![](/user_photo/_userpic.png)
125 Кібербезпека / Магістр (вступні питання)
.pdf![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs271x1.jpg)
На наступному кроці до кожного неголовного рядка (в даному випадку це будуть рядки під номером один, два та три) матриці додамо головний рядок (третій рядок) помножений на відповідний для нього множник . Даний процес описується формулою (4). В результаті отримаємо матрицю наступного виду:
Далі, викреслюючи четверту колонку і третій (головний) рядок, отримаємо матрицю , яка складається з меншого на одиницю числа рядків і колонок:
Після цього переходимо до етапу номер два, і над отриманою матрицею повторюємо тіж операції, а саме:
1.Вибираємо головний елемент: .
2.Для першого і другого рядка матриці обчислюємо множники :
3.До кожного неголовного рядка (в даному випадку це будуть рядки під номером один та два) матриці додамо головний рядок (третій рядок) помножений на відповідний для нього множник
. Результатом виконання даного кроку буде матриця виду:
4.Далі, викреслюючи третій стовпець і третій (головний) рядок, отримаємо матрицю , після чого, переходимо до третього етапу:
Етап номер три:
1.Вибираємо головний елемент: .
2.Для другого рядка матриці обчислюємо множник :
3.До кожного неголовного рядка (в даному випадку це буде рядок під номером два) матриці додамо головний рядок (перший рядок) помножений на відповідний для нього множник
. Результатом виконання даного кроку буде матриця виду:
4.Далі, викреслюючи другий стовпець і перший (головний) рядок, отримаємо матрицю , яка складається з одного рядка і двох колонок:
На цьому процедуру приведення матриці до трикутного вигляду можна вважати завершеною. Переходимо до визначення невідомих . Для цього, як уже зазначалося вище, об'єднуємо в систему, починаючи з останнього, який входить в матрицю
, всі головні рядки. В результаті отримуємо систему з допомогою якої, легко знаходимо невідомі:
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs272x1.jpg)
Зауваження: для отримання системи трикутної форми, за бажанням можна зробити відповідну перестановку рядків та колонок. Крім того відмітимо, що при перестановці стовпців змінюється порядок невідомих, тому в цьому випадку треба запам'ятати новий їх порядок. Для цього, як правило, формується масив з елементами, відповідними порядку невідомих. Спочатку там повинен бути забезпечений порядок невідомих, наприклад, як у нашому випадку від 1 до 4. Після цього, у міру перестановки стовпців, відповідні елементи даного масиву теж треба поміняти місцями.
105. Інтерполяція і наближення функцій
Так, якщо в результаті інженерного або наукового експерименту отримана
система точок: , то дуже часто виникає задача пошуку аналітичної залежності, яка б зв‗язувала експериментальні дані у вигляді
аналітичної функції |
. Для розв‘язування цієї задачі за допомогою чисельних |
|||||
методів на ЕОМ використовуються два підходи: |
|
|
|
|||
1. Інтерполяція – підхід, |
за |
допомогою |
якого |
отримують |
аналітичні |
|
залежності табличних функцій за умови, що аналітична функція |
повинна |
|||||
проходити через всі задані експериментальні точки. |
|
|
||||
2. Апроксимація – підхід, |
за |
допомогою |
якого |
знаходиться |
аналітична |
функція , що ―найкращим чином‖ наближається до заданої табличної функції. Звичайно ―найкращим чином‖ – це критерій, в якості якого використовується критерій середньо квадратичного відхилення (СКВ), заснований
на тому, що сума квадратів відхилень аналітичної функції |
від |
експериментальної (при і=0, 1, …, k) повинна бути мінімальною:
На |
рисунку |
5.1 |
представлена класифікація |
відомих |
методів |
|||
наближення табличних |
|
функцій, |
призначених для |
пошуку аналітичної |
||||
залежності |
, |
|
яка |
б |
зв‗язувала |
експериментальні |
дані , отримані в результаті інженерного або наукового експерименту.
