання); прикнижкові бібліографічні списки й покажчики - тематичні відібрані описи джерел, зв'язані з текстом

Зовнішні елементи книги.

Зовнішні елементи книги показано на схемі 5.6.

Зовнішні елементи книги

книжковий блок

палітурка

обкладинка

форзац

манжетка

суперобкладинка

футляр

Схема 5.6. Зовнішні елементи книги

358

359

Характеристика наведених вище зовнішніх елемент книги знаходиться в таблиці 5.24.

Таблиця 5.

Зовнішні елементи книги

№	Зовнішні елементи книги	Загальна характеристика
1.	Книжковий блок	Комплект скріплених на корінці зошитів чи аркушів, який містить усі сторінки та комплектаційні деталі майбутнього видання й призначений для накриття обкладинкою або для вставляння в палітуркову кришку
2.	Палітурка	Міцне покриття з цупкого паперу, пластмаси, або картонних сторінок, обтягнених шкірою, тканиною чи папером, яке скріплюється з книжковим блоком за допомогою форзаців та слугує захистом для блока від пошкоджень та забруднень, а також для первинної інформації про видання та в якості елементу художнього оформлення
3.	Обкладинка	Паперове покриття видання, не розраховане на тривале зберігання, інколи захищене плівкою прозорого полімеру, що з'єднується з книжковим блоком без форзаців
4.	Форзац	Складений навпіл аркуш паперу або конструкції з двох аркушів, що з'єднані смужкою тканини, що скріплює перший зошит книжкового блока з лицьовою сторінкою палітурки
5.	Суперобкладинка	Одягається на палітурку або основну обкладинку, що приклеєна до книжкового блока, і тримається за допомогою клапанів — широких відворотів, що загинаються на внутрішній бік передньої та задньої стінок палітурки або основної обкладинки
6.	Манжетка	Обгортка, паперова смужка (стрічка) зі склеєними кінцями, котрі закривають лише частину палітурки
7.	Футляр	Картонна або пластикова коробка спеціальної форми для зберігання особливо цінних книг

360

Книга як вид медіа

Завдяки сучасному тяжінню науки до міждисциплінар-ності, з'являються нові оригінальні теорії, що використа­ють для осмислення реалій інформаційного суспільства (суспільства знань) досягнення одночасно книгознавства й документології.

У цьому плані особливий інтерес представляє концепція феномена мультимедіа О. В. Шли-кової [29]. Відповідно до мірку­вань автора, книга може бути віднесена до медіа, тобто до за­собів, що опосередковують людсь­ку комунікацію.

Слово «медіа» у перекладі з англійської означає «засіб», «спо­сіб», «посередник». Деякі дослідни­ки відносять до медіа усну мову і

виділяють три види медіа: усні, документі, електронні [25]. Народження письмової форми комунікації-медіа для за­пису, зберігання й передачі інформації — фіксує поява найстаршого з існуючих документів, написаних на глині, папірусі, дереві тощо. Еволюція в області медіа йшла через розвиток кожного з його видами і привела в цей час до по­яви мультимедіа й цифрових медіа (телебачення, Інтернет) 129].

До медіатехнології, як технології створення посередни­ка людської діяльності в інформаційній галузі, можна віднести й друкарство. Книга є інформаційним засобом, друкованим посередником, друкованим медіа.

Зміна медіатехнології означає зміну парадигми й спри­чиняє розвиток і зміну культур. Використання для записів папірусу замість каменю привело до глобальних змін у культурі Єгипту й Римської імперії. М. Мак-Люен, напри-

361

клад, стверджує, що знамениті римські дороги зобов'язані своєю появою й розвитком папірусу. Цей дослідник навіть зв'язує кризу Рима із кризою «виробництва» папірусу. Упровадження друку й паперу поклало кінець у Середні віки влади церкви над знанням й інформацією й підготу­вало цілі революції, що змінили світосприйняття [22].

Дослідники медіа-технологій, стверджують, що кожна нова медіатехнологія змінювала й тип знання, й тип суспільства. Приміром, С. Харнад у статті «Постгутенбер- гова галактика: четверта революція в засобах виробництва знання» пише, що історія людської думки пережила три революції й стоїть на порозі четвертої. Революційними бу­ ли поява мови, винахід паперу й друкарства. Саме ці три трансформації визначили форми комунікації: мова дозво- ^яяяав^ ляє передавати думки у вигляді

^^ ви-слоштень, папір — зберігати їх

/ \ незалежно від мовця, друкування

дає можливість зберігати їх неза- | лежно від писання. Однак папір і

друк володіють рядом недоліків, таких як повільне поширення, об- Ш меженість доступу до них, недов­ гі- ^ говічність. Четверта революція —

виникнення електронних засобів поширення інформації, направлена перебороти обмежен­ня існуючих форм комунікації. Тексти минулого й сього­дення можуть тепер існувати в єдиному загальнодоступно­му середовищі, забезпечуючи наступність колективного знання [34].

