• називного (бачу клени, ліси, гриби, береги).

Проте назви деяких свійських тва­рин мають паралельні закінчення: напоїти коней і коні, запрягати волів і воли. Одноманітними закінченнями ха­рактеризується орудний відмінок:

• -ами — для іменників твердої і мішаної груп (віршами, словами, мечами, бетонярами, зброярами);

• -ями — для іменників м’якої групи (хлопцями, красенями, кобзаря­ми, коренями, серцями, морями).

УВАГА!

1. Окремі іменники мають паралельні закінчення: крилами — крильми: колінами — коліньми: чобо­тами — чобітьми — чоботями: гостями — гіс- тьми: конями — кіньми: колесами — колісьми.

2. Закінчення -има властиве іменникам:

очі, уші, плечі — очима, ушима (частіше вуха­ми), плечима.

У місцевому відмінку характерне закінчення -ах (-ях) для всіх груп і родів іменників другої відміни:

на шляхах, у переходах, на лугах, по узліссях, у проваллях, у кален­дарях, при слюсарях, у гаях. Помилкове вживання: по лісам, по мостам, по переходам, по полям, по морям, по узгір’ям.

Закінчення родового відмінка іменни­ків чоловічого роду II відміни однини

У родовому відмінку однини імен­ники другої відміни залежно від їх­

нього значення мають закінчення -а -я, або -у, -ю.

Закінчення -а, -я

Це закінчення приймають усі наз­ви істот:

• назви осіб та істот — загальних і власних:

учителя, сталевара, приятеля, абітурієнта, кобзаря, ведмедя, звіра, комара, Удовенка, Мороза.

А так само назви неістот (чітко ок­реслених предметів і понять):

• назви конкретних предметів: годинника, зошита, ножа, портфе­ля, стільця, явора, кореня, осокора;

• назви мір довжини, ваги, часу, мі­сяців і днів тижня:

метра, літра, грама, гектара, тижня, місяця, вівторка, вересня, але:

віку, року, листопада і листопаду (процес опадання листя);

• назви грошових одиниць і числові назви:

карбованця, долара, рубля, п’ята­ка, фунта стерлінгів, десятка, мільйона, мільярда;

• терміни іншомовного походження- атома, радіуса, катода, конуса, ромба, електрона, модуля, синуса, параграфа, квадрата,

а також власне українські терміни- трикутника, числівника, відмін ка, додатка, підмета,

але:

роду, виду, складу, способу, син­таксису;

. назви будівель та їхніх частин (пере­важно з наголосом на закінченні): гаража, хліва, млина, будиночка, карниза, еркера, сволока, каміна;

• назви частин тіла:

носа, рота, суглоба, пальця;

• назви населених пунктів:

Києва, Харкова, Донецька, Мирго­рода, Тернополя, Лондона, Пари­жа, Амстердама, Нью-Йорка, але;

Кривого Рогу, Зеленого Гаю, Черво­ного Ставу, Холодного Яру (друга частина співзвучна із загальною назвою, що має в родовому відмін­ку однини закінчення -у);

• назви річок, якщо закінчення під наголосом:

Дніпра, Псла, Іртиша, Дністра.

Закінчення -у, -ю

Це закінчення мають назви неістот (нечітко окреслених предметів і понять):

' назви неістот, що не охоплюються зором, не мають чітких меж: ^пРостору, космосу, шляху, горизон- ^тУ, небокраю, Всесвіту; назви явищ природи: дощу, снігу, вітру, інію, туману, ^гРаду, циклону, урагану, грому; Назви речовин і матеріалів:

ЧУ^кру, мармуру, азоту, піску, гра­

ніту, водню, ячменю, кисню, ана­льгіну, цементу, бензину, але:

хліба, вівса;

• збірні поняття (сукупність когось або чогось):

хору, загону, колективу, полку, де­канату, штабу, батальйону, але:

табуна;

• назви дій, станів, почуттів:

бігу, аналізу, імпульсу, світогляду, хисту, приїзду, крику, заклику, пе­реходу, болю, жалю, гніву, страху;

• назви установ, закладів, організа­цій, будівель, приміщень, споруд: універмагу, будинку, замку, заво­ду, залу, шинку, майдану, узвозу, але:

хліва, млина, гаража, куреня (пере­важно з наголосом на закінченні);

• назви ігор, танців:

футболу, баскетболу, хокею, ва­льсу, краков’яку, але: гопака;

• терміни іншомовного походження, які означають фізичні чи хімічні процеси:

електролізу, синтезу, аналізу;

• літературознавчі терміни:

епосу, сюжету, альманаху, міфу, образу, стилю;

• географічні назви (крім населених пунктів):

191