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs273x1.jpg)
Рисунок 5.1 – Класифікація чисельних методів наближення табличних функцій
5.2 Математична постановка задачі інтерполювання
В економіці і техніці постійно приходиться зіштовхуватися з необхідністю
обчислення значень функції в точках
, відмінних від значень аргументу, фіксованих в таблиці експериментальних досліджень. Крім того, в
деяких випадках, незважаючи на те, що аналітичний вираз функції відомий, він є занадто складним і незручним для подальших математичних
перетворень. Подібні задачі формалізуються як задачі інтерполювання. |
||||||
Нехай |
на |
відрізку |
|
функція |
задана |
системою |
точок |
|
, |
де |
значення |
називаються вузлами |
|
інтерполяції. Необхідно знайти аналітичну залежність |
, співпадаючої у вузлах |
|||||
інтерполяції |
зі |
значеннями |
заданої |
функції, |
||
тобто |
|
|
|
|
Процес |
обчислення |
значень |
функції |
в точках |
, |
відмінних |
від вузлів |
інтерполяції, |
називають інтерполюванням функції |
(рисунок 5.1). |
|
|
|||
Якщо аргумент знаходиться за межами відрізка інтерполювання |
, то |
|||||
задача |
визначення |
значення |
функції |
в |
точці |
|
називається екстраполюванням. |
|
|
|
|
|
Слідує відмітити, що задача інтерполювання стає однозначною, якщо в якості
функції |
вибрати |
багаточлен |
степені |
не |
вище |
n, |
такий, |
|||
що |
|
|
. Багаточлен |
|
, що задовольняє цим умовам, |
|||||
називають інтерполяційним |
багаточленом, |
а |
відповідні |
формули |
– |
|||||
інтерполяційними формулами. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 5.2 – Геометрична інтерпретація інтерполяції табличної функції
У випадку, коли береться з класу степеневих функцій, інтерполяція називається параболічною. Цей спосіб наближення ґрунтується на тому, що на
невеликих відрізках експериментальна функція може бути достатньо добре апроксимована параболою певного порядку. Якщо в якості інтерполяційної функції використовувати багаточлен виду:
(5.1)
то така інтерполяція називається степеневою
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs274x1.jpg)
Інколи доцільно використати інші види інтерполяції. Якщо функція, що
досліджується, – періодична, то в якості інтерполяційної функції
(
) вибирають тригонометричну, наприклад, виду:
(5.2)
і така інтерполяція називається тригонометричною. В деяких в якості інтерполяційної функції (
) вибирають раціональні функції.
При інтерполюванні виникає ряд задач:
1. вибір найбільш зручного способу побудови інтерполяційної функції для кожного конкретного випадку;
2. оцінка |
похибки |
при заміні |
|
інтерполяційною |
функцією |
на |
відрізку |
, оскільки |
функції |
та |
співпадають |
тільки у |
вузлах |
інтерполяції ; 3. оптимальний вибір вузлів інтерполяції для отримання мінімальної похибки.
Для задачі інтерполювання важливим є визначення того, як повинна вести себе інтерполяційна функція між заданими точками, так як ці точки можуть бути інтерпольовані множиною різноманітних функцій, і необхідно мати певний критерій вибору. Звичайно критерій формується в термінах гладкості та простоти. Більшість інтерполяційних функції генеруються лінійними комбінаціями
найпростіших функцій. Лінійні комбінації одночленів формують степеневі
поліноми, |
лінійні |
комбінації |
тригонометричних |
функцій |
||
формують тригонометричні поліноми, |
використовуються |
також лінійні |
||||
комбінації |
експонент |
. Найбільш |
важливим класом |
інтерполяційних |
функцій є множина алгебраїчних поліномів. Поліноми мають переваги з точки зору алгоритмізації, тому що їх значення легко обчисляти, додавати, перемножувати, інтегрувати чи диференціювати. Важливою властивістю
поліномів є |
те |
що якщо с – |
константа, |
а p(x)- поліном, |
то поліномами будуть |
і p(cx) і p(x+c) |
|
|
|
|
|
Клас |
інтерполяційних |
функції |
обирають, використовуючи теорему |
||
Вейерштраса: |
|
|
|
|
|
Якщо f(х) – |
неперервна |
на кінцевому інтервалі |
функція, то для |
любого існують поліном pn(x) ступеня n такий, що
.
