- •Культура фахової мови журналіста
- •Передмова
- •Розділ 1 творче мислення. Культура мови. Мовна особистість. Мовна свідомість
- •1.1. Творче мислення
- •Психологія творчості
- •Риторика
- •Що таке ментальність?
- •1.2. Культура мови
- •1.3. Мовна особистість. Мовна свідомість
- •Культура мовлення
- •Чи стане Львів взірцем мовної чистоти?
- •Ввічливість
- •На що спирається мораль?
- •Феномен емпатїї
- •Вищі почуття
- •Легенда про манкурта
- •Стилістика
- •Кривавник* рідного слова
- •Невербальні засоби спілкування
- •Розділ 2 культура слова. Літературне слововживання
- •Вітчизняний (замість український)
- •Чи правильно казати: "ця порада має рацію"?
- •Відповідно до — згідно з
- •Винятково — виключно
- •Гуманний — гуманістичний — гуманітарний
- •Домагатися — добиватися — досягати
- •Збігатися — співпадати
- •Презентація — репрезентація
- •Близьке зарубіжжя чи ближнє зарубіжжя
- •Власний — особистий — особовий
- •Втрачати — губити
- •Приводити — призводити
- •Уява — уявлення
- •Являється — є
- •Водій чи шофер
- •Зараз чотири години чи зараз четверта година?
- •На семінарі-нараді чи на семінар-нараді?
- •Сізіфів чи сізіфовий?
- •Точка зору — погляд
- •Відносно — стосовно — щодо — з приводу
- •Пропозицію вносити чи подавати?
- •Аванс — завдаток
- •Благодійний — благочинний
- •Бурштин — янтар
- •Відмітка — позначка
- •Надсилати — посилати — відправляти
- •На честь — у честь
- •Периферійний — периферичний
- •Погодити — узгодити
- •Позика — позичка
- •Аеродром — летовище
- •Брати до уваги — взяти до відома
- •Відгук — відзив
- •Вакантний — вакаційний
- •Взаємний — обопільний
- •Вибагливий — примхливий
- •Випадок чи випадок
- •Галочка — пташка
- •Громадський — державний
- •Гуртовий — оптовий
- •Дезінфекція, дезінтеграція
- •Завіряти — засвідчувати
- •Завіт —заповіт
- •"Запорожець" — мерседес
- •Інститут — інституція
- •Лицева сторона — лицьовий бік
- •Ліцензія — дозвіл
- •На підпис — до підпису
- •Обіцянка — обітниця
- •Обраховувати — обчислювати — лічити — підраховувати
- •Обслуговування — сервіс
- •Окремий — частковий
- •Оформленість — оформлення
- •Севастополь чи севастопіль
- •Передбачливий — передбачуваний
- •Покрив — покриття
- •Послаблювати — ослаблювати
- •Протиріччя — суперечності
- •Речник — представник — прес-секретар
- •Рюкзак — наплечник
- •Свята чи свята
- •Серафими — херувими
- •Тираж — наклад
- •Храм — церква — собор — каплиця
- •Розділ 3 мистецтво мовлення: лінгводидактичні матеріали
- •Правила вищого красномовства
- •Про вигляд оратора
- •Вміння розмовляти
- •Вміння розмовляти
- •Культура мови
- •Культура мови
- •Дискусія
- •Дихання під час мовлення
- •Конструкція речень
- •Знайомство з новими людьми
- •Як привернути й утримати увагу слухачів?
