Що таке ментальність?

Самоусвідомлення сучасних українців — це пізнання своєї ментальності, пізнання своєї історії, культури, душі. Коли йдеться про душу, мимоволі виникає ореол оцінки, емоційний, почуттєвий

зміст. Романтичні визначення —мова — душа народу, пісня — душа народу — звичні й типові в популярних, публіцистичних творах, а науковий стиль прагне знайти такі терміни, які б однозначно, без емоцій називали поняття. Ось так і душу визначити досить складно — яка вона в людини, зокрема і в нації, етносу загалом. Навести визначення ментальності ніби й простіше: по-перше, слово іншомовне, і переклад його несе певну інформацію, по-друге, книжне слово, як правило, непереобтяжене додатковими відтінками значень, національно-культурними асоціаціями. Отож читаємо невеличкий збірник "Українська душа" (К., 1992) і бачимо, як чергуються, взаємозамінюються вислови душа, ментальність, вдача, риси характеру, національна психіка, світовідчування, емоційність. Є в цій книжці й таке наукове визначення: "Ментальність — це спільне "психологічне оснащення "представників певної культури, що дає змогу хаотичний потік різноманітних вражень інтегрувати свідомістю у певне світобачення... "

З перекладних, етимологічних лексиконів дізнаємося, що слова ментальність, ментальний пов'язані з латинськими mentalis — "розумовий", metis, mentis, — "розум, думка, інтелект". До речі, спільне походження мають і слова коментар, коментувати, простежується етимологічний зв'язок із названими вище іншомовними запозиченнями і таких слів, як пам'ять, мнити — "думати, згадувати, пам'ятати".

Філософи тлумачать поняття ментальність як характер думок, сукупність розумових навичок і духовних інтересів, притаманних окремій людині або суспільній групі. Англійське відповідне слово означає "інтелект, розумовий розвиток, склад, напрям розуму, спосіб думання", подібно до українського тлумачиться і французьке слово, але додаються ще поняття "розумовий рівень", "мислення", "психологія". Отож переважає у відповідних перекладах поняття розуму, інтелекту, а входить у наш український мовний обіг це слово (рідше — менталітет) частіше в значенні душі, вдачі, емоційності, а загалом його можна визначити як світосприйняття, світогляд, бачення світу, картина світу, мовна картина світу, душа, психологія, національний характер, вдача. Бачимо, як розширилася в сучасному мововжитку семантика слова ментальність. А ось як уживав його один із персонажів роману Ірини Вільде "Сестри Річинські", говорячи про залежність ментальності людини від середовища, виховання: "— Ви кажете, панно Олю, що заради гонору я жертвував своїм коханням до Слави. Воно було трохи інакше. А навіть коли б так, як ви думаєте, я однаково не міг би інакше поступити. Я, коли хочете знати, жертва ментальності свого середовища. Цілі покоління, хочу сказати, виховання цілих поколінь складалося на оте власне поняття честі. Брат моєї матері пустив собі кулю в лоб, бо не міг на означену годину віддати картярського боргу... Мої батьки були майже селяни, але традиції шляхетського середовища ще мали місце в нашій родині..."

Пригадується й персонаж новели Г. Косинки "Серце": він свідомо йде на порушення військової дисципліни, чекаючи найстрашнішого покарання, але не може вчинити інакше, бо, як каже, серце в нього таке. Художня література, не називаючи поняття "ментальність", у живих конкретних характерах, мовних деталях дає нам змогу відчути душу людини (С. Єрмоленко).