- •1 Курс, 1семестр, теми 1.1 – 1.16, 2.1 – 2.9.
- •Тема 1.1: Місце української мови у суспільному житті
- •Тема 1.2. Загальні відомості з фонетики, графіки, орфографії
- •Тема 1.3: Стилістичне використання лексичних засобів мови
- •Тема 1.4: Писемне мовлення
- •Тема 1.5: Типи документів: основні вимоги до їх оформлення
- •Тема 1.6. Іншомовні слова
- •Тема 1.7. Книжні й іншомовні слова в документах
- •Тема 1.8: Терміни та їх місце в діловому мовленні
- •Тема 1.9: Мова і професія
- •Тема 1.10: Стилістичне використання морфологічних засобів мови
- •Тема 1.11: Стилістичне використання синтаксичних засобів мови
- •Тема 1.12: Особливості синтаксису сучасної української літературної мови
- •Тема 1.13. Усне ділове мовлення
- •Тема 1.14. Соціальна диференціація мови
- •Тема 1.15. Писемне ділове мовлення
- •Тема 1.16: Особливості усного та писемного мовлення
- •Тема № 2.1. Державна мова – мова професійного спілкування
- •Тема № 2.2. Основи культури української мови
- •Тема № 2.3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Тема № 2.6. Культура усного фахового мовлення
- •Тема № 2.7. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •Тема 2.8. Етикет ділового листування
- •Тема № 2.9. Українська термінологія у професійному мовленні
Тема 1.14. Соціальна диференціація мови
Одним із різновидів соціальних діалектів, що відрізняється від загальновживаної мови використанням специфічної експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку, фразеології, іноді й особливостями вимови називаємо: |
діалектом |
наріччям |
*жаргоном |
просторіччям |
Особливим різновидом літературної мови, яким послуговуються мовці в щоденному неофіційному спілкуванні називаємо: |
наддніпрянський діалект |
просторіччя |
*розмовна мова |
наддністрянський діалект |
Одним із структурно-функціональних некодифікованих різновидів загальнонародної мови, який, не будучи обмеженим територіальними або вузькосоціальними рамками, протистоїть літературній мові: |
архаїзми |
наріччя |
*просторіччя |
арго |
Гарантом державності української мови в країні є: |
державний стандарт (Україна XXI ст.); |
*Конституція України; |
концепція мовної освіти; |
АПН України. |
Основна частина лексики, що постійно функціонує в різних сферах суспільного життя і складається із загальновживаної та нейтральної лексики: |
*активний словник |
словник іншомовних слів |
словник антонімів |
орфоепічний словник |
Грубі, брутально-лайливі слова або звороти, ужиті в літературній мові: |
жаргонізми |
вставні слова |
*вульгаризми |
варваризми |
Класифікація мов, в основу якої покладено принцип їх спорідненості: |
мовна політика |
прикладна лінгвістика |
класифікація функцій мови |
*генеалогічна класифікація мов |
Практика індивідуального або колективного використання двох мов у рамках однієї державної чи соціальної спільноти у відповідних комунікативних сферах: |
диглосія |
*двомовність |
депалаталізація |
дисиміляція |
Закріплена традицією, законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління, діловодства, громадських організаціях, на підприємствах, у державних закладах: |
сучасна українська літературна мова |
загальнонародна мова |
*державна мова |
старослов’янська мова |
Розділ мовознавства, що вивчає діалектну мову, її просторову варіативність, територіальну диференціацію, історію формування мовно-територіальних утворень: |
лексикологія |
діахронія |
етимологія |
*діалектологія |
Закономірний процес історичних змін у сфері мовної діяльності певного мовного колективу або, в більш абстрактному плані, мовної діяльності людства в цілому: |
*еволюція мови |
класифікація мови |
розвиток мови |
західноруська писемна мова |
Походження та історія розвитку слова або морфеми: |
енклітика |
*етимологія |
діалектологія |
епітет |
Галузь мовознавства, яка вивчає зв’язки між мовою та різними сторонами матеріальної і духовної культури етносу – міфологією, релігією, звичаями, мистецтвом, етнопсихологією: |
