2. Законодавство про захист економічної конкуренції.

Цілі конкурентного законодавства спрямовані на зміну поведінки суб’єктів господарювання. Ця поведінка оцінюється під кутом зору заборон, додаткових обов’язків та спеціальних вимог, що містяться в конкурентних правових нормах.

Нормативне регулювання здійснюється такими норматив­но-правовими актами: Конституцією України (ч. 4 ст. 13 передбачає забезпечення державою соціальної спрямовано­сті економіки України, згідно зі ст. 42, не допускається зло­вживання монопольним становищем на ринку, неправомір­не обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція; п. 8 ст. 92 встановлено, що лише закони України визнача­ють правила конкуренції й антимонопольного регулювання; згідно з п. 24 ст. 85 і п. 14 ст. 106 голову Антимонопольного комітету призначає та звільняє Президент за згодою Вер­ховної Ради України); ГК України - гл. 2, 3, 28 (проте, зазначимо, що положення ГК України містять менш ґрун­товні положення щодо антимонопольного регулювання, ніж спеціальний Закон - "Про захист економічної конкурен­ції"); ЦК України — ст. 13, згідно з якою межі здійснення цивільних прав охоплюють і необхідність дотримання ви­мог антимонопольно-конкурентного законодавства; Закони України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р.; "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р.; "Про Антимонопольний комітет" від 26 листопада 1993 р.; "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. та інші закони і підзаконні норматив­но-правові акти.

Зокрема, в Законі України "Про захист економічної кон­куренції" вона визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають змогу вибирати між кількома продавцями і покупцями, а окре­мий суб'єкт господарювання не може визначати умови обо­роту товарів на ринку. Крім того, нормативне регулюван­ня відносин у сфері економічної конкуренції здійснюється міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України (норми таких договорів ма­ють пріоритет перед нормами національного законодавства, якщо останнє встановлює інші, ніж міжнародні договори, правила); наприклад, укладений між державами — учасни­цями СНД Договір про проведення узгодженої антимоно­польної політики (25 січня 2000 p.), ратифікований зако­ном України від 16 січня 2003 р.

3. Мета державного регулювання конкуренції та монополізму, антимонопольні органи (Антимонопольний комітет України, його структура та компетенція).

Здійснюючи господарську діяльність, суб'єкти господа­рювання прагнуть одного — забезпечити собі найвигідніші умови виробництва та продажу товарів на тому чи іншому ринку, використовуючи при цьому насамперед позитивні риси конкуренції та монополізму. Однак у реальних умо­вах деякі з учасників економічної конкуренції зловжива­ють своїми можливостями, ігноруючи публічні інтереси та приватні інтереси окремих учасників ринкових відносин. Про забезпечення збалансованого врахування цих інтересів у сфері економічної конкуренції відповідає державне її ре­гулювання.

Державне регулювання конкуренції та монополізму здій­снюється з метою:

- задоволення потреб населення як кінцевих спожива­чів, що досягається через захист прав споживачів як економічно слабшої сторони у відносинах з товарови­робниками;

- забезпечення свободи конкуренції, що сприяє розвитку суперництва між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та продажу товарів і відповідно забезпечує розширення їх асортименту, поліпшення якості тощо;

- сприяння підприємництву, що забезпечує появу на рин­ку нових суб'єктів господарювання, нових товарів і по­ліпшення умов їх реалізації (з урахуванням інтересів споживачів);

- захисту національного товаровиробника, що відпові­дає інтересам національної економіки та сприяє еконо­мічній самостійності України.

Державне регулювання економічної конкуренції забезпе­чується системою заходів, які здійснюються уповноважени­ми органами та спрямовані на попередження недобросовіс­ної конкуренції та монополістичних зловживань, їх усунен­ня й застосування заходів відповідальності до порушників згідно зі встановленими державою правилами у сфері еконо­мічної конкуренції. Система цих заходів складається з:

- нормативного регулювання;

- контролю за станом ринку і дотриманням її учасни­ками встановлених державою правил із забезпечення економічної конкуренції з метою попередження по­рушень, відновлення стану ринку в разі порушення зазначених правил і вжиття відповідних заходів до порушників.

Спеціальним відомством, на яке покладається здійснення державної політики в сфері економічної конкуренції, є Антимонопольний комітет, який виконує складні функції, в тому числі регулятивну, яка по­лягає у прийнятті (на підставі названих законів і в межах наданих повноважень) відомчих нормативно-правових ак­тів з певних питань у сфері конкуренції; контрольну, спря­мовану на забезпечення та здійснення контролю за станом товарних ринків і дотриманням її учасниками встановлених державою в цій сфері правил; розслідувально — юрисдикційну, що виявляється через процедуру виявлення порушень, встановлення їх складу, особи порушника та застосування до нього тих форм господарсько-правової відповідальності, котрі піднесені до компетенції антимонопольних органів.

Правовий статус антимонопольних органів визначається вище наведеними законами, насамперед Законом України "Про Антимонопольний комітет України", та Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням АМК України від 19 лютого 2002 р. № 27-р.

