
- •Культура фахової мови журналіста
- •Передмова
- •Розділ 1 творче мислення. Культура мови. Мовна особистість. Мовна свідомість
- •1.1. Творче мислення
- •Психологія творчості
- •Риторика
- •Що таке ментальність?
- •1.2. Культура мови
- •1.3. Мовна особистість. Мовна свідомість
- •Культура мовлення
- •Чи стане Львів взірцем мовної чистоти?
- •Ввічливість
- •На що спирається мораль?
- •Феномен емпатїї
- •Вищі почуття
- •Легенда про манкурта
- •Стилістика
- •Кривавник* рідного слова
- •Невербальні засоби спілкування
- •Розділ 2 культура слова. Літературне слововживання
- •Вітчизняний (замість український)
- •Чи правильно казати: "ця порада має рацію"?
- •Відповідно до — згідно з
- •Винятково — виключно
- •Гуманний — гуманістичний — гуманітарний
- •Домагатися — добиватися — досягати
- •Збігатися — співпадати
- •Презентація — репрезентація
- •Близьке зарубіжжя чи ближнє зарубіжжя
- •Власний — особистий — особовий
- •Втрачати — губити
- •Приводити — призводити
- •Уява — уявлення
- •Являється — є
- •Водій чи шофер
- •Зараз чотири години чи зараз четверта година?
- •На семінарі-нараді чи на семінар-нараді?
- •Сізіфів чи сізіфовий?
- •Точка зору — погляд
- •Відносно — стосовно — щодо — з приводу
- •Пропозицію вносити чи подавати?
- •Аванс — завдаток
- •Благодійний — благочинний
- •Бурштин — янтар
- •Відмітка — позначка
- •Надсилати — посилати — відправляти
- •На честь — у честь
- •Периферійний — периферичний
- •Погодити — узгодити
- •Позика — позичка
- •Аеродром — летовище
- •Брати до уваги — взяти до відома
- •Відгук — відзив
- •Вакантний — вакаційний
- •Взаємний — обопільний
- •Вибагливий — примхливий
- •Випадок чи випадок
- •Галочка — пташка
- •Громадський — державний
- •Гуртовий — оптовий
- •Дезінфекція, дезінтеграція
- •Завіряти — засвідчувати
- •Завіт —заповіт
- •"Запорожець" — мерседес
- •Інститут — інституція
- •Лицева сторона — лицьовий бік
- •Ліцензія — дозвіл
- •На підпис — до підпису
- •Обіцянка — обітниця
- •Обраховувати — обчислювати — лічити — підраховувати
- •Обслуговування — сервіс
- •Окремий — частковий
- •Оформленість — оформлення
- •Севастополь чи севастопіль
- •Передбачливий — передбачуваний
- •Покрив — покриття
- •Послаблювати — ослаблювати
- •Протиріччя — суперечності
- •Речник — представник — прес-секретар
- •Рюкзак — наплечник
- •Свята чи свята
- •Серафими — херувими
- •Тираж — наклад
- •Храм — церква — собор — каплиця
- •Розділ 3 мистецтво мовлення: лінгводидактичні матеріали
- •Правила вищого красномовства
- •Про вигляд оратора
- •Вміння розмовляти
- •Вміння розмовляти
- •Культура мови
- •Культура мови
- •Дискусія
- •Дихання під час мовлення
- •Конструкція речень
- •Знайомство з новими людьми
- •Як привернути й утримати увагу слухачів?
- •Особистість мовця
- •Вміння спілкуватися
- •Мова без слів
- •Уміння переконувати
- •Види розмов
- •Наради та їх проведення
- •Керівництво нарадою
- •Нагромадження інформації та інформаційних матеріалів
- •Підготовка виступу
- •На першому місці — слухачі
- •Мистецтво викладу думок
- •Мистецтво виступу
- •Розділ 5 контрольні завдання
- •Способи поєднання числівників з іменниками
- •Тема. Наукові теорії про походження української мови та її становище серед інших слов'янських мов
- •Тема. Культура української мови. Проблеми культури мовлення в засобах масової інформації
- •Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Тема. Звуковий склад української мови
- •Тема. Орфоепічні норми української літературної мови
- •Графіка та орфографія тема. Графіка та орфограія української мови
- •Лексикологія тема. Лексика сучасної української літературної мови
- •Тема. Лексика української мови за походженням
- •Тема. Активна і пасивна лексика української мови
- •Тема. Лексика української мови зі стилістичного погляду
- •Тема. Розвиток словникового складу сучасної української літературної мови
- •Фразеологія тема. Українська фразелогія: джерела, структура, семантика
- •Лексикографія тема. Досягнення української лексикографічної науки
- •Екзаменаційні білети
- •Словотвір (деривація) тема. Словотвір як учення про структуру слів та способи їх творення
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема. Іменник
- •Рекомендована література Основна
- •Тема. Прикметник
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Тема. Числівник
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Тема. Прислівник в українській мові
- •Рекомендована література Основна
- •Додаткова
- •Службові частини мови
- •Тема. Сполучник
- •Тема. Прийменник
- •Тема. Вигук
- •Морфемний аналіз слова Схема
- •Словотвірний аналіз
- •Морфологічний аналіз частин мови Схеми
- •Морфологічний аналіз частин мови
- •Екзаменаційні білети
- •Словник-довідник
- •Список умовних скорочень
- •Список літератури
- •Енциклопедії, словники, довідники
Бурштин — янтар
Простежмо тлумачення цих слів у ряді словників української мови і пересвідчимось, що вони мають тотожне значення і є взаємозамінними у текстах різних стилів і жанрів. Зокрема, авторитетним підтвердженням цьому є "Словник синонімів української мови", де бурштин і янтар подано в одному синонімічному ряду без жодних рекомендацій-обмежень щодо вживання.
