Тема Об’єкти нормування праці.

Питання:

1. Що є об’єктом і предметом нормування праці?

2. Структура виробничого процесу(самостійно)

3. Виробнича операція – як головний об’єкт нормування праці.

4. Робоче місце як зона поєднання виробничого і трудового процесів.(самостійно)

1. Що є об’єктом і предметом нормування праці?

Об'єкт нормування праці — це трудова діяльність людини, здійснення нею виробничого процесу з метою перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію.

Об’єктом нормування є доцільна діяль ність людини фізичної чи розумової праці, тобто трудовий процес в його конкретному протіканні як складова виробничого процесу на робочому місці.

Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об'єктів нормування у вузько-практичному сенсі належать: робочий час, виробнича (технологічна) операція, технологічна структура операції, трудовий мікроелемент (трудовий рух), обсяг роботи, зона обслуговування, чисельність персоналу.

Робочий час — законодавчо встановлена тривалість обов'яз­ковою перебування працівника на робочому місці та виконання ним трудових обов'язків.

Робочий час є загальною мірою кількості праці Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку вироб­ництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостя­ми людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з ос­новних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена три­валість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень.

2. Структура виробничого процесу.(самостійно)

Виробничий процес – це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.

Виробничий процес має два боки: технологічний і трудовий.

Технологічний процес - це процес перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів, оформлений низкою спеціальних засобів виробництва, у готову продукцію.

Трудовий процес – процес впливу живої праці за допомогою спеціальних технічних і технологічних засобів виробництва.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій по зміні та значенню стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації.

За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. Основні процеси — це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу. Основні процеси у ряді виробництв поділяються на стадії: заготівельну, обробну, випускну (складальну). Разом вони створюють основне виробництво. До допоміжних належать процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення раціонального протікання основних процесів. Допоміжні процеси групуються за їх призначенням, утворюючи такі допопоміжні виробництва, як ремонтне, інструментальне, енергетичне та ін. Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних процесів. До них належать складські, транспортні процеси.

За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні (перервні) та безперервні. Дискретним процесам притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг тощо). Безперервні - продуктивність одного робочого місця, кількість робочих місць.

Вивчаючи виробничі процеси, нормування праці розглядає їх не стільки в технологічному відношенні (стадії, етапи), а перш за же як процеси праці (трудові процеси), що здійснюються праців­никами для забезпечення виконання різноманітних технологічних завдань.

Трудовий процес — невід'ємна складова частина виробничого процесу, сукупність дій робітника, здійснюваних у ході виробництва. Тому, цілком зрозуміло, що основним об'єктом нормування пра­ні виступає робочий час, необхідний для виконання різноманітних трудових. процесів

Класифікація трудових процесів :

За призначенням трудові процеси поділяють на основні й допо­міжні. За рівнем механізації — на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні.

За ступенем повторюваності розглядають такі, що повторюються, не повторюються, періодично повторюються, схожі між собою, різноманітні.

Щодо взаємозв'язку робітників і технологічного устаткування розрізняють одноверстатні, багатоверстатні, багато агрегатні, інші.

Об'єкти, що набули найпоширенішого застосування: виробничі операції, трудові прийоми, дії, рухи, обсяги робіт, норми чисельності персоналу, норми виробітку та ін.