До системи антимонопольних органів входять:

- Антимонопольний комітет України, котрий утворюєть­ся у складі Голови, призначеного на термін до семи ро­ків Президентом України за погодженням з Верховною Радою України, десяти державних уповноважених, із числа яких призначається два перших заступники та три заступники Голови, адміністративних колегій, а також структурних підрозділів апарату, що забезпе­чує організаційну, технічну, аналітичну, інформацій­но-довідкову й іншу роботу зі забезпечення діяльності АМК. Формами роботи АМК є засідання — як вищий колегіальний орган і постійно чинні та тимчасові адміністративні колегії АМК, що створювалися для роз­гляду окремих справ про порушення конкурентного (антимонопольного) законодавства з державних уповноважених і голів територіальних відділень;

- створені АМК територіальні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі (у разі необхідності можуть створюватися і в ін­ших адміністративно-територіальних одиницях); за­безпечують реалізацію завдань АМК на відповідних територіях на підставі затверджених АМК положень.

Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають рахунки в уста­новах банку, печатки зі зображенням Державного Герба та свого найменування.

Антимонопольний комітет України згідно з покладени­ми на нього завданнями:

контролює дотримання антимонопольно-конкурент­ного законодавства:

- у процесі економічної концентрації (зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів госпо­дарювання, створенні об'єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єд­нання, при перетворенні органів влади, органів міс­цевого самоврядування, органів адміністративно-гос­подарського управління та контролю в об'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управ­ління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підроз­ділів, оренді цілісних майнових комплексів суб'єк­тів господарювання чи їх структурних підрозділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господарської діяльності);

- при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання, насамперед монополістів і моно­польних утворень, та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядуван­ня, органами адміністративно-господарського управління та контролю стосовно суб'єктів господарю­вання;

- здійснює інші дії стосовно контролю за дотриман­ням антимонопольно-конкурентного законодавства згідно зі встановленими повноваженнями;

-розробляє й організовує виконання превентивних за­ходів, спрямованих на запобігання порушенням анти­монопольно-конкурентного законодавства;

- розглядає справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

- звертається до суду (господарського суду) з позовами (заявами) у зв'язку :» порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

- дає рекомендації органам державної влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господа-

- рювання та їх об'єднанням щодо вжиття заходів, спря­мованих на:

- обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції;

- запобігання порушенням конкурентного (антимо­нопольного) законодавства через усунення причин їх вчинення та умов, які їм сприяють;

- припинення дій (бездіяльності), котрі містять озна­ки порушень конкурентного (антимонопольного) за­конодавства;

- усунення наслідків цих порушень у визначені Комі­тетом строки;

- дає роз'яснення та висновки рекомендаційного харак­теру щодо відповідності дій суб'єктів господарювання (на підставі наданої ними інформації) положенням За­кону "Про захист економічної конкуренції" (ст. 6, 10 і 13) з метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, підвищення пе­редбачуваності його застосування;

- бере участь:

- у розробленні проектів актів законодавства, котрі ре­гулюють питання розвитку конкуренції, конкурент­ної політики та демонополізації економіки з метою їх внесення у встановленому порядку на розгляд відповідних органів;

- в укладанні міждержавних угод;

- у розробленні реалізації міжнародних проектів і про­грам, а також здійснює співробітництво з державними органами та неурядовими організаціями іноземних держав і міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комі­тету України;

- узагальнює практику застосування антимонополь­но-конкурентного законодавства, розробляє пропозиції щодо його удосконалення;

- затверджує кошторис доходів і видатків Антимоно­польного комітету України та його територіальних від­ділень;

- систематично інформує населення України про свою діяльність.

Антимонопольний комітет України в межах наданої йо­му компетенції має право:

- визначати межі товарного ринку, а також монопольне становище суб'єктів господарювання на ньому;

- видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання рішення про припинення порушень анти­монопольного законодавства та про відновлення по­чаткового становища, примусовий поділ монопольних утворень;

- видавати органам влади, органам місцевого самовряду­вання, органам адміністративно-господарського управ­ління та контролю обов'язкові для виконання рішення про скасування або зміну прийнятих ними неправомір­них актів, припинення порушень і розірвання укла­дених ними угод, які суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству, забороняти або доз­воляти створення монопольних утворень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та конт­ролю, а також суб'єктами господарювання;

- вносити до органів влади обов'язкові для розгляду по­дання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними антимонопольного законодавства;

- накладати штрафи, застосовувати інші санкції у випад­ках, передбачених законом;

- приймати нормативно-правові акти згідно з його ком­петенцією, зокрема, з питань антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку, дискримінації органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, провадження у заявах про надання дозволу на еконо­мічну концентрацію суб'єктів господарювання, кон­тролю за економічною концентрацією суб'єктів госпо­дарювання, провадження у справах про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, поряд­ку виконання, перевірки, перегляду й оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, а також недобросовісної конкуренції, обов'язкові для виконання органами влади, органами місцевого само­врядування, органами адміністративно-господарсько­го управління та контролю, суб'єктами господарюван­ня, контролювати їх виконання, надавати роз'яснення стосовно їх застосування;

- здійснювати інші дії, передбачені законодавством про Антимонопольний комітет України.

Самостійна робота – 2 години