Ще на початку минулого століття знак смислової рівності між цими словами поставив Б. Грінченко, пославшись також на авторитет Є. Желехівського: "Бурштин, ну, м. Янтарь. Желех.". Значно пізніше цю абсолютну значеннєву відповідність науково підтвердив академічний 11-томний Словник української мови. Янтар тут має визначення: 1. Скам'яніла викопна смола хвойних дерев (переважно жовтого кольору різних відтінків); 2. Виріб з цієї смоли. У тому ж словнику під гаслом бурштин читаємо: те саме, що янтар.
В Універсальному словнику-енциклопедії автори виносять обидва слова в єдине гасло, що не залишає жодних сумнівів у їх значеннєвій тотожності: бурштин (янтар), природна органічна сполука, викопна смола хвойних дерев. Отже, не дивно, що і в науковій, і в науково-популярній літературі ці слова функціонують рівноцінно: "Бурштин добувався не тільки на побережжі Балтійського моря, а і в середній течії Дніпра" (О. Воропай); "Башняк бачив багато янтарю, який видобувають у великій кількості на східному березі Сахаліну" (з газ.). Так само взаємозамінними є бурштин і янтар, коли вони уживаються як назви коштовностей: "Блимали нанизані на ремінці персні і обручки, палали жаровнями миски шліфованих, але не оправлених бурштинів" (3. Тулуб); "Доречним подарунком у таких випадках можуть бути менш претензійні сердолік, янтар чи бірюза" (з журн.).
А якому ж із названих слів віддають перевагу наші письменники? Мабуть, жодному, бо як бурштин, так і янтар в українській літературі стають основою для творення рельєфних художніх образів: "Чиста рідина світиться проти свічки, як бурштин, золотистими переливами" (П. Колесник); "Осінні вечори прозорі, як янтар " (А. Малишко); "Яблуко лежить переді мною світле, аж прозоре, мов янтар " (М. Рильський).
Відмітка — позначка
У сучасній українській мові частіше вживається слово позначка, а не відмітка. У мові ці слова виступають як синонімічні, хоч і мають різні відтінки значення. Відміткою називають той або інший знак, яким щось відмічають, наприклад: Михайло... відвідував лекції в університеті і таки за весь час навчання... назбирав відміток у матрикулі за три семестри. Астрологи відмічають положення планет відносно зір на зоряній карті, вчителі — відвідування учнів у журналі, діловоди — ознайомлення-неознайомлення, схвалення-несхвалення, проходження через когось чи щось певної документації. Так само вживаються вислови: відмітка у робочому плані, відмітка у табелі, відмітка у перевіреній вчителем письмовій роботі учня, відмітка директора у звіті працівника організації тощо.
Позначка — це "мітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення чого-небудь, указування на щось" — тлумачить Словник української мови в 11-ти томах. Наприклад: "І вели вони [хлібороби] свій незвичайний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, то щоб не збитись з ліку, вони кожен день позначали на піску, що був на березі струмка, позначками ".
Позначками можуть бути вишиті чи нашиті спеціальні знаки на одязі, білизні; різноманітні візерунки на квітах; подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь, зроблені
кимось, слід, відбиток чогось: "Червоні, рожеві, білі з червоним обрамленням, рисочками і цяточками, з червоними позначками і навпаки ... Цвітуть камелії". Отже, кажемо: позначка на робочому одязі людини, позначка у словнику, позначка на листі, позначка на пляшці, позначка на ящику з певним продуктовим або промисловим товаром тощо.
Проте доволі-таки прозора семантика слів відмітка, позначка, яка історично зберігається (пор. у Словнику Б. Грінченка: відмічати — отмічать, отмітить; позначати — обозначать, обозначить, намічать, намітить), не оберігає їх від ототожнення. Наприклад, коли йдеться про цифрове позначення висоти місцевості над рівнем моря або якої-небудь споруди над умовним рівнем, то правильно буде вжити слово позначка, а натомість маємо: "Район цей — один із наймальовничіших на Закарпатті ... біля Виноградова височить укрита буковим лісом Чорна гора з абсолютною відміткою 568 метрів".
Коли йдеться про цифрові позначення певних меж, надають перевагу слову "позначка": "... черга на спорудження садових будиночків сягнула за 20-тисячну позначку, тоді як через слабкість матеріально-технічної бази побутовики здатні на рік спорудити лише 250 (!) таких будиночків".
Отже, в сучасній українській літературній мові лексеми відмітка, позначка функціонують як поняттєві синоніми, передаючи додаткові змістові відтінки, їх кореневі морфеми виділяють і підкреслюють відповідну характерну рису позначуваного словом поняття: відмітити знаком і зробити позначку. Звичайно, якщо в офіційно-діловій сфері спілкування йдеться, зокрема, про знак, який засвідчує проходження документації через когось чи щось, правильно буде вжити слово відмітка. Інші стилі теж вимагають вживання того чи іншого слова відповідно до контексту.
Завдання 38. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.