3) Правопорушенням щодо антимонопольних органів.

Правопорушенням щодо антимонопольних органів є дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання, що створюють перешкоди для здійснення антимонопольними органами своїх функцій і повноважень. Вияви таких порушень:

- неподання суб'єктами господарювання у встановлені строки інформації, подання неповної чи недостовірної інформації антимонопольним органам;

- створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ними своїх повноважень (про­ведення перевірок, вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації);

- невиконання суб'єктами господарювання погоджених з антимонопольними органами установчих докумен­тів (у випадках економічної концентрації) або вимог та зобов'язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію.

2. Види відповідальності за правопорушення у сфері економічної конкуренції .

За правопорушення у сфері економічної конкуренції пе­редбачаються такі види відповідальності: господарсько-ор­ганізаційні санкції, господарсько-адміністративні штрафи, безоплатне вилучення майна; відшкодування шкоди.

Господарсько-організаційні санкції застосовуються у формі:

1) примусового поділу суб'єкта господарювання, що зло­вживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку (застосовується антимонопольними органами - за умови, якщо це можливо з організаційних, тери­торіальних і технологічних міркувань). Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд упродовж встанов­леного строку, який не може бути меншим за шість місяців;

2) надання обов'язкових до виконання вказівок стосовно припинення виявлених порушень (у тому числі скасу­вання чи зміна органом влади, органом місцевого самоврядування, органом адміністративно-господарсько­го управління та контролю прийнятого ним рішення чи розірвання угоди, що визнані антиконкурентними діями зазначених органів), відновлення попереднього стану на ринку;

3) блокування цінних паперів;

4) скасування дозволу на узгоджені дії в разі порушення умов його надання;

5) вимога щодо обов'язкового спростування порушником в офіційних органах преси неправдивих, неточних або неповних відомостей (у разі встановлення факту дис­кредитації господарюючого суб'єкта (підприємця); 6) скасування на вимогу антимонопольних органів ліцен­зій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяль­ності суб'єктів господарювання у разі порушення ними антимонопольного законодавства.

Зазначені санкції застосовуються здебільшого антимонопольними органами чи на їх вимогу самим порушником (примусовий поділ, спростування відомостей, що дискредитують конкурента) чи іншим компетентним органом (скасу­вання ліцензії).

Господарсько-адміністративні штрафи накладаються на суб'єктів господарювання та (або) їх посадових осіб за пе­редбачені законом порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. При цьому розмір штрафу залежить від виду порушення (за акти недобросовісної конкуренції -у розмірі до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та (або) розміру незаконно отриманого прибут­ку. Рішення про накладення штрафів приймають антимонопольні органи на їх засіданнях (у розмірах понад 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — виключ­но Антимонопольним комітетом України, в решті випад­ків — адміністративною колегією Антимонопольного комі­тету України).

Безоплатне вилучення товарів із неправомірно викори­станим позначенням або копій виробів іншого господарюю­чого суб'єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця застосовується за відповідні акти недобросовісної конкурен­ції з дотриманням передбаченого Кабінетом Міністрів Укра­їни порядку.

Відшкодування шкоди як форма господарсько-правової відповідальності передбачається у разі заподіяння внаслі­док порушення конкурентного (антимонопольного) законо­давства шкоди (зазвичай, майнової) учасникам конкуренції, споживачам, державі. Застосовується в судовому порядку за заявою заінтересованої особи (осіб), в інтересах держави — антимонопольних органів, прокурора. Розмір шкоди визначається за правилами ЦК України (ст. 203), а в разі вчинення порушень, передбачених пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону "Про захист економічної конкуренції" (антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним (домінуючим) становищем; здійснення суб'єктами господа­рювання без наявності відповідного дозволу узгоджених дій; набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над іншим (іншими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; концентра­ція без отримання відповідного дозволу, якщо останній є необхідним; обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на його звернення до антимо­нопольних органів із заявою стосовно порушення законодавства про захист економічної конкуренції; невиконання учас­никами узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу, на узгоджені дії, концентрацію) — у подвійному розмірі завда­ної шкоди.

Притягнення до відповідальності за порушення конкурент­ною стороною законодавства може мати місце впродовж спеціальних термінів позовної давності, встановлених ст. 42 Закону "Про захист економічної конкуренції", — п'ять ро­ків з дня вчинення порушення, а в разі тривалого порушен­ня — з дня його закінчення, крім випадків несвоєчасного, неповного подання інформації чи подання недостовірної інформації антимонопольним органам, створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ни­ми своїх повноважень, стосовно яких передбачено триріч­ний строк позовної давності.

Застосуванню до порушників антимонопольно-конкурен­тного законодавства передує діяльність антимонопольних органів, спрямована на контроль за станом ринків, вияв­лення монополістів, встановлення фактів та складу право­порушення, розгляд справи.

Порядок розгляду справи про порушення антимонополь­но-конкурентного законодавства охоплює такі стадії:

- порушення справи у формі розпорядження антимонопольних органів про початок розгляду справи, що може мати місце за наявності відповідних підстав: ма­теріально-правових (виявлення ознак порушення анти­монопольно-конкурентного законодавства) і процесу­альне (формально-правових) (ініціатива заінтересова­ної особи, права та законні інтереси якої порушені, чи антимонопольних органів);

- винесення попереднього рішення у справі про вжиття заходів для відвернення негативних і непоправних на­слідків для суб'єктів господарювання через порушен­ня антимонопольно-конкурентного законодавства. Та­кими заходами можуть бути:

- заборона особі (відповідачеві), в діях якого вбача­ються ознаки порушення, вчиняти певні дії, зокре­ма блокування цінних паперів;

- обов'язкове вчинення зазначеною особою певних дій, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів інших осіб;

- розгляд справи про порушення антимонопольно-конку­рентного законодавства, в процесі котрого досліджу­ються матеріали справи, у тому числі заяви, пояснення та заперечення сторін (відповідача і заявника) і третіх осіб, докази, висновки експертів (у разі призначення експертизи). За результатами розгляду приймається рішення про: визнання вчинення порушення конку­рентного законодавства та застосування до порушни­ка передбачених законом санкцій; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне стано­вище на ринку (тобто про встановлення юридичного факту);

закриття провадження у справі (підставами для цього може бути: непідвідомчість справи антимонопольним органам; не встановлення відповідача або його місцеперебування; наявність справи з тих самих підстав або того самого відповідача на розгляді в антимонопольних органах; не доведення вчинення правопорушення та інші підстави, передбачені законом).

Рішення антимонопольних органів може бути:

- перевірене з відповідними наслідками (зміна, скасуван­ня рішення повністю або частково і відповідно — на­правлення справи на новий розгляд або прийняття но­вого рішення чи припинення провадження у справі) в адміністративному порядку вищим органом (якщо рішення приймалося територіальним відділенням або адміністративною колегією АМК);

- оскаржене в судовому порядку впродовж двох місяців з дня одержання рішення. Рішення АМК оскаржують­ся до Вищого Господарського Суду; адміністративної колегії чи територіального відділення АМК — до госпо­дарського суду АР Крим, обласних, Київського чи Се­вастопольського міських господарських судів.