інтерлінгвістика |
психолінгвістика |
соціолінгвістика |
*етнолінгвістика |
Найбільший тематично-стилістичний шар лексики мови, використання якого вільне, не обмежене: |
*загальновживана лексика |
слова |
інверсія |
діалектна лексика |
Галузь мовознавства, яка вивчає міжнародні мови як засіб міжмовного спілкування: |
психолінгвістика |
*інтерлінгвістика |
лінгводидактика |
семасіологія |
Систематизація мовних явищ у словниках, граматиках, довідниках з культури мови, що орієнтують мовців на взірцеву літературну мову: |
конверсія |
конденсація |
*кодифікація норми |
атестація норми |
Дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, свідоме, цілеспрямоване, використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування: |
мовна політика |
мова засобів масової інформації |
староукраїнська лексикографія |
*культура мови |
Наука про мову, її сутність, будову, функціонування та розвиток: |
*мовознавство |
лінгвокраїнознавство |
лінгвостилістика |
лінгвофольклористика |
Лексика, до складу якої входять слова, що називають предмети і явища, поширені в побуті всіх груп населення: |
жаргони |
*побутова лексика |
поетична лексика |
арго |
Наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох і більше значень, тобто віднесеність її до двох чи більше об’єктів позначення: |
поетика |
*полісемія |
моносемія |
полонізм |
Мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їх національній своєрідності: |
*рідна мова |
російська мова |
українська мова |
середньонаддніпрянський говір |
Один із різновидів соціальних діалектів, штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної групи, незрозуміла для сторонніх: |
арабізм |
архаїзм |
*арго |
асонанс |
Різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території: |
*діалект |
сленг |
розмовна лексика |
ділова лексика |
Наддіалектний характер, стабільні норми в граматиці, лексиці, вимові, функціонально-стильова розгалуженість характерна: |
*літературній мові |
розмовній мові |
писемній мові |
усній мові |
Різновид діалектів, штучно створювана говірка соціальної групи, незрозуміла для сторонніх: |
*арго |
арабізм |
асонанс |
асиміляція |
Діалектична взаємозалежність стабільності і змінності в нормі мовній як головного показника літературної виробленості мови: |
обов’язковість норми |
*варіантність норми |
стійкість норми |
усталеність норми |
Одиниця територіальної диференціації діалектної мови, що становить об’єднання говірок, близьких за фонетичними, акцентуаційними, граматичними та лексичними ознаками: |
глоса |
грамема |
*говір |
голос |
Мова народності, яка населяла Київську Русь: |
російська мова |
індоєвропейська мова |
езопівська мова |
*давньоруська мова |
Словник, у якому подана лексика територіальних діалектів, її значення і слововживання: |
історичний словник |
*діалектний словник |
етимологічний словник |
інверсійний словник |
Найбільший тематично-стилістичний шар лексики мови, використання якого вільне, не обмежене: |
іншомовна лексика |
застаріла лексика |
*загальновживана лексика |
закарпатський говір |
Прийнято Верховною Радою УРСР 28.X.1989 р.: |
концепція мовної освіти |
державний стандарт (Україна XXI ст.); |
Конституція України |
*«Закон про мови України» |
Слова, що на даному етапі розвитку мови вийшли із загального вжитку: |
*застарілі слова |
звуконаслідувальні слова |
запозичені слова |
власне українські слова |
Мова, в якій переважають книжна лексика, усталені звороти, ускладнений синтаксис з підрядними граматичними зв’язками: |
кліше |
*книжна мова |
штампи |
канцеляризми |
Нерозривна єдність двох явищ, пов’язаних між собою як часткове і загальне, як невід’ємна сторона й одна з обов’язкових ознак цілої суспільної системи в її безперервному функціонуванні: |
*мова і суспільство |
мова і преса |
мова і телебачення |
мова і радіо |