2. Сутність та необхідність незалежного аудита

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринко­вих відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Ви­никла нова форма фінансово-господарського контролю – аудиторський кон­троль.

В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарюючі об'єкти вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Довірчість цих відносин по­винна підкріплюватися можливістю для всіх учасників угод одержувати й використати фінансову інформацію. Достовірність інформації підтверджу­ється незалежним аудитором.

Поява й розвиток аудита в сучасних умовах переходу до ринку обумов­лено наступним:

• відмиранням неефективного відомчого контролю;

• наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає по­няття "вищестояща організація", що здійснює контроль за їхньою діяльністю;

• неможливістю загальнодержавних органів фінансового контролю охопити регулярними й глибокими перевірками всіх суб'єктів господарю­вання, що й покладається на аудиторські фірми.

Власники, і насамперед колективні власники – акціонери, пайовики, а також кредитори, не мають змоги самостійно переконатися в тім, що всі чис­ленні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні й правильно відбиті у звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності під­приємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняття рішень у галузі економіки й оподатковування.

Аудиторські перевірки необхідні державним органом, судам, прокуро­рам і слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності, що їх цікавить.

Потреба в послугах аудитора виникла у зв'язку з певними обставинами (рис. 9.1).

вирогідність необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею й користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами)

залежність наслідків ухвалених рішень (а вони можуть бути досить значні) від якості інформації

необхідність спеціальних знань для перевірки інформації

відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості

Рис. 9.1. Обставини, які сприяли виникненню потреби в послугах аудиторів.

Всі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послу­гах незалежних експертів, що мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів і відповідності зроб­лених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, що діють в Україні. Основні показники (утримування, обсяг і форми) прийнятої в Україні бу­хгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів визначаються відповід­ним законом України, нормативними актами Верховної Ради України, а в частині бухгалтерської (фінансової) звітності банків і кредитних установ – нормативними актами Національного банку України.

Взагалі аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалеж­ний працівник накопичує й оцінює інформацію, що піддається кількісній оцінці та стосується специфічної господарської системи, щоб визначити й виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановле­ним критеріям.

І в теорії, і на практиці аудит розглядають як:

а) процес захисту інтересів власників, більша частина яких не складає бухгалтерську звітність, але для яких є важливим, щоб вона не містила істот­них перекручувань, а тим більше зловживань з боку найнятої ними адмініст­рації;

б) процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інших користувачів такої звітності, яка публікується різними економічними суб'єктами (хоча повне усунення інформаційного ризику за допомогою ау­дита неможливо й така ціль (завдання), якщо вона буде однозначно постав­лена перед аудиторами законодавцем, просто нереальна).

Виходячи з визначення аудита – основним завданням аудиторської дія­льності є визначення достовірності звітності економічних суб'єктів.