5.2.1 Інтерполяційний багаточлен Лагранжа
Найбільш загальною формулою параболічного інтерполювання є інтерполяційна формула Лагранжа. Задача параболічного інтерполювання в
цьому випадку |
формулюється |
наступним чином: на |
відрізку |
у |
вузлах |
|
інтерполяції |
задається функція |
своїми |
значеннями |
|
||
|
|
, |
|
|
|
|
необхідно |
побудувати |
багаточлен |
так, |
щоб |
у |
вузлах |
інтерполяції |
його значення співпадали зі значеннями заданої функції, |
|||||
тобто |
…, |
Слід відзначити, що в такій постановці |
||||
задачі вузли інтерполяції |
можуть бути довільно розташовані один від |
одного на відрізку , іншими словами, вузли інтерполяції не рівновіддалені,
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs275x1.jpg)
тобто |
|
. |
Величина називається кроком |
|||
інтерполяції. |
|
|
|
|
|
|
Задача |
інтерполювання |
має |
розв‗язок, |
якщо |
степінь |
m |
багаточлена |
|
|
яким замінюється функція |
, не вище |
порядку (
). Тоді задача інтерполювання зводиться до пошуку невідомих
постійних коефіцієнтів багаточлена |
з системи рівнянь, яка будується |
|||||
наступним чином. З початкових умов відомо, що функція |
в вузлах |
|
||||
приймає |
значення |
|
|
Тоді |
в |
вузлі |
інтерполяційний |
|
|
|
|
|
|
багаточлен |
має |
|
вигляд |
|
в |
вузлі |
інтерполяції |
- |
|
|
і так далі. Нарешті, в вузлі |
||
інтерполяційний багаточлен |
буде виглядати |
|
|
|||
|
|
|
. |
|
|
|
Запишемо |
це |
у |
вигляді |
системи |
рівнянь |
з |
невідомими |
|
|
|
|
|
|
,(5.3)
де і
табличні значення аргументу і функції, що досліджується. Невідомі коефіцієнти
знаходяться по формулам Крамера:
, (5.4)
де - визначник системи (5.3).
Якщо (тобто коли
різні), то система (5.3) має єдиний розв‘язок.
Якщо знайти коефіцієнти , можна уявити інтерполяційний багаточлен у вигляді
Перепишемо багаточлен в іншій формі:
|
(5.5) |
Легко перевірити, що функція |
повинна задовольняти умовам |
|
|
(5.6) |
В точках |
функція |
обертається в 0, а в точці |
дорівнює 1.
Остаточно отримаємо вираз (5.7)
(5.7)
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs276x1.jpg)
Цей багаточлен називається інтерполяційним багаточленом Лагранжа. В
спрощеному вигляді його можна записати так:
(5.8)
Даний метод легко алгоритмізується і може використовуватися для розробки програм інтерполяції. Схема алгоритму метода представлена на рисунку 5.3.
Рисунок 5.3 – Схема алгоритму метода Лагранжа
Приклад: Побудувати інтерполяційний багаточлен Лагранжа для функції заданої таблично.
n |
0 |
1 |
2 |
3 |
x |
1 |
2 |
3 |
5 |
y |
1 |
5 |
4 |
8 |
n=4; m=n-1=4-1=3. Припустимо, що y=a0+a1x+a2x2+a3x3.
Слід пам‘ятати, що при екстраполяції функції, чим далі значення х від інтервалу спостереження, тим отримане значення функції містить більшу похибку.
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs277x1.jpg)
Таким чином: |
, |
, |
, |
. |
Висновки: |
|
|
|
|
1. Таким чином |
за допомогою багаточлена Лагранжа були отримані |
|||
коефіцієнти |
інтерполяційної |
|
функції |
|
: |
|
. |
|
|
2. Використовуючи отриманий багаточлен можливо знайти будь-яке значення
функції для заданого
. Наприклад, для
3. Використовуючи інтерполяційний багаточлен можливо отримати значення
функції за |
межами |
спостережень. |
У |
даному |
прикладі |
інтервал |
спостереження |
|
. |
|
Така |
|
задача |
називається екстраполяція (прогнозування функції). |
|
|
Для оцінки похибки інтерполяційного багаточлена Лагранжа використовують формулу:
,
причому , при
5.2.2 Перша інтерполяційна формула Ньютона для рівновіддалених вузлів інтерполяції
Якщо функція, що досліджується, задана |
значеннями |
в рівновіддалених |
вузлах інтерполяції, |
тобто , то для побудови її аналітичної залежності зручно використовувати першу інтерполяційну формулу Ньютона.
Для виводу інтерполяційних формул для рівновіддалених вузлів інтерполяції вводиться поняття кінцевої різниці.