- •Особистість мовця
- •Вміння спілкуватися
- •Мова без слів
- •Уміння переконувати
- •Види розмов
- •Наради та їх проведення
- •Керівництво нарадою
- •Нагромадження інформації та інформаційних матеріалів
- •Підготовка виступу
- •На першому місці — слухачі
- •Мистецтво викладу думок
- •Мистецтво виступу
- •Розділ 5 контрольні завдання
- •Способи поєднання числівників з іменниками
- •Тема. Наукові теорії про походження української мови та її становище серед інших слов'янських мов
- •Тема. Культура української мови. Проблеми культури мовлення в засобах масової інформації
- •Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Тема. Звуковий склад української мови
- •Тема. Орфоепічні норми української літературної мови
- •Графіка та орфографія тема. Графіка та орфограія української мови
- •Лексикологія тема. Лексика сучасної української літературної мови
- •Тема. Лексика української мови за походженням
- •Тема. Активна і пасивна лексика української мови
- •Тема. Лексика української мови зі стилістичного погляду
- •Тема. Розвиток словникового складу сучасної української літературної мови
- •Фразеологія тема. Українська фразелогія: джерела, структура, семантика
- •Лексикографія тема. Досягнення української лексикографічної науки
- •Екзаменаційні білети
- •Словотвір (деривація) тема. Словотвір як учення про структуру слів та способи їх творення
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема. Іменник
- •Рекомендована література Основна
- •Тема. Прикметник
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Тема. Числівник
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Тема. Прислівник в українській мові
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Службові частини мови
- •Тема. Сполучник
- •Тема. Прийменник
- •Тема. Вигук
- •Морфемний аналіз слова Схема
- •Словотвірний аналіз
- •Морфологічний аналіз частин мови Схеми
- •Морфологічний аналіз частин мови
- •Екзаменаційні білети
- •Словник-довідник
- •Список умовних скорочень
- •Список літератури
- •Енциклопедії, словники, довідники
Храм — церква — собор — каплиця
Людям, не байдужим до духовних цінностей, мабуть, цікаво знати, чому культові релігійні споруди називаємо то храм, то церква, то собор, а іноді — каплиця. Адже згадаймо, тільки у Києві маємо Андріївську церкву, Покровську церкву, Успенський собор. Також пишаємося Софійським собором, Михайлівським золотоверхим собором.
Як же правильно уживати ці назви?
Найзагальнішим у цьому ряду є слово храм. У Релігієзнавчому словнику (К., 1996) подано таке його тлумачення: "узагальнене означення сакральних будівель для відправлення культу". Тобто спеціально збудована і освячена, призначена для спілкування людини з Богом споруда, незалежно від релігії чи конфесії, — це храм. Саме цим словом послуговуємося, коли хочемо сказати "культова споруда" взагалі, не наголошуючи, ідеям якого віросповідання вона служить. Загальність, всеохопність слова храм виразно звучить також у глибоко мудрій, актуальній для усіх віросповідань сентенції: "Для чого потрібна дорога, якщо вона не веде до храму?" Інша річ, що у кожній релігії храм має специфічну, традиційну архітектурну форму і свою назву: у православних християн та греко-католиків — церква; у християн-католиків — костел; у юдеїв — синагога; у мусульман —мечеть тощо. Так, звична для українців назва церква походить від гр. kyriake і дослівно означає Божий дім. У християнстві це традиційна назва культових споруд з вівтарем і приміщенням для здійснення богослужінь, пор.: "Справжньою окрасою давнього Подолу стала церква Пирогощі" (з газ.).
Помітно урочистіше забарвлення має слово собор. Так називають "кафедральний чи головний храм міста або монастиря, де здійснюють Богослужіння особи вищої духовної ієрархії" (Релігієзнавчий словник. — К., 1996). Зрозуміло, що такі храми мають особливе значення, тому й особливе, благоговійне ставлення до них віруючих відбилося і на експресивній виражальності слова — воно закріпилося у мові з однозначно позитивним, навіть урочисто-піднесеним забарвленням: "Собор святого Юра у Львові — це велична греко-католицька святиня" (з журн.); "Никольський собор, збудований Мазепою, — надзвичайної краси церква в стилі українського бароко" (О. Довженко). Цікаво, що помітне семантичне ускладнення слова відбулося після ознайомлення широкого читацького загалу з однойменним романом Олеся Гончара. Завдяки авторській художній та морально-етичній інтерпретації собор набув додаткового метафоричного значення "символ духовності".
А яку ж культову споруду маємо на увазі, коли кажемо каплиця, капличка? За цією назвою —• "невелика молитовна будівля або ж церква без вівтаря". Саме остання обставина суттєво відрізняє її від церкви, адже через відсутність вівтаря — підвищеної частини храму, де відбувається священнодійство, — каплиці є функціонально обмеженими. Традиційно їх споруджували на цвинтарях, біля святих місць, на місцях чудотворного явлення, у пам'ять про важливі події релігійного або державно-суспільного життя, на виконання обітниць тощо. Про це є багато свідчень в історико-етнографічних працях, публіцистиці, художній літературі. Неважко помітити, що у науково-популярних текстах слова церква та каплиця часто уживаються поряд, у межах одного контексту, пор.: "Належне місце в розписах займали пам'ятки народної дерев'яної та кам'яної архітектури — церкви, каплиці, дзвіниці" (з наук. літ.).
В Україні сьогодні тисячі храмів, соборів, церков, каплиць — давніх, відновлених і новозбудованих. Вони є архітектурними свідченнями глибокої віри нашого народу, елементами його духовної культури. Так само і розрізнення та правильне вживання цих назв є складником нашої мовної культури.