2. Класифікація фінансового контролю

Дотепер учені не дійшли спільної думки щодо питання класифікації видів фінансового контролю.

В окремих наукових колах формами фінансового контролю вважають попередній, поточний та наступний контроль, однак, на нашу думку, це види фінансового контролю за класифікаційною ознакою «час проведення контрольних заходів». Залежно від критерію класифікації можна виділити ще низку видів фінансового контролю (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Класифікація видів фінансового контролю

№ з/п	Критерій класифікації	Вид фінансового контролю
1	Час проведення контрольних заходів (дій)	попередній (превентивний); поточний; наступний (ретроспективний)
2	Регламент здійснення контрольних заходів	обов’язковий; ініціативний
3	Суб’єкти контрольних дій	державний: урядовий [54], парламентський [55]; муніципальний; недержавний - суб’єктів господарювання (незалежний аудиторський, внутрішній контроль фірми громадський контроль)
4	Об’єкти контрольних заходів	бюджетний; податковий; кредитний; валютний; страховий; інші
5	Обсяг контрольних заходів	комплексний; вибірковий; тематичний
6	Залежно від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта	внутрішній; зовнішній
7.	Залежно від характеру контрольного заходу	плановий; позаплановий

В основу класифікації фінансового контролю покладено декілька чин­ників:

1. За часом проведення: попередній, по­точний і подальший.

В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль. Перехід до ринку не сумісний зі збит­ками і втратами, які є наслідком економічних і фінансових прорахунків, без­господарності, порушення законності. Для їхньої мінімізації необхідна чітка і відлагоджена система превентивного фінансового контролю, який є найефек­тивнішою формою, оскільки дає змогу запобігти виникненню вад, перевитрат і втрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансо­вого прогнозування і планування превентивний контроль слугує передумо­вою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Поточний фінансовий контроль є органічною часткою процесу опера­тивного фінансового управління і регулювання фінансово-господарської дія­льності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Поточний фі­нансовий контроль проводиться в короткі проміжки часу - в процесі здійс­нення фінансово-господарських операцій. Спираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточ­ний контроль дає змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко зміню­ються, попереджувати збитки і втрати.

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити вади попереднього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі проміжки часу завдяки вивченню даних обліку й звітності, пла­нової нормативної документації. Контролю підлягають і фактичні справи, дійсна наявність грошових засобів і матеріальних цінностей.

Наступний фінансовий контроль допомагає масштабно оцінити пози­тивні та негативні сторони фінансової діяльності підприємств, установ, пев­них, галузей та економіки в цілому. Він дає змогу всебічно аналізувати нако­пичений досвід, об'єктивно відображати причини порушень і недоліків, роз­робляти заходи щодо їх усунення.

Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспекти­вний) фінансовий контроль взаємно пов'язані й доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попере­днім і поточним контролем.

2. За регламентом здійснення контрольних заходів фінансовий контроль поділяється на обов’язковий та ініціативний.

Обов’язковий фінансовий контроль здійснюється: в силу вимог норма­тивних актів; за рішенням компетентних органів держави.

Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб’єктів.

Лише застосування усіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підви­щує його ефективність.

3. За суб’єктами, що здійснюють фінансовий контроль, його можна переділити на державний, муніципальний, незалеж­ний аудиторський контроль, громадський і контроль власника.

Державний контроль в Україні згідно з чинним законодавством здійс­нюють різноманітні органи державної влади України та підвідомчі їм організації.

Муніципальний фінансовий контроль здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх комісії, місцеві державні адміністрації та виконавчі ор­гани відповідних рад (їхніх фінансові управління).

Незалежний аудиторський контроль здійснюють аудитори (ау­диторські фірми) за договорами з державними та приватними підприємст­вами перевіряючи достовірність звітних даних, балансів і водно­час надаючи консультаційні послуги з питань обліку, фінансів. Такий кон­троль призна­чено здебільшого для об’єктів приватного сектора економіки.

Громадський фінансовий контроль здійснюється в особі всеукраїнських громадських об'єднань, їх структурних підрозділів, метою діяльності яких є організація громадського контролю. Громадянський фінансовий контроль необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод у здійсненні громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.

Контроль власника можна переділити на: галузевий (це контроль мі­ністерств, державних комітетів підпорядкованих їм за галузевістю підпри­ємств, установ та організацій, наприклад, щодо виконання планових завдань із виробничої та фінансово-господарської діяльності) і внутрішньогосподар­ський (здійснюваний власниками підприємств, його бухгалтерською служ­бою).

4. Залежно від об’єкта контрольних заходів: бюджетний, податковий, кредитний, валютний, страховий, інші.

5. Залежно від обсягу контрольних дій: комплексний, вибі­рковий, тематичний. Комплексному контролю підлягають усі аспекти діяльно­сті підконтрольного об'єкта. Тематичний - зосереджується лише на окремих аспектах діяльності підконтрольного суб’єкта. При вибірко­вому контролі перевіряються або всі документи певних періодів протягом року, або частина документів, але за весь звітний період.

6. Залежно від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта, фінансовий контроль можна поділити на зовнішній (тобто контроль спеціально уповноважених дер­жа­вних органів, що є вищими стосовно до об’єкта, що перевіряється, або не­за­лежних від нього органів контролю) та внутрішній (контроль у межах однієї організації або галузі силами їхніх структурних підрозділів, бухгалтерів).

7. Залежно від характеру контрольного заходу фінансовий контроль поділяється на: плановий та позаплановий. Проведення першого, на відміну від другого виду фінансового контролю передбачається у плані контрольних заходів суб’єкта контролю.

8. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій можна виріз­нити такі види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на вирішення пи­тання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі госпо­дарства у майбутньому, а тактичний — вирішує поточні питання їхньої фі­нансової діяльності.

9. Залежності від місця здійснення фінансового контролю його можна розподілити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує конт­рольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті; дистанційний конт­роль, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою ін­формації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.