Протиріччя — суперечності

В українській мові ці слова часто функціонують як варіанти (у СУМІ протиріччя — "те саме, що суперечності", тобто мають однакове значення; у Філософському словнику за ред. Шинкарука 1979 р. слова протиріччя немає взагалі). Так, вони вживаються в мові засобів масової інформації: протиріччя між собою і оточенням, протиріччя у внутрішньому світі людини, протиріччя людського духу, протиріччя в предметах і явищах об'єктивного світу, протиріччя української душі, протиріччя в громаді, протиріччя історії, наприклад: "Постає проблема, чи не залежить "строкатість" нашого культурного та історичного розвитку від внутрішніх протиріч в українській душі, які цікавили ще Г. Сковороду і які П. Куліш назвав колізіями між розумом і серцем?" (з журн.).

Проте в українській мові для позначення невідповідності чого-небудь чомусь давно усталилося слово суперечність (його фіксує Словник за ред. Б. Грінченка), яке відповідає законам словотворення української мови і має багато спільнокореневих утворень: суперечити, суперечливий тощо. Прозоре його значення робить зрозумілими для кожного вислови: суперечність політики з тенденцією світового розвитку, суперечності людського буття, суперечності в ученні церкви і житті мирян, суперечності законодавства, суперечності інтересів людини і законів природи, суперечності в собі. Практика вживання слова суперечність закріплюється і художньою літературою, наприклад: "Отже, м'якість і твердість, примхливість і дисципліна — вона [Марія] сама помітила ці суперечності в собі, зафіксувала їх в автопортреті" (М. Слабошпицький). Тому не треба боятися повторити двічі те саме, коли йдеться про одне поняття без будь-яких відмінностей у значенні, наприклад: "Державно-політичні ідеали вченого зазнали чималих змін протягом його творчої та політичної діяльності й несуть на собі відбиток як суперечностей особистої еволюції Драгоманова-теоретика, так і суперечності тієї епохи, в якій він творив і діяв" (з журн.). Це ще раз актуалізує твердження про те, що варіанти у мові не можуть співіснувати довго. Один з них закономірно відходить.

Завдання 46. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.

Речник — представник — прес-секретар

В офіційно-діловій практиці останніх років з'явилася назва речник. Це книжне слово, що вживалося здебільшого на позначення особи, яка виражає чиїсь погляди, бажання, інтереси та ін., було синонімом до слів оратор, адвокат. Справді, воно функціонувало у текстах, висловах піднесено-урочистого звучання типу речник свого народу, речник нової епохи. Пор. таку цитату: "І Соломон — лише вірний, сліпий прапороносець, речник тієї нової епохи — чорної-чорної епохи насильства, епохи відчаю" (І. Багряний). Експресія завзятості, пристрасності вже не властива семантичному відтінку слова "той, хто в своїй особі представляє кого-, що-небудь, представник': "Представники мистецтва часто стають речниками як естетичних, так і політичних концепцій" (з журн.). Саме значення "представник" І виражає лексема речник, що вживається у сполуках речник Голови Адміністрації Президента України, речник народного депутата, речник прем'єр-міністра та ін. Це значення є першим в Українсько-англійському словнику С. Андрусишина — "reprezentative". Наприклад: "Напередодні Міністерство закордонних справ України у ноті керівництву Польщі висловило сподівання, що справу розглянуть швидко і неупереджено, повідомив офіційний речник МЗС Ігор Долгов" (з газ.)- Порівняйте наступні цитати з газети "Хрещатик", розташовані в порядку конкретизації офіційної назви посади, яку обіймає названа особа: "Таку офіційну позицію уряду нашого західного сусіда оприлюднив на брифінгу для журналістів представник Міністерства закордонних справ України Ігор Долгов"; "Як повідомив на брифінгу офіційний представник українського зовнішньо-політичного відомства Ігор Долгов, відповідні документи вже готові"; "їхні тіла повернуть на батьківщину, повідомив прес-секретар Міністерства закордонних справ України Ігор Долгов". Отже, на сьогодні опосередковано ідеї, інтереси та погляди державних установ і відомств, посадових осіб може виражати перед громадськістю їх представник — прес-секретар, що є офіційною одиницею у штатному розкладі вищих органів влади, а саме: прес-секретар Голови Верховної Ради України, прес-секретар народного депутата України, прес-секретар київського міського голови і под.

Звичайно, порівняно зі словами речник і прес-секретар, лексема представник має більш загальне значення, як-от: "Чому так довго довелося очікувати обіцяного, представник Всесвітнього банку Грегорі Єджейчак достеменно не пояснив" (з газ.); "Серед посланців нашої держави — представники Міністерства фінансів та Міністерства юстиції" (з газ.) та ін. Існує й така функція — постійний представник Президента у Верховній Раді України.

Отже, як свідчать матеріали сучасних ЗМІ, активізоване в сфері суспільно-політичних відносин слово речник виявляє одну з національних рис української ділової практики. А втім, це слово має виразні ознаки публіцистичного стилю, нейтральними синонімами до нього виступають представник та прес-секретар.