:

Таким чином, книга з найдавніших часів і до сьогоден­ня була - предметом пізнання людей. Вона усвідомлю вавалась як зберігач, транслятор знань, засіб пізнання на вколишнього світу.

Літературознавці, семіотики, книгознавці тощо розгля­дають це явище шляхом світосприймання своєї науки. На­приклад, для історика книга — об'єктивний образ історич­ної дійсності, для літературознавця — суб'єктивне джерело, що відбиває свідомість автора, для книгознавця — певна єдність форми й змісту, для культуролога — соціокультурний феномен тощо.

Одним з результатів глибокого міркування над сутністю книги можна назвати приналежні Х.Л. Борхесу слова: «книга — не замкнена сутність, а відношення або, точніше, вісь незліченних відносин» [14].

Інакше кажучи, сутність книги не в її предметності, а в її взаємодіях. Інший відомий мислитель XX ст. У.Зко, який, приділяючи велику увагу проблемі книги, писав: «книги — це машини для провокування власних нових думок. Вони дозволяють зберегти спонтанні ідеї» [36].

Отже, слід зазначити тенденцію змін у відношенні до поняття «книга» тільки як до об'єкту книгознавчої науки. Слід враховувати таке розумінням книги, коли основний акцент став переноситися з інформаційно-функціональної ролі на її сутнісні особливості.

		'
	.	'
	■■ ■
.

362

363

клад, стверджує, що знамениті римські дороги зобов'язані своєю появою й розвитком папірусу. Цей дослідник навіть зв'язує кризу Рима із кризою «виробництва» папірусу. Упровадження друку й паперу поклало кінець у Середні віки влади церкви над знанням й інформацією й підготу­вало цілі революції, що змінили світосприйняття [22].

_{\ \>1й1}

Дослідники медіа-технологій, стверджують, що кожна нова медіатехнологія змінювала й тип знання, й тип суспільства. Приміром, С. Харнад у статті «Постгутенбер-гова галактика: четверта революція в засобах виробництва знання» пише, що історія людської думки пережила три революції й стоїть на порозі четвертої. Революційними бу­ли поява мови, винахід паперу й друкарства. Саме ці три трансформації визначили форми комунікації: мова дозво­ляє передавати думки у вигляді ви-словлень, папір — зберігати їх незалежно від мовця, друкування дає можливість зберігати їх неза­лежно від писання. Однак папір і друк володіють рядом недоліків, таких як повільне поширення, об­меженість доступу до них, недов­говічність. Четверта революція — виникнення електронних засобів поширення інформації, направлена перебороти обмежен­ня існуючих форм комунікації. Тексти минулого й сього­дення можуть тепер існувати в єдиному загальнодоступно­му середовищі, забезпечуючи наступність колективного знання [34].

з сьогоден-усвідомлю-знання на^і

Таким чином, книга з найдавніших часів і ня була предметом пізнання людей. Вона вавалась як зберігач, транслятор знань, засіб і вколишнього світу.

362

Літературознавці, семіотики, книгознавці тощо розгля­дають це явище шляхом світосприймання сіюєї науки. На­приклад, для історика книга — об'єктивний образ історич­ної дійсності, для літературознавця — суб'єктивне джерело, що відбиває свідомість автора, для книгознавця — певна єдність форми й змісту, для культуролога — соціокультурний феномен тощо.

Одним з результатів глибокого міркування над сутністю книги можна назвати приналежні Х.Л. Борхесу слова: «книга — не замкнена сутність, а відношення або, точніше, вісь незліченних відносин» [14].

Інакше кажучи, сутність книги не в її предметності, а в її взаємодіях. Інший відомий мислитель XX ст. У.Зко, який, приділяючи велику увагу проблемі книги, писав: «книги — це машини для провокування власних нових думок. Вони дозволяють зберегти спонтанні ідеї» [36].

Отже, слід зазначити тенденцію змін у відношенні до поняття «книга» тільки як до об'єкту книгознавчої науки. Слід враховувати таке розумінням книги, коли основний акцент став переноситися з інформаційно-функціональної ролі на її сутнісні особливості.

	.

363