Семінарські та практичні заняття у вищому навчальному закладі

Процес навчання|вчення| у вищому навчальному закладі передбачає практичні заняття (ПЗ), які призначені для поглибленого вивчення дисципліни. Їх форми різноманітні|всілякі|: уроки іноземної мови|язика|, лабораторні роботи, семінарські заняття, практикуми.

Практичні заняття відіграють вельми важливу|поважну| роль у виробленні у студентів навичок|навичок| використання|вживання| отриманих|одержувати| знань для вирішення практичних завдань|задач| спільно з|із| викладачем. На молодших курсах практичні заняття проводяться через 2-3 лекції і логічно продовжують роботу, розпочату на лекції.

Метою проведення практичних занять є поглиблення|поглиблювати|, розширення, деталізація знань, отриманих|одержувати| на лекції в узагальненій формі, і сприяє виробленню навичок|навичок| професійної діяльності. Вони розвивають наукове мислення і мову|промову|, дозволяють перевірити знання студентів і є ефективними засобами|кошти| оперативного зворотного зв'язку.

План проведення практичного заняття повинен відповідати загальним|спільним| ідеям і спрямованості лекційного курсу і співвіднесений з|із| ним у послідовності викладення тем. Він є|з'являється| загальним|спільним| для усіх викладачів і обговорюється на засіданні кафедри.

Методика проведення практичного заняття може бути різною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача. Важливо|поважно|, щоб|аби| різноманітними методами досягалася загальна|спільна| дидактична мета|ціль|.

Доцент, професор повинен сам вести практичні заняття, хоч би|хоча би| в однієї групі, відвідувати заняття асистентів для координації теоретичної і практичної частин|часток| курсу. Між лекцією і практичним заняттям планується|планерує| проведення самостійної роботи студентів, що припускає|передбачає| вивчення конспекту лекцій і підготовку до практичних занять.

Структура практичного заняття в основному однакова:

• вступ викладача;

• відповіді на питання студентів за неясним матеріалом;

• практична частина|частка| роботи як планова;

• завершальне слово викладача.

Різноманітність занять витікає з|із| власне практичної частини: обговорення рефератів, дискусії, вирішення задач|задач|, доповіді, тренувальні вправи, спостереження, експерименти. Мета|ціль| занять має бути ясна не тільки|не лише| викладачеві, але і студентам.

Організація практичних занять повинна бути реалізована так, щоб студенти постійно відчували наростання складності виконуваних завдань|задавань|, відчували|відчували| позитивні емоції від переживання|вболівання| власного успіху в навчанні|навчанні|, були зайняті|позичати| напруженою творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень, що буде сприяти підвищенню рівня мотивації|розв'язань|. Велике значення мають індивідуальний підхід і продуктивне педагогічне спілкування. Студенти повинні максимально розкрити і проявити|виявляти| свої здібності, свій особистісний потенціал. Тому при розробці завдань|задавань| і плану занять викладач повинен враховувати рівень підготовки і інтереси кожного студента групи, виступаючи|вирушати| в ролі консультанта і не пригнічуючи|придушувати| власної самостійності і ініціативи студентів.

При проведенні практичного заняття слід враховувати роль повторення, яке повинно|та| бути не нудним, одноманітним. Повторення для закріплення знань слід проводити варіантно, під новою точкою зору, що далеко не завжди враховується в практиці навчального процесу вищого навчального закладу|вчення|.