Бурштин — янтар

Простежмо тлумачення цих слів у ряді словників української мови і пересвідчимось, що вони мають тотожне значення і є взаємо­замінними у текстах різних стилів і жанрів. Зокрема, авторитетним підтвердженням цьому є "Словник синонімів української мови", де бурштин і янтар подано в одному синонімічному ряду без жодних рекомендацій-обмежень щодо вживання.

Ще на початку минулого століття знак смислової рівності між цими словами поставив Б. Грінченко, пославшись також на авторитет Є. Желехівського: "Бурштин, ну, м. Янтарь. Желех.". Значно пізніше цю абсолютну значеннєву відповідність науково підтвердив академічний 11-томний Словник української мови. Янтар тут має визначення: 1. Скам'яніла викопна смола хвойних дерев (переважно жовтого кольору різних відтінків); 2. Виріб з цієї смоли. У тому ж словнику під гаслом бурштин читаємо: те саме, що янтар.

В Універсальному словнику-енциклопедії автори виносять обидва слова в єдине гасло, що не залишає жодних сумнівів у їх значеннєвій тотожності: бурштин (янтар), природна органічна сполука, викопна смола хвойних дерев. Отже, не дивно, що і в науковій, і в науково-популярній літературі ці слова функціонують рівноцінно: "Бурштин добувався не тільки на побережжі Балтійського моря, а і в середній течії Дніпра" (О. Воропай); "Башняк бачив багато янтарю, який видобувають у великій кількості на східному березі Сахаліну" (з газ.). Так само взаємозамінними є бурштин і янтар, коли вони уживаються як назви коштовностей: "Блимали нанизані на ремінці персні і обручки, палали жаровнями миски шліфованих, але не оправлених бурштинів" (3. Тулуб); "Доречним подарунком у таких випадках можуть бути менш претензійні сердолік, янтар чи бірюза" (з журн.).

А якому ж із названих слів віддають перевагу наші письменники? Мабуть, жодному, бо як бурштин, так і янтар в українській літературі стають основою для творення рельєфних художніх образів: "Чиста рідина світиться проти свічки, як бурштин, золотистими переливами" (П. Колесник); "Осінні вечори прозорі, як янтар " (А. Малишко); "Яблуко лежить переді мною світле, аж прозоре, мов янтар " (М. Рильський).

Відмітка — позначка

У сучасній українській мові частіше вживається слово позначка, а не відмітка. У мові ці слова виступають як синонімічні, хоч і мають різні відтінки значення. Відміткою називають той або інший знак, яким щось відмічають, наприклад: Михайло... відвідував лекції в університеті і таки за весь час навчання... назбирав відміток у матрикулі за три семестри. Астрологи відмічають положення планет відносно зір на зоряній карті, вчителі — відвідування учнів у журналі, діловоди — ознайомлення-неознайомлення, схвалення-несхвалення, проходження через когось чи щось певної документації. Так само вживаються вислови: відмітка у робочому плані, відмітка у табелі, відмітка у перевіреній вчителем письмовій роботі учня, відмітка директора у звіті працівника організації тощо.

Позначка — це "мітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення чого-небудь, указування на щось" — тлумачить Словник української мови в 11-ти томах. Наприклад: "І вели вони [хлібороби] свій незвичайний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, то щоб не збитись з ліку, вони кожен день позначали на піску, що був на березі струмка, позначками ".

Позначками можуть бути вишиті чи нашиті спеціальні знаки на одязі, білизні; різноманітні візерунки на квітах; подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь, зроблені

кимось, слід, відбиток чогось: "Червоні, рожеві, білі з червоним обрамленням, рисочками і цяточками, з червоними позначками і навпаки ... Цвітуть камелії". Отже, кажемо: позначка на робочому одязі людини, позначка у словнику, позначка на листі, позначка на пляшці, позначка на ящику з певним продуктовим або промисловим товаром тощо.

Проте доволі-таки прозора семантика слів відмітка, позначка, яка історично зберігається (пор. у Словнику Б. Грінченка: відмічати — отмічать, отмітить; позначати — обозначать, обозначить, намічать, намітить), не оберігає їх від ототожнення. Наприклад, коли йдеться про цифрове позначення висоти місцевості над рівнем моря або якої-небудь споруди над умовним рівнем, то правильно буде вжити слово позначка, а натомість маємо: "Район цей — один із наймальовничіших на Закарпатті ... біля Виноградова височить укрита буковим лісом Чорна гора з абсолютною відміткою 568 метрів".

Коли йдеться про цифрові позначення певних меж, надають перевагу слову "позначка": "... черга на спорудження садових будиночків сягнула за 20-тисячну позначку, тоді як через слабкість матеріально-технічної бази побутовики здатні на рік спорудити лише 250 (!) таких будиночків".

Отже, в сучасній українській літературній мові лексеми відмітка, позначка функціонують як поняттєві синоніми, передаючи додаткові змістові відтінки, їх кореневі морфеми виділяють і підкреслюють відповідну характерну рису позначуваного словом поняття: відмітити знаком і зробити позначку. Звичайно, якщо в офіційно-діловій сфері спілкування йдеться, зокрема, про знак, який засвідчує проходження документації через когось чи щось, правильно буде вжити слово відмітка. Інші стилі теж вимагають вживання того чи іншого слова відповідно до контексту.

Завдання 38. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.