Поставимо наступну задачу: для функції , яка задана таблицею
значень |
причому x змінюється |
з |
однаковим |
кроком h, тобто , побудувати кінцеві різниці.
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs278x1.jpg)
Кінцевою різницею першого порядку називається різність між значеннями функції в сусідніх вузлах інтерполяції:
|
В загальному вигляді кінцеву різницю першого порядку |
можна записати |
|
як |
. |
|
|
|
Кінцева різниця другого порядку |
складається з кінцевих різниць першого |
порядку:
Кінцева різниця n-го порядку |
складається з кінцевих різниць |
-го |
порядку: |
|
|
,
або в технічної літературі використовують наступну формулу кінцевої різниці -го порядку:
Нехай необхідно побудувати інтерполяційний багаточлен |
|
степеню |
|||||||
такий, що |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Будемо |
|
шукати |
|
|
|
багаточлен |
|
виду |
|
|
|
|
|
(5.9) |
|
|
|
В цьому виразі невідомі коефіцієнти |
. |
Для |
того |
щоб |
знайти |
, |
|||
покладемо |
. |
Тоді при підстановці |
в вираз |
(5.9) |
всі |
складові, окрім |
|||
першої, обернуться в нуль, тобто |
|
а значення функції в точці |
відомі з |
||||||
умови задачі: |
Отже |
|
|
|
|
|
|
|
|
Щоб |
знайти |
коефіцієнт |
складемо першу |
кінцеву |
різницю |
для |
|||
багаточлена |
в точці x: |
|
|
|
|
|
|
|
Зробивши всі підстановки, отримаємо:
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs279x1.jpg)
Обчислимо першу кінцеву різницю багаточлена в точці Тут також всі члени, окрім першого, обернуться в нуль, і, отже,
але
звідки |
і |
|
|
|
|
|
Щоб визначити коефіцієнт |
складаємо кінцеву різницю другого порядку: |
|
||||
Після перетворень отримаємо |
|
|
|
|
||
Вважаємо |
; тоді всі члени, окрім першого, знов обернуться в нуль |
|||||
і |
Звідси |
|
|
|
|
|
Обчислюючи |
кінцеві |
різниці |
більш високих порядків і вважаючи |
, |
||
прийдемо до загальної формули для отримання коефіцієнтів: |
|
|
||||
|
|
(5.10) |
|
|
|
|
де будемо |
вважати, |
що |
та |
Підставивши знайденні |
значення |
|
коефіцієнтів в |
вираз |
(5.9), |
отримаємо першу інтерполяційну |
формулу |
||
Ньютона. |
|
|
|
|
|
|
(5.11)
На практиці часто використовують формулу Ньютона в іншому вигляді. Для
цього введемо заміну де
крок інтерполяції, а q - число кроків. Тоді перша інтерполяційна формула Ньютона прийме наступний вигляд:
(5.12)
Формулу (5.12) зручно використати для інтерполювання на початку відрізку інтерполяції , де q мале за абсолютною величиною.
Якщо за число вузлів інтерполяції прийняти , то отримаємо формулу лінійного інтерполювання
При отримаємо |
формулу |
параболічного, |
або квадратичного |
інтерполювання
На практиці часто буває необхідно зменшити крок інтерполяції якої-небудь таблиці з рівновіддаленими аргументами. В таблиці можна вважати, що кількість
вузлів інтерполяції необмежена. Тоді вибирають так, щоб кінцева різниця
була постійна з заданим ступенем точності. За початкове значення можна вибирати будь-яке значення аргументу.
![](/html/28815/1137/html_HFrCCgvVVw.ANWB/htmlconvd-ukhtGs280x1.jpg)
Схема алгоритму інтерполяції табличної функції багаточленом Ньютона представлена на рисунку 5.4.
Рисунок 5.4 – Схема алгоритму інтерполяції табличної функції багаточленом Ньютона
Приклад. Припустимо, що результати експерименту представлені в таблиці
5.2(перших три стовпця)
Зтаблиці видно, що
|
|
|
|
|
|
|
|
, |
Таблиця 5.2 – Результати експерименту |
|
|
||||||
N |
x |
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
-1 |
3 |
12 |
6 |
|
0 |
0 |
1 |
1 |
2 |
15 |
18 |
6 |
